Орієнтовні критерії функціональної підготовленості хортингістів

 

Показник (тест)

Вік спортсменів, років

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

ЧСС у спокої, уд/хв

96

94

92

81

79

75

74

72

69

69

62

61

ЖЄЛ, мл

12

1650

1850

2150

2560

2580

3000

3350

3800

4600

-

-

Затримка дихання на вдиху, с

25

35

44

55

59

61

70

91

127

134

-

-

Затримка дихання на видиху, с

12

15

16

17

18

18

18

22

27

30

-

-

Тепінг-тест, кількість разів за 10 секунд

26

30

33

34

38

40

46

47

48

48

55

59

Проба Ромберга, с.

16

18

20

22

25

27

45

52

55

-

-

-

Максимальне споживання кисню (МСК), л/хв

-

-

-

-

1700

2000

2100

2400

3500

3900

460

5100

PWC 170 кгм/хв

-

-

-

485

520

550

600

740

950

1020

120

1300

 

Визначення функціональної підготовленості здійснюється за загальноприйнятою у спортивній медицині методикою.

Тепінг-тест виконується постукуванням пальцями у максимальному темпі на 10 секунд. Надаються дві спроби, враховується найкращий результат.

Проба Ромберга виконується у стійці на одній нозі, п'ятка другої торкається колінного суглоба опорної ноги, руки на поясі, очі заплющені. Час фіксується з моменту набуття вихідного положення до виявлення перших ознак порушення статичної стійкості. Надаються дві спроби, враховується найкращий результат.

Методику визначення PWC 170 та МСК викладено у підручнику / Дитяча спортивна медицина / За редакцією С.Б.Тихвинського, С.В.Хрущова - М.: Фізкультура і спорт, 1991. - 560 с./. Під час лікарського обстеження юних хортингістів для оцінки їхнього здоровья великого значення набуває вивчення фізичного розвитку, оскільки дані антропометричних та фізіологічних показників в онтогенезі дають змогу робити висновки щодо зросту та розвитку, допомагають розв'язувати питання спортивної орієнтації та відбору, регламентувати характер, обсяг та інтенсивність фізичних навантажень.

У процесі підготовки юних хортингістів використовується етапний, поточний та оперативний контроль.

Основними завданнями етапного контролю є визначення змін стану хортингіста під впливом досить тривалого періоду тренування та розробка стратегії на наступний мікроцикл або період. Етапний контроль дає змогу оцінити рівень розвинення різних сторін підготовленості, виявити недоліки підготовленості та резерви подальшого її вдосконалення. Результатом цього є розробка індивідуальних планів побудови тренувального процесу на окремий період або увесь макроцикл. Найефективнішою є така форма поетапного контролю, коли у макроциклі обстеження проводяться тричі - на першому та другому етапі підготовчого та у змагальному періодах.

Під час поточного контролю оцінюють роботу різної переважної спрямованості, визначають фазу стомлення у хортингістів під впливом навантажень окремих занять, перебіг відновлювальних процесів в організмі, особливості взаємодії різних за величиною та спрямованістю навантажень протягом дня або мікроциклу. Це дає змогу оптимізувати процес спортивного тренування протягом дня, мікро- та мезоциклу, створити найкращі умови для розвитку заданих адаптаційних перебудов.

За допомогою оперативного контролю оцінюють реакцію організму хортингіста на окремі вправи та вживають заходів для досягнення реакцій, що призводять до заданого тренувального ефекту. Цими заходами визначається склад та взаємодія засобів і методів тренування, що використовуються у занятті й стимулюють розвинення відповідних якостей та здібностей: оперативна корекція параметрів тренувального навантаження (тривалість роботи під час виконання вправ, тривалість і характер пауз між ними тощо) в напрямку отримання заданих реакцій.

Названі види контролю є основою для розробки відповідних планів підготовки: перспективного - на черговий тренувальний етап або макроцикл; поточного - на мезо-, мікроцикл, окреме тренувальне заняття; оперативного - на окрему вправу або комплекс вправ.

Під час контролю оцінюють:

- ефективність змагальної діяльності;

- рівень розвитку рухових якостей, техніко-тактичної майстерності, психічної та інтегральної підготовленості;

- можливості окремих функціональних систем та механізмів, які відносять до певних чинників, що забезпечують ефективну змагальну діяльність;

- реакцію організму хортингіста на пропоновані тренувальні навантаження;

- особливості перебігу процесів стомлення і відновлення;

- показники навантаження різних структурних утворень тренувального процесу: вправ, окремих занять, мікро-, мезо-, та макроциклів.

 

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 2011 р.