Царенко А. С. Техніка ніг у хортингу

Техніку ніг у виді спорту хортинг можна поділити на атакуючу, контратакуючу та захисну. Для нанесення атаки та контратаки використовується коліно[1] та інші ударні площини нижньої кінцівки, такі як подушка пальців ніг, п’ятка, ребро та під’йом стопи, гомілка. [2].   

Удари колінами потужні. Використовуються у ближньому бою для атаки і контратаки стегна, низу живота, боків та в деяких випадках обличчя супротивника. Удари колінами мало помітні та несподівані завдяки високій швидкості та короткій траєкторії руху. [1].  

У хортингу розрізняють такі удари колінами:                                                                                                                                                                                                                                    

- удар коліном доверху;

- удар коліном вперед;

- круговий удар коліном;

- удар коліном по діагоналі;

- удар коліном із зовні-досередини внутрішнім боком колінного суглоба;

- удар коліном зверху-донизу для атаки суперника, що лежить.

Удар коліном доверху: коліно потрібно зігнути і, різко його піднявши, нанести удар вперед-вгору. Під час удару стегна напружуються. Стопа ударної ноги спрямована пальцями вниз, м’язи живота  напружені. Напрацьовувати удар можна об долоні рук, лапи та подушки, які тримають паралельно до підлоги.

Підготовчі вправи.

1         З позиції ноги нарізно, ступні паралельні, піднімати коліно якнайвище.

2         З позиції ступні ніг разом, коліна зігнуті, спрямовувати коліно вгору до однойменного плеча, не відриваючи п’яту опорної ноги..

3         Підняти коліно і зафіксувати (на рахунок «1»), опустити (на рахунок «2»).

4         Підняти коліно, обхопити його двома руками і щільно притиснути до грудей.

5         Виконувати удари по власним долоням, які паралельні до підлоги..

 

Удар коліном вперед: п’ята ударної ноги максимально притиснута до сідниці. Тулуб злегка відхиляється назад, стегно спрямоване вперед-вгору. Під’йом коліна і рух стегна вперед слід виконувати злитно, використовуючи в ударі інерцію руху центра ваги вперед. Виконується зазвичай ногою, що позаду, інколи – тою, яка попереду.

Круговий удар коліном: різко зігнути ногу в коліні, відводячи її вбік, потім рухом стегна коліно по дузі спрямувати до цілі. П’ятка притискається до стегна якомога сильніше, а пальці відтягуються. Зігнуту в коліні ногу слід вивести в горизонтальну позицію, обертаючи ногу в тазовому суглобі, виконати удар коліном збоку. Гомілку і стегно потрібно рухати паралельно до підлоги. Тулуб повертається приблизно на 45 градусів, м’язи живота напружені.

Підвідні вправи:

- під’йом зігнутої ноги вбік-вгору;

- виконання удару з фіксацією на два рахунки;

- під’йом коліна за допомогою руки;

- виконання удару з переносом коліна та стегна через перешкоду.

Удар коліном по діагоналі: нога рухається по траєкторії знизу-ззовні-досередини-вгору. Можна атакувати ребра суперника, стегна – коли він спереду, низ живота – коли збоку. Удар коліном по діагоналі можна використовувати як захист від атаки ногою спереду.

Удар коліном із зовні-досередини наноситься внутрішнім боком колінного суглоба. Виконується по колу із зовні – до середини.

Удар коліном зверху-донизу використовується для атаки голови, живота, паху, суглобів, коли супротивник лежить на землі. Удар посилюється за допомогою ваги тіла атакуючого, наноситься передньою нижньою частиною коліна, зігнувши обидві ноги та присівши на опорній.

Для вдосконалення техніки ударів колін можна використовувати такі методи:

- збільшувати кількість ударів;

- робити однакову кількість ударів, збільшуючи кількість підходів при стабільному інтервалі між підходами;

- відпрацьовувати удари на мішках;

- долати опір гумового джгута;

- використовувати вправу з набивним м’ячем: піднявши коліно на рівень паху, м’ячем одночасно вдарити зверху-вниз по коліні, зробивши видих. Наносити удари слід поступово, збільшуючи їхню силу;

- з партнером: по долонях, лапах, набивних подушках.

 

Ударна техніка ногами. Прямий удар ногою, або удар ногою вперед. Інколи його називають «пронизуючим» ударом. Ударна поверхня – подушки пальців ніг або п’ятка. Тулуб відхиляється назад, стегно спрямоване вперед, коліно – у напрямку удару. Наносячи удар, слід повертати опорну ногу на 45 градусів. Злитно з опорною ногою повертається таз та тулуб у напрямку удару, ударну ногу максимально випрямляємо в коліні. Після виконання удару повертаємося у вихідне положення по тій самій траекторїї. В ударі слід використовувати інерцію руху центра ваги вперед. Наноситься, як правило, в середній рівень – область живота, сонячного сплетіння, грудей. Рідше використовується на нижній рівень, оскільки у хортингу удар в пах заборонено, а спрямовувати цей удар в ногу суперника не завжди доцільно. Інколи використовується для атаки  обличчя суперника, зокрема підборіддя. Ефективно застосовувати як контратакуючий удар в область живота суперника у відповідь на його атаку прямим ударом рукою.

Круговий удар ногою наноситься на верхній, середній та нижній рівні. Атака верхнього рівня буде ефективною в разі послаблення захисту голови суперника та попадання в область підборіддя з дальньої або середньої дистанції. Техніка виконання практично така сама, як і кругового удару коліном: нога різко згинається в коліні, відводиться вбік, а потім маятникоподібним рухом стегна по дузі спрямовується до цілі. Спочатку п’ята притискається до стегна якомога сильніше, а пальці відтягуються. Зігнуту в коліні ногу слід вивести в горизонтальну позицію, а тоді, обертаючи її в тазовому суглобі, випростати в коліні та нанести удар збоку гомілкою або під’йомом стопи. Гомілку та стегно слід рухати паралельно до підлоги, стопу витягувати вперед. Удар буде ефективним при його нанесенні в область ребер суперника, може використовуватися в якості контратаки під атакуючу руку. Круговий удар ногою на нижній рівень називають ще лоу-кік, його як правило спрямовують до зовнішньої сторони ноги суперника, дещо рідше – до внутрішньої. Для атаки нижнього рівня максимально ефективним буде використання гомілки в якості ударної площини. Під час атаки зовнішньої сторони стегна варто наносити удар по накривній траєкторії, тобто зверху-вниз. Це дозволить максимально ефективно використовувати власну вагу тіла для ураження суперника.

Боковий удар ногою – один з найбільш ефективних способів атаки суперника, розташованого збоку по відношенню до атакуючого. Удар наноситься ребром стопи. Основні цілі – підмишечні пахви, ребра, сонячне сплетіння, підборіддя. Виконується таким чином: стопа повинна рухатися до цілі по прямій траєкторії з ефектом вкручування. На початку виносу ноги стопа повинна опинитися біля внутрішньої сторони коліна опорної ноги. В момент контакту з ціллю пальці атакуючої ноги мають бути злегка направленими вниз приблизно на 75 градусів назад-назовні по відношенню до напрямку удару. Щоби вдарити вище, слід зберігаючи рівновагу  відхилити корпус в сторону, протилежну напрямку  удару. Не варто бити в сторону, оскільки буде втрачатися сила удару. Рекомендується одночасно в тому самому напрямку виконувати удар кулаком однойменної руки. Обертання стопи опорної ноги в процесі виконання удару забезпечує прокручування стегна.

Удар ногою зверху можна використовувати, коли перед атакою суперника необхідно перенести ногу через яку-небудь перешкоду. Після досягнення найвищої точки траєкторії п’ятка рухається до цілі по прямій лінії. Не варто використовувати удар для атаки цілей, розташованих нижче рівня сонячного сплетіння атакуючого у зв’язку з втратою потужності. Основні цілі – нижня щелепа та ключиця.  

Задній удар ногою вважається найсильнішим [2,5] Використовується для атаки супротивника, що знаходиться позаду. Удар наноситься ребром стопи, його перевага – максимальна відстань ураження. Під час руху корпус нахиляється вперед і трохи розвертається в сторону атаки..

Задньо-оборотній круговий удар ногою являє собою обернений круговий удар з розворотом. Застосовується для атаки суперника, який знаходиться попереду атакуючого. Наноситься п’яткою або подушечкою стопи. Перед атакою необхідно вибрати оптимальну відстань до суперника. На відміну від інших ударів, винос ноги потрібно робити не з зовнішньої сторони, а спочатку вниз-вперед і у внутрішню сторону, описуючи траєкторію у формі півмісяця. Тоді нога витягується вперед та дещо випростовується в коліні.

Удари у стрибку. Можна поділити на три періоди: підготовчий період, виконання удару та повернення у вихідне положення.[3]. Упідготовчому періоді спортсмен відштовхується однією ногою від опори, виконує швидкий крок вперед другою ногою, за рахунок чого його тіло отримує запас кінетичної енергії. Другий період – удар у стрибку. Третій, заключний період – повернення у вихідне положення.

Підсічки. Зустрічаються в багатьох одноборствах, де дозволені захвати. Використовуються з метою вибити ногу суперника, порушити його рівновагу з подальшим переходом поєдинку у партер. Хортингісти проводять захвати, тому вони мають можливість впливати на корпус суперника. Не варто виконувати підсічку під ненавантажену ногу суперника, оскільки при цьому він міцно зберігає рівновагу на опорній нозі.

Бокова підсічка виносить стопу вбік так, що ноги суперника на деякий час схрещуються.

Внутрішня підсічка виконується аналогічно, тільки нога суперника виноситься із середини назовні по відношенню до бойової стійки.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Задня підсічка висікає ногу суперника з бойової стійки ззаду вперед.

В усіх випадках використовується внутрішня частина під’йому стопи.

Кругова підсічка виконується, описуючи повний оберт навколо опорної ноги. При низькому варіанті кругової підсічки радіус її дії визначає повністю витягнута нога.

Техніка захисту ногами. Переважно використовується підставка гомілки, що нагадує винос атакуючої ноги для високого удару, середнього між прямим та круговим. Проте коліно не розгинається, а навпаки, максимально напружується для створення міцної підставки. Використовується для захисту від кругових ударів на нижній рівень (лоу-кік) та в пах.

Засоби для вдосконалення техніки ударів ногами за допомогою технічних засобів [4] вирішують наступні завдання:

- перевірка техніки ударів, виправлення помилок в положеннях і рухах та координаційних помилок на всіх дистанціях поєдинку;

- виконання вправи у маневруванні для підготовки атакуючих дій з дальньої дистанції;

- постановка атакуючих та контратакуючих дій на всіх дистанціях;

- постановка захисних дій з переходом в атаку;

- постановка акценту в ударах.

На боксерському мішку виконуються вправи для розвитку сили та жорсткості ударів. Ці вправи вдосконалюють техніку одиночних та серійних ударів, вчать раціонально розподіляти м’язові зусилля, розраховувати силу і швидкість ударів. Під час виконання вправ на боксерському мішку необхідно дотримуватись таких рекомендацій:

- починати з вивчення і вдосконалення одиночних ударів, поступово переходячи до серійної та комбінаційної техніки;

- стежити за точністю та правильністю виконання технічних елементів та своєчасно виправляти помилки;

- при розвитку сили удару необхідно стежити за правильністю виконання і послідовністю включення всіх частин тіла в ударний рух, за обертально-поступальними рухами тулуба під час виконання ударів;

- включати певну кількість прискорень («спуртів») для розвитку вибухової сили;

- відпрацьовуючи ударну техніку на мішку, необхідно рухатись в різноманітних напрямках, збільшувати та скорочувати дистанцію.

Під час виконання вправ з подушкою потрібно дотримуватися таких самих рекомендацій, як і з мішком. Боксерські лапи використовують для вдосконалення техніко-тактичної майстерності. При вивченні серії ударів атаки та контратаки необхідно заздалегідь визначити почерговість, напрямок та кількість ударів. Потрібно створювати умови, в яких спортсмен буде використовувати різноманітні тактичні прийоми: атакувати, контратакувати, наносити удари на відході, виконувати повторні удари в різноманітні сектори ураження, захищатися.

Рекомендації:

- лапи потрібно тримати під визначеним кутом відповідно до удару;

- заздалегідь встановлювати по черговість, скерованість та кількість ударів або давати спортсмену виявляти відкриті сектори для ударів, наносячи їх на свій розсуд;

- переміщуватися взад-вперед, в сторони та у проміжних напрямках, імітувати удари для створення умов, наближених до змагальних;

- підбір ударів у серії необхідно здійснювати таким чином, щоби попередній удар створював вигідне вихідне положення для наступного ;

- серійні удари потрібно виконувати щільно та нерозривно;

- зменшувати паузи між ударами та слідкувати за їхньою амплітудою,       оскільки вона має бути незначною;

- не слід наносити серійні удари з однаковою силою, оскільки мають бути акцентовані удари, що потрапляють у незахищене місце;                                                                

 

- наносити удари почергово, на рівень голови та тулубу, зненацька змінюючи сектори ураження, послідовність, кількість та ритм нанесення;

- необхідно стежити за технічною точністю та ефективністю виконання ударів у комбінаціях.