Різновиди формувань і методика зміцнення ударних та блокуючих частин рук.

Під час проведення двобоїв хортингісти використовують широкий арсенал прийомів ударної техніки рук. Всі удари руками, які дозволені правилами змагань, вимагають правильного та міцного формування ударних частин, що приймають основне ударне навантаження. Руки людини є основним засобом праці та здійснення життєзабезпечення. Якщо людина пошкодила руку з абиякому місці, пальці, зап’ясний суглоб, ліктьовий суглоб, то вона позбавляється можливості щось робити рукою, а якщо робота пов'язана з виконанням певних завдань руками, - то ще й засобу заробляння коштів для існування. Аби яке травмування руки негативно впливає і на моральний стан людини, яка перестає на деякий час відчувати себе здоровою і повноцінною. І навпаки, коли людина має сильні підготовлені руки, міцні суглоби, то вона може більш якісно виконувати завдання життєдіяльності. Все це зумовлює певні вимоги методики хортингу при застосуванні частин рук для ударів та блокувань і вимагає від спортсменів, які займаються повноконтактним комплексним видом спорту хортинг, відповідально відноситися до підготовки ударних частин рук для успішної тренувальної та змагальної діяльності.
У методику підготовки та зміцнення ударних та блокуючих частин рук входять формування, які найбільш часто та ефективно застосовуються у двобої для нанесення ударів руками та їх блокування, а саме: кулак, долоня, передпліччя, лікоть.
1. Кулак – основна ударна частина руки, яка максимально часто використовується під час проведення двобою. Підготовка кулака проходить з урахуванням всіх можливих його формувань, таких як:
- передня частина кулака (кісточки пальців попереду);
- нижня частина кулака (середні фаланги пальців);
- бічна частина кулака (ребро кулака);
- верхня частина кулака з боку великого пальця;
- тильна частина кулака (перевернений кулак).
2. Долоня – основна блокуюча частина. Вона найчастіше застосовується у захисних діях як у першому раунді в рукавицях (разом з підставками передпліч), так і у другому – голою долонею. Долоня від природи характеризується великим рівнем підготовленості до перенесення ударних навантажень і за методикою хортингу тренується враховуючи такі формування:
- підстава долоні;
- основа долоні;
- тильна частина долоні;
- ребро долоні, яке у свою чергу застосовується у трьох різних варіантах формувань:
- зовнішнє ребро долоні (з боку мізинця);
- внутрішнє ребро долоні (з боку великого пальця);
- підстава ребра долоні (кут замкнутого зап'ясного суглоба).
3. Передпліччя – другий сегмент руки, який несе на собі кисть і, таким чином, є передаточною ланкою ударного навантаження від тулуба і плеча до ударного формування кисті руки. Для прийняття ударів в якості підставок, а іноді й нанесенні ударів, передпліччя використовується двома ударними поверхнями, що визначаються як:
- зовнішня частина передпліччя;
- внутрішня частина передпліччя.
4. Лікоть. Самим міцним  формуванням для нанесення удару є лікоть. Його природна жорсткість ефективно використовується як при захисних, так і при атакувальних діях. Ударна частина формується згинанням руки у суглобі та направленням певної частини ліктя у необхідний ударний бік. У методиці хортингу розглядаються такі ударні частини ліктя:
- вістря ліктя;
- підстава ліктя;
- зовнішня частина ліктя.

 

Усі вищеперелічені ударно-блокуючі формування перед їх застосуванням мають пройти відповідну підготовку та зміцнення. Методика зміцнення всіх формувань передбачає поступовість та певну послідовність. Не рекомендується зразу набивати ударні частини у повну силу, спочатку треба цю частину привчити до щільного стискання, жорсткого формування, і, після укріплення навколишніх м'язових волокон, можна починати збільшувати ударне навантаження на правильно сформовану ударно-блокуючу частину руки.

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


 (458x50, 18Kb)