Прикладний розділ хортингу. Техніка і тактика двобою з ножем

Техніка і тактика двобою з ножем
 
Ніж - один з найнебезпечніших видів зброї в руках професіонала. Залежно від поставлених завдань і сформованої ситуації, ніж може бути використаний для фехтувального двобою, бою проти інших видів зброї, несподіваного використання для знищення супротивника (у рамках виконання завдань спеціального призначення), а також для метання.
Залежно від форми зброї й варіанта його захоплення, трохи змінюється техніка його використання, хоча принцип, тактика й динаміка рухів залишаються незмінними.
Історично зложилося так, що ніж був одним з найбільш ранніх видів людського озброєння, віддаючи пальму першості за віком лише дрюку й каменю. У деяких регіонах планети, техніка бою ножем досягла високого ступеня розвитку, в інших, - залишилася на зародковому рівні. Однак це продиктовано не загальним розвитком науки двобою, а кліматичними умовами, і, отже, умовами життя людини. В переважно холодному кліматі, ніж в основному використовувався для дуже обмеженої кількості бойових технік, тому що щільний одяг, який закриває тіло людини більшу частину часу, залишає вкрай малу поверхню для ножової поразки. У таких регіонах практично були відсутні школи двобою на ножах і в реальній бойовій ситуації превалювали окремі колючі удари або метальна техніка. В жарких регіонах арсенал техніки ножового бою був значно ширше. Він включав безліч ріжучих ударів по кінцівках і тілу, тому що легкий одяг або взагалі його відсутність робили такі прийоми винятково ефективними. У таких школах ножового бою існувала й практика фехтування одним і парою ножів, і практика обеззброювання.
У наш час, техніка бою ножемймовірно, є одним з найпоширеніших засобів рішення конфлікту у вуличній бійці, а також входить до складу засобів спеціального призначення діючих військ. У деяких регіонах, ножі, і донині є одним з основних засобів озброєння. надзвичайно різноманітна й широко розвинена в безлічі стилів бойового мистецтва. Будучи досить невеликим і при цьому смертельно небезпечною зброєю, ніж,
Досвід ряду класичних шкіл ножового бою перейняли й адаптували для виконання особливих завдань інструктори й співробітники підрозділів спеціального призначення, а також викладачі різних напрямків системи РБ. Для кращого розуміння окремих аспектів техніки й тактики двобою з використанням ножа, використовуючи дані сучасної медицини, були докладно вивчені наслідки від кожної окремої технічної дії й час, необхідний для досягнення бажаного результату. Також були розроблені ефективні способи схованого використання холодної зброї при несподіваній атаці й цілий ряд тренувальних методик.
Основна техніка ножового боя
Захоплення ножа
Динаміка й напрямок основних рухів з ножем в основному залишається незмінною при різних захопленнях рукоятки зброї, однак, деякі технічні зміни все-таки присутні. Звичайно, у двобої розрізняють два види захоплення ножа:ій хват, при якому лезо спрямоване від мізинця. При зворотньому хваті ножа, гостра частина леза (при ножі з однобічним заточенням) звичайно спрямовано убік від передпліччя. Існує також захоплення ножа для метання, при якому зброя тримається за лезо (за тупу його частину, при ножі з однобічним заточенням) і особлива форма схованого тримання ножа, що є варіантом зворотнього хвата. У цьому випадку, ніж притискається лезом до тильної частини передпліччя. основний хват, при якому лезо спрямоване від великого пальця й зворотн
Окремі технічні дії з використанням ножа
Техніка ножового бою містить у собі: проникаючі уколи, ріжучі удари, удари рукояткою ножа, захоплення ножем і практику метання. Захисти від атаки ножем також представлені в зазначеному переліку технічних дій, тому що для зупинки збройного супротивника в основному використовується атака його руки. Залежно від захоплення, використовуються різні ударні траекторії.
При стандартному захопленні ножа в основному використовуються уколи по напрямку знизу-нагору, вперед, збоку (назовні й усередину) і укол назад, а також ріжучі удари вниз, по діагоналі й збоку.
При зворотньому захопленні ножа в основному використовуються уколи зверху, збоку, по діагоналі, знизу й назад, а також горизонтальний укол вперед.  Застосовуються також ріжучі удари знизу-нагору, по діагоналі й збоку, а також горизонтальний ріжучий удар уперед (звичайно в область горла).
Удари ножем можуть проводитися з малою, середньою або великою амплітудою й, відповідно включати кистьовий рух, ліктьовий рух і рух плечем і всім корпусом. Майже всі дії можуть бути проведені з рухом вперед, убік і назад, під час відходу. Також, багато технічних прийомів можуть виконуватися на бігу.
Колючі удари ножем рекомендується проводити з поворотом леза в рані, для збільшення ефекту. Поворот леза проводиться в момент висмикування ножа, рухом повернення в бойову позицію.
Всі ці рухи можуть складатися між собою в ефективні бойові комбінації, при яких, одна технічна дія виходить із іншогої.
В окремих ситуаціях може застосовуватися удар рукояткою ножа. Звичайно цей рух спрямований в обличчя. Такий удар виконується по тій же траекторії, що й укол ножем при стандартному хваті.
Важливим аспектом техніки ножа є захоплення лезом. Звичайно він використовується у випадку, коли супротивник захоплює Вашу збройну руку. Захоплення лезом може сковати руку супротивника й, болючим впливом змусить його прийняти потрібне Вам положення, яке дозволить перейти на один з вивчених ріжучих ударів. Техніка такого роду широко застосовується в ситуації ближнього бою, коли Ви дістаєте зброю, а супротивник намагається Вас зупинити. Крім того, короткий кистьовий рух, використовуваний для такого захоплення, може бути ефективно виконан з метою порізу захоплюючої руки супротивника.
Вивчення техніки цього розділу робить безліч прийомів обеззброювання неефективними стосовно людини, який професійно володіє навичками ножового бою й, отже, істотно зменшує можливості супротивника. 
Обєднання ударів ножем
Основні удари ножем легко сполучаються між собою в комбінації, при яких один рух є родоначальником наступного. Виконувана в такий спосіб серія ударів стає безперервною й може включити в себе різну кількість окремих технічних дій. Для того щоб навчитися комбінуванню варто тренуватися у виконанні безперервних рухів ножем різними хватами по різних траекторіях: круговим, восьмерковобразним і зворотнім. В бою ці рухи поєднуються між собою, у них включаються колючі удари й все це накладається на вивчену техніку переміщень. Безперервні серії ударів варто тренувати обома руками роздільно й спільно, щоб у випадку використання двох ножів одночасно не виникало складностей.     
Круговий безперервний рух може виконуватися по одному й різних рівнях (у вигляді спиралі) і в основному використовується для ріжучих ударів. Ця техніка застосовна й у горизонтальній і у вертикальній і в діагональних площинах, практично під будь-якими кутами.
Восьмерковобразний рух являє собою ріжучі удари будь-яким хватом, які безупинно тривають по траекторії під будь-яким кутом. Як правило, ця техніка вимагає не тільки руху ліктя й плеча, а й додаткового повороту кисті, що збільшує її ефективність.
Зворотній рух являє собою повернення збройної кінцівки по траекторії минулого руху або по поруч лежачій траекторії. Ця техніка звичайно є об'єднанням ріжучих ударів з уколами. Яскравими представниками цього розділу є: ріжучий круговий удар зовні в область обличчя або горла зворотнім хватом і укол зворотнім рухом ножа наотмаш, удар знизу нагору, який переходить у колючий удар зверху, а також ріжучий удар основним хватом наотмаш, який стягається й без зупинки переходить у прямолінійний укол.
Техніка цього розділу застосовується не тільки для атаки супротивника, але і як захист із контратакою. У цьому випадку, ріжучий рух виконується для поразки атакуючої кінцівки й, не зупиняючись, переходить в атаку уколом або іншим ріжучим ударом. В поєдинку з використанням ножа в одній руці, вільна рука звичайно використовується для блокування або сковування руху супротивника після нанесення йому порізу. Для цього, рухи повинні бути безперервні й вільна рука круговим рухом приходить на місце збройної руки, яка уходить. Як правило, руки при базовій техніці рухаються приблизно в одній площині.  У сутичці з використанням двох ножів, техніка схожа на вищеописану, але, безумовно, при відповідному наробітку може бути більш небезпечною й травматичною. Також, у такій ситуації можна комбінувати одночасні удари обома руками в різні рівні й по різних траекторіях. Наприклад, ріжучий круговий удар однією рукою у голову добре сполучається в сутичці із проникаючим уколом іншою рукою у корпус. 
Важливим прийомом, який часто використовується у поєдинках на ножах, є відволікаючий рух неозброєної руки, яке відкрилося й вигідне для атаки. Перший рух покликаний залучити атаку супротивника на себе, тому, з погляду фахівців деяких шкіл ножового бою, воно більш ефективно у випадку, коли руку можна чимсь убезпечити, наприклад, обмотати якою-небудь частиною одягу або ганчіркою. Однак, у багатьох ситуаціях буває необхідним пожертвувати рукою (привівши її до травми) для досягнення необхідної мети. Потрібно розуміти, що техніки такого роду можуть бути досить ризикованими ще по одній причині: досвідчений супротивник може не відреагувати на атаку обмотаною рукою, бажаним для Вас образом. Він може зустріти її своєю беззбройною рукою й одночасно завдати удару ножем в відкрившеєся при Вашому русі, зручне для його атаки місце. Ситуації такого роду відомі й можуть привести до взаємного вбивства, а так як  Вашим завданням є максимально швидке завершення бою з мінімумом наслідків для себе, використовуючи дану техніку, Ви повинні бути вкрай обережні. з наступним або одночасним уколом ножа в місце
Варто розуміти, що, виходячи з вищевикладеного, комбінувати окремі прийоми й серії рухів ножового бою, кожний може самостійно. При гарному відпрацьовуванні базових технічних дій, дотриманні основних принципів і розвитку необхідних для бою навичок, це приведе до бажаного результату.  
Тактика ножового боя
Існує кілька видів тактики, яка використовується в поєдинках на ножах. Одним з них є акцентування уваги на вражаючому уколі в життєво важливу область тіла й рідке використання додаткових ріжучих рухів по кінцівках, в основному як захисні рухи. Іншим видом тактики є переважне використання ріжучих ударів по тілу й кінцівкам, для знесилення або знищення супротивника. Колючий удар при цьому може з'явитися завершальною технікою, найчастіше, навіть не завжди необхідний при численних або смертельно небезпечних різаних ранах.
Тактика залежить від мети й завдання, поставленої перед виконавцем, однак, варто розуміти, що при необхідності швидко знищити супротивника, сама концепція бою повинна бути виключена, і варто використовувати тактику швидкого ходу з нанесенням уколу або порізу смертельно небезпечних місць людського тіла. При необхідності захопити супротивника, перевага віддається тактиці нанесення не смертельних ударів.
Для визначення ефективності різних технічних дій і тактичних методів варто звернутися до існуючої статистики й даних сучасної медицини.
Порівняльна характеристика ударів ножем
Статистика попавших у міліцейські зведення людей, а, отже, у лікарні або морги, які постраждали від ножової атаки людей, говорить про те, що більше 90 відсотків важко поранених або загиблих мають колоті поранення корпуса, практично без різаних поранень кінцівок. Як правило, ті що потрапили в лікарні з різаними ранами кінцівок або обличчя, не піддавалися нападу з метою вбивства, або брали участь у звичайній бійці із застосуванням холодної зброї, або піддалися знущанню або «покаранню» відповідно до законів карного світу. Однак це не говорить про малу ефективність ріжучих ударів.
Говорячи про прикладне застосування кожної окремої технічної дії й перевазі однієї техніки перед іншою, варто розглянути позитивні й негативні сторони кожного методу.
Ріжучий удар, внаслідок протягання гострого краю ножа по тілу викликає різану рану, глибина якої залежить від прикладеного тиску. Спочатку, ушкодження має більшу глибину, потім рана стає простягаючою й неглибокою. В основному, при різаних ранах смерть походить від сильної втрати крові, шоку або асперації (влучення крові в дихальні шляхи). Звичайно, довжина різаної рани більше глибини й ширини, що не веде до поразки внутрішніх органів,  за винятком ран, локалізованих на шиї.
Укол ножа, внаслідок дії ножа з гострим кінцем і лезом викликає колото-різану рану. Витяг зброї звичайно сполучен зі зміною його положення й траекторії руху, що приводить до збільшення розрізу.
Укол у шию й горло, як правило, приводить до смерті через важку травму й сильну кровотечу. Ніж глибоко проникає в м'які тканини й розриває трахею, гортань і артерії. Багато посібників з ножового бою рекомендують наносити цей удар у підставу шиї, трохи нижче кадика. Незважаючи на виняткову ефективність, укол у горло в процесі бою досить складний у виконанні, через труднощі влучення в порівняно малу точку в процесі руху. Цей удар дуже ефективний при несподіваній атаці, наприклад, позаду.
Ріжучий удар по горлу й шиї, звичайно, приводить до смерті через сильну крововтрату й травму гортані, трахеїв й стравоходу. При розсіченні сонної артерії, летальний результат наступає дуже швидко, тому що мозок втрачає харчування кров'ю. При розсіченні яремної вени смерть наступає практично миттєво. Цей вид атаки досить часто розповсюджений у реальній ситуації з використанням ножа серед професіоналів, тому що він відносно нескладний при застосуванні обох видів хвата й дуже ефективний.  
Укол, як і ріжучий удар позаду, в область шиї звичайно приводить до розсічення довгастого мозку, який виключає будь-яку можливість опору, тому що уражений повністю стає нерухомим.
Укол у корпус може з'явитися смертельно небезпечною дією, яка приводить до результату в порівняно короткий строк. При влученні в черевну або грудну порожнину, колючий удар веде до зсуву передньої черевної або грудної стінки. Через це, довжина ножа може бути менше довжини травмованого каналу. Цей рух вражає внутрішні органи, що часто приведе до найтяжких травм або летального результату від пневмотораксу й, викликаного їм зсуву органів. При нанесенні в область м'яких тканин, укол безперешкодно проникає на всю глибину леза, однак, при влученні в кістку, при недостатньо сильному ударі, клинок може зупинитися або зісковзнути, що, безумовно, теж травмує супротивника, але може не привести до бажаного результату. При влученні в серце, летальний результат досягається практично миттєво. Укол у бруньку (з наступним обертанням ножа) приведе до внутрішнього кровопроливу й , можливо, до летального результату. Варто пам'ятати, що пряма атака в корпус уважається однією з найбільш складних для захисту, що робить цей удар одним з найбільш, що часто зустрічаються в реальній ситуації.
Ріжучий удар по корпусі не несе серйозних наслідків для організму крім можливої крововтрати. При глибокому порізі, рухи супротивника сповільнюються й стають трохи скованими через хворобливі відчуття. Складність застосування ударів такого типу полягає в тому, що одяг, майже завжди носиться на тілі, значно зменшує ступінь поразки, а в холодний час робить такі удари практично марними.
Укол у кінцівку звичайно важко травмує її тому що проникаючий рух у м'які тканини може бути дуже глибоким. У цьому випадку, укол травмує м'яза й, можливо,  досягає кості. При поразці кровеносної судини, травма може привести до важкої втрати крові й, отже, до смерті, у випадку несвоєчасного надання необхідної допомоги. Складність застосування такого уколу полягає в тому, що при динамічному поєдинку досить складно потрапити в кінцівку прямим рухом уколу. Звичайно, така техніка виконується як захист від ударів ногами у вигляді підставки острія леза в ударну ступню. Також часто вона застосовується проти внутрішньої поверхні стегна, яке призводить до поразки великих артерій, і, можливо до смерті.
Ріжучий удар по відкритій частині руки в районі лучезап’ястного суглоба приводить до її травми й, можливо до сильної втрати крові, що може привести до загального ослаблення або до смерті (у випадку не своєчасного надання медичної допомоги). Правильно нанесений удар, розріже сухожилля й зробить руку практично недієздатною. Також, він може розрізати променеву артерію, яка зробить крововтрату дуже значною. Така техніка часто зустрічається в ножовому фехтувальному поєдинку, як у якості захисної, так і в якості атакуючої.
При рубаючому або ріжучому ударі в область ліктьового суглоба, потрібно прагнути вразити бронхіальну артерію, яка проходить під внутрішньою частиною ліктя. Це приведе до сильної втрати крові, ослабленню, і, згодом до летального результату. Техніку цього виду доцільно проводити тільки проти легко одягненої людини, тому що щільний одяг робить її значно менш ефективною. Дуже ефективний буває удар у основу м'яза, при правильному виконанні, робить руку практично не працюючою.
При ріжучому ударі по внутрішній частині стегна, також можна вразити кровеносні артерії, що робить техніку такого роду дуже ефективною у випадку, якщо одяг дозволяє проведення таких прийомів.
Основні причини смерті від ножових ран:
Рясна кровотеча (50-70% крові, що становить 2,5-3,5 літри при повільному витіканні)
Гостра кровотеча (200-500 мл крові при швидкому витіканні з магістральних судин, наприклад, сонної артерії)
Емболія (швидке проникнення 20-30 мл повітря при відкритому ушкодженні венозних стовбурів веде до фібриляції серцевих желудочків і зупинці серця) 
Шок 3-4 ступеня є однією з найбільш частих причин насильницької смерті. (Навіть у випадку не приведення до смерті, сильне перезбудження центральної нервової системи, може викликати важкі розладнання нервової регуляції)
Важкі ушкодження внутрішніх органів (наприклад, при колото-різаній рані желудочків відбувається зупинка серця від тампонади (заповнення серця кров'ю))
Здатність до дій смертельно поранених
Варто знати, що навіть смертельна рана, нанесена супротивникові під часбою, не виключає необхідність продовження контролю ситуації.
Відомі випадки, коли людина, яка одержала несумісні з життям ушкодження робила ті або інші активні дії протягом тривалого часу. Звичайно це пов'язане зі станом нервового перезбудження або сильним алкогольним сп'янінням.
У практиці медицини є випадки, які підтверджують, що людина, яка одержала відкриту черепно-мозкову травму й ушкодження речовини головного мозку, може ходити, бігати й чинити активний опір, аж до заподіяння смертельних ушкоджень супротивникові. При гемопневмотораксі, розриві печінки й гемоперитоніумі, потерпілий, несучі значний вантаж, переборював кілька кілометрів по важкій дорозі, роблячи, таким чином, значні фізичні зусилля.
Резюме: колючі удария ефективність майже не залежить від щільності одягу супротивника, однак, багато які з них більш важкі у виконанні, ніж ріжучі удари. Найбільш який часто зустрічається у поєдинку, ефективний і відносно простий у виконанні є прямий укол у корпус. , в основному більш результативні в сутичці через можливу глибину поразки. Їхн
Ріжучі удари, як правило, виконують важливу роль у поєдинку й часто допомагають вийти на укол. Багато які з них досить травматичні й виконують, як атакуючу, так і захисну функцію, тому що порівняно легко здійсненні проти кінцівок супротивника. Їхня ефективність багато в чому залежить від точності поразки відкритих частин тіла. Ріжучий удар у горло або шию, також ефективний, як і укол і є ефективною й смертельною бойовою технікою, не дуже складний у виконанні, тому що навіть при промаху й влученні в обличчя, ніж наносить серйозні ушкодження й робить потужний психічний вплив.
Отже, правильною тактикою ножового бою є розумне сполучення ріжучої й колючої техніки ударів. При цьому ріжучі технічні дії в основному використовуються проти рук, обличчя й горла (відкритих частин тіла), а колючі удари, в основному застосовуються проти корпуса. Зрозуміло, в окремих ситуаціях, використовуються й інші варіанти техніки. Для сутички використовуються як основні, так і зворотні способи захоплення ножа.
Дана тактика можлива, як у поєдинку з одним ножем, у якому вільна рука виконує допоміжну роль і блокує рухи супротивника, так і в бою обома, збройними ножами руками. В останньому випадку може використовуватися стандартне захоплення ножів, зворотнє захоплення або різні захоплення зброї обома руками.
Потрібно розуміти, що тактика диктується сформованою ситуацією й поставленим завданням.
Динаміка ножового боя
Атака, проведена з метою швидкого знищення повинна бути несподіваною й максимально швидкою. Вона вимагає «вибуху» зі статичної позиції або із ситуації нешвидкого кроку, можливо з різкою зміною напрямку. Як правило, така атака складається з одиночної техніки або короткої серії рухів, спрямованих у життєво важливі центри. Частіше вона припускає фіксацію супротивника вільною рукою, яка сковує його можливі захисні рухи. У багатьох випадках, вихоплювання зброї є атакою.
Зовсім інша ситуація може відбутися в бою на ножах, у випадку, коли обоє супротивників вже оголили зброю й готові до бою. Бій вимагає швидкісних атак і відходів, але включає зміну ритму, у результаті чого міняється й сам малюнок бою. Звиклий до одного ритму супротивник може виявитися зненацька захопленим при несподіваній його зміні. Сутичка такого роду припускає й пересування природнім кроком і бігом, і приставний крок, використовуваний у рухах у сторони й під кутом, і різні перекати. Вільна рукапоєдинку з одним ножем) теж відіграє активну роль, проводячи відволікаючі рухи й блокуючи рухи супротивника. По суті, бій на ножах це один з найбільш динамічних видів бою, який проходить у постійному русі.
Складною манерою бою, використати яку може тільки майстер високого класу є очікувальна тактикаяка розраховує на одну єдину смертельно небезпечну техніку або комбінацію технік. Це мистецтво припускає величезний досвід, виняткове почуття моменту часу й дистанції й відточена техніка. У цьому випадку, динаміка бою скоріше буде статичною, з мінімумом рухів і з одним єдиним вибухом, проведеним у відповідь на дрібне, можливо, навіть непомітне для стороннього спостерігача розкриття оборони супротивника. Така тактика може бути зручна майстрові, скованому по якимсь причинах і не спроможньому активно пересуватися.,
Методика тренування прийомів ножового боя
Методи тренування техніки ножового бою, загалом, схожі на методи тренування всієї ударної техніки в цілому й побудовані на тих же принципах. Важливим аспектом тренування є досягнення синхронності між рухами ніг, корпуса й обох рук.
Серед основних тренувальних практик і вправ варто згадати характерні для роботи з ножем методи відходу з лінії атаки, тренування точності влучення, тренування захоплення й способам вихоплювання зброї й тренування метання.
Тренування відходу з лінії атаки.
Цей розділ, ймовірно, є одним з найважливіших у практиці всіх видів рукопашного бою й особливо, бою із застосуванням зброї. У практиці ножового бою його освоєння відіграє величезну роль, тому що навіть несильна, ковзна поразка ножем може бути вкрай небезпечною. Тренування відходу з лінії атаки включають відходи корпусом і відходи ногами, а також відповідні рухи рук.
Основні прийоми відходу у поєдинку з ножем відповідають аналогічним рухам у більшості шкіл бойового мистецтва. Вони включають рухи назад, убік, вниз, вперед, скручуючись усередину або назовні. На початковому етапі навчання ножовому бою доцільно освоїти ці техніки відходу й ухилу від амплітудних одиночних атак ножа, а потім переходити до об'єднання цих вправ із власними ударами. Ці вправи повинні бути динамічними, тобто виконуватися у вільному пересуванні.
Важливими способами відходу є різні форми перекатів і перекидів, які можуть застосовуватися як відхилення від високої атаки, а також для розриву або скорочення дистанції або заходу за спину супротивника.  
Одним з основних вправ цього розділу є відхід від прямого уколу ножем у корпус скручуванням тіла.овувати захисний жилет. Атакуючий, наносить удари з різною частотою, щоб тренируючийся не звик до одного ритму. Після освоєння базової форми вправи, вона ускладнюється, і партнери можуть вільно рухатися. У цьому випадку асистент наносить несподівані уколи в захищену область, зненацька міняючи ритм і, можливий напрямок руху. Також, можна обманювати атакуючого партнера перекидаючи ніж з однієї руки в іншу й загрожувати йому фальшивими атаками. Спочатку, вправа проводиться практично без руху ніг, на місці. Для тренування, на початковому етапі бажано використ
При цій вправі трохи зігнуті руки варто підняти нагору, або привести їх до тіла на рівень плечей. У випадку тренування тільки відходу з лінії атаки, руки краще тримати над головою, тим самим не підставляючи їх під ріжучий удар і відпрацьовуючи рух корпусом. При тренуванні відходів разом із захисними рухами рук, руки, наведені до корпуса на рівні плечей, природнім рухом блокують атаки партнера, коли це здається можливим. Атакувати потрібно як короткими уколами з миттєвим обсмикуванням руки, так і довгими проникаючими ударами, намагаючись, однак не «провалюватися» при такій атаці надмірно.
Наступним етапом є комбінування рухів відходу з ударами власною зброєю.
Тренування точності влучення також є найважливішим етапом загальної підготовки до ножового бою. Ці методи можуть бути використані як для відпрацьовування колючих, так і для відпрацьовування ріжучих ударів. Точність - необхідна складова ефективної бойової техніки.
Для збільшення точності влучення колючим ударом в уразливі місця людського тіла багато шкіл бою рекомендують тренування з рухомою мішенню при якій один партнер, вільно рухаючись у різних напрямках, зненацька піднімає боксерську лапу на одну-дві секунд, а інший наносить у центр лапи швидкий колючий удар ножем. Варіантом цієї вправи може бути нанесення проникаючого удару у відзначену частину захисного жилета в момент, коли партнер на короткий момент зненацька відкривається, розводячи руки трохи в сторони. 
Для розвитку навичок влучення ріжучими ударами по мішені, яка рухається, часто використовують ціпок, короткий відрізок якого (близько 3 см) відзначений фарбою або пластиром. Один партнер виконує уколи ціпком у різні частини тіла, імітуючи атаку рукою, а інший партнер блокує ножем ці атаки, як би наносячи ріжучі удари  в область лучезап’ястного суглоба й передпліччя. При виконанні цієї вправи потрібно намагатися попадати ножем у відзначену на ціпку область. 
Тренування захоплення за допомогою ножа.
Захоплення ножем є специфічною технікою, використовуваною в ситуації близького контакту із супротивником, при якому він намагається відібрати у Вас зброю або блокувати Вашу збройну руку своїм захопленням. Прийоми цього розділу включають захоплення й сковування.ого. Для цього активно застосовується вільна рука, яка наносить удари й блокує руки партнера. Деякі з них відповідають аналогічним прийомам, застосовуваним у рукопашній сутичці без використання зброї, інші розраховані тільки на застосування ножа. Методика тренування прийомів цього розділу припускає парне відпрацьовування, при якій один партнер дозволяє іншому, різними способами захоплювати його збройну руку. Використовуючи особливу техніку, захоплений партнер обертає захоплення проти самого атакуюч
Для кращого розуміння тренувального методу, нижче описані кілька прикладів виконання цих бойових прийомів.
При захопленні передпліччя збройної ножем руки в районі лучезап’ястного суглоба варто блокувати кисть супротивника вільною рукою й круговим рухом провести скручування. Це викликає сильний біль і змушує супротивника присісти. Також цей рух сам по собі може привести до травми кистьового суглоба й сильному розтяганню. Описана дія однаково ефективно застосовується проти захоплення правою й лівою рукою. Прийом може бути завершений ріжучим рухом по шиї супротивника при звільненні від захоплення або перейти в сковуюче захоплення й конвоювання.
При хрестоподібному блоці збройної ножем руки (від удару знизу) потрібно пригорнути схрещені руки супротивника вільною рукою зверху, і ріжучим рухом стягти ніж до себе. Це приводить до сильної травми передпліч супротивника й практично позбавляє його можливості продовжувати бій.
При хрестоподібному блоці збройної руки (від удару зверху) потрібно поворотом кисті пригорнути руки супротивника до свого передпліччя й, рухом вниз, змусити його присісти. Це робть можливим нанесення ріжучого удару в горло або обличчя.
Аналогічну техніку можна ефективно застосовувати проти більшості видів захоплення руки. Наприклад, при захопленні від удару наотмаш, можна поворотом кисті пригорнути кисть супротивника до свого передпліччя, що, при правильному болючому впливі змусить його нахилитися. Після цього можна завдати ріжучого удару в обличчя або шию, або, зайшовши за спину, захопити супротивника.
При захопленні Вашого передпліччя зсередини, від удару збоку, потрібно вільною рукою блокувати кисть супротивника й провести болючий вплив скручуванням. Це змусить його присісти й дозволить провести ріжучий удар в обличчя або шию, або провести сковуюче захоплення.
Тренування безлічі прийомів цього розділу припускає вільне пересування, при якому один партнер різними способами проводить захоплення збройної руки, а інший, миттєво реагує захопленням кисті й ріжучим ударом.
Практично у всіх описаних технічних діях, вільна рука захоплює голову або шию супротивника при виконанні ріжучого удару для контролю його руху й посилення руху. У цьому випадку супротивник не має можливості увернутися від Вашого удару й ефективно провести захисну дію.   
Прийомами цього розділу також є способи захоплення супротивника для його контролю й конвоювання.який вимагає високого ступеня володіння технікою ножового бою. Нижче показані кілька основних способів сковуючого захоплення, які дозволяють максимально ефективно контролювати рухи супротивника й, разом з тим не заважають його пересуванню. Це особливий розділ складних тактико-технічних дій,
Для виконання конвоювання часто використовують викручування руки в плечовому суглобі. При використанні загину руки за спину, ніж тримається вільною від захоплення рукою й приставляється лезом до горла конвуючого. При викручуванні руки нагору, ніж тримається в захоплюючій руці й упирається острієм у горло конвуємого, а вільна рука фіксує його потилицю. Ця фіксація не дозволяє супротивникові ухилитися від ножа й допомагає здійснити болючий вплив на суглоб. 
Вийти на потрібну форму болючого захоплення й конвоювання можна з реальної бойової ситуації. При захопленні супротивником руки, можна провести описане вище викручування кисті й перейти на загинання руки за спину. Ніж у цьому випадку варто перекласти у вільну руку.
Викручування руки нагору можливо й проти збройної руки супротивника. Для цього її варто попередньо викрутити долонею нагору. Така техніка можлива у випадку, коли супротивник наносить укол у корпус. Цю атаку можна блокувати  підставкою передпліччя під передпліччя атакуючого або ріжучим ударом по його руці. У випадку зупинки руки супротивника передпліччям, практично без паузи варто підвести леза ножа до леза зброї супротивника й круговим рухом вивернути його кисть назовні. При цьому використовується упор ножем у кисть і зброю супротивника. Цей рух приводить до вибивання його ножа. Залежно від необхідності, тепер можна використати одну з наступний технік: знищити супротивника ударом ножа наотмаш або провести болюче захоплення для конвоювання супротивника. Також існує можливість використати його в якості «щита» від іншого нападаючого або пострілу.
Способи вихоплювання ножа.
Метод, за допомогою якого оголюється зброя, уважається настільки важливим у реальній ситуації, що в деяких школах бою він перетворився в окреме мистецтво. У багатьох випадках, перший рух вирішує результат бою, тому що він одночасноє атакою, вихоплювання ножа може стати смертельним прийомом, несподіваним для супротивника.
Для того щоб вихоплювання ножа було ефективним у реальній ситуації, варто підготувати місце для його носіння. Нижче розглянуті кілька основних методів вихоплювання зброї з піхов на передпліччя, гомілці, поясі й за спиною.
Виймаючи ніж з піхов, закріплених на поясі або передпліччі можна одночасно завдати ріжучого удару у шию або горло. Для цього можуть бути використані основні і зворотні види захоплення рукояті.
Виймаючи ніж із чохла, закріпленого на гомілці, можна завдати ріжучого удару нагору. У випадку, коли це відбувається в позиції на одному коліні або сидячи, можна атакувати назад або наотмаш.
Виймаючи ніж з піхов, розташованих на спині в районі плечей (наприклад, при виконанні команди «руки за голову») можна відразу ж, через голову провести метання зброї або завдати удару зверху вниз або по діагоналі в область шиї, горла або обличчя.
Виймаючи ніж через спину на рівні попереку можна нанести несподіваний колючий удар у життєво важливу крапку.
Всі описані методи вихоплювання ножа можна застосовувати, як у ситуації сидячи, лежачи або стоячи, так і в процесі перекату або перекиду. Вони можуть застосовуватися в якості несподіваних атакуючий технік, а також у процесі бою, комбінуючись із рухами ніг і рук. Наприклад, при розташуванні піхов на передпліччі лівої руки можна нанести нею круговий удар або блокуючий рух наприкінці якого лікоть буде спрямований убік супротивника на рівні грудей. Права рука при цьому легко вихоплює ніж, і цей рух може бути практично непомітним. Прямий проникаючий укол ножа з під руки, у такому випадку, буде зовсім несподіваний для супротивника, особливо, якщо він буде виконаний одночасно з облудним рухом вільною рукою в обличчя. 
Основна методика тренування прийомів вихоплювання зброї наступна: один з партнерів тримає боксерську лапу або ціпок з відміткою, а інший максимально швидко вихоплює ніж і завдає удару у відзначену область. Іншим, важливим методом тренування є вихоплювання зброї з одночасним ударом на ходу. При цьому потрібно, щоб партнери рухалися назустріч один одному або один з них повинен стояти на місці. Цю вправу (в обох варіантах) потрібно відпрацьовувати, в ходьбі з різною швидкістю, так, щоб розвивалися почуття дистанції й відчуття потрібного моменту часу.
Вправи такого роду неоціненні для виконання спеціальних завдань, тому що при гарному освоєнні техніки вона дозволяє завдати смертельного удару зненацька для супротивника й для навколишніх. Відповідно, завдяки таким вправам можна уникнути самого бою (миттєво закінчивши його) і втрати часу.
До вихоплювання зброї ставляться також різні способи підйому його з землі. У системі РБ тренуванню підйому зброї приділяється істотний час тренувального процесу. Для цього, рекомендуються кілька основних методів: підйом зброї переворотом із відходом з лінії атаки й підйом зброї з миттєвою контратакою знизу. 
Тренування підйому ножа з земліе здійснюватися вдвох з партнером. При цьому один із тренируючихся повинен атакувати з відстані декількох кроків, а інший, повинен швидко піднімати зброю, яка лежить поруч із ним і контратакувати або приймати бойову позицію. При підйомі зброї перекатом або переворотом також потрібно займати бойову позицію й, якщо це можливо, відразу ж атакувати відкрите місце. Також у такій ситуації можливе застосування метальної техніки. повинн
Тренування метання ножа.
Метання ножа це окремий розділ, що є присутнім у програмі безлічі шкіл бою. У реальному поєдинку виникає безліч ситуацій, при яких можна використати техніку метання. Метальна техніка може бути застосована не тільки на середній і далекій, але й на ближній дистанції. Професіонали вважають, що в основному, кидок ножа ефективний на відстані від 1,5 до 8 метрів до супротивника. На близькій відстані, ніж кидається захопленням за рукоятку, на далекій відстані - захопленням за лезо. Існують форми метання однією рукою й обома руками одночасно.
Метання ножа може бути проведене зі статичної позиції, але може виконуватися й у русі, коли, робиться крок вперед, назад або убік або перекочуючись по підлозі, Ви йдете з лінії атаки або пострілу або просто розриваєте дистанцію.
Базове тренування метання зброї в основному являє собою кидки різними методами у встановлені на різних дистанціях мішені.
Спеціальні прийоми
Прийоми цього розділу призначені тільки для співробітників підрозділів спеціального призначення. Вони являють собою кілька основних способів використання ножа для несподіваної поразки супротивника з різних положень, включаючи прийоми тихого знищення часового, використовувані в армійських підрозділах. 
Дуже небезпечним способом ножової атаки вважають удар, проведений з попереднім сковуванням супротивника вільною рукою. До прийомів такого роду ставляться уколи ножем у життєво важливі центри із захопленням і ривком за одяг або за руку. Потрібно не просто скувати супротивника, а змусити його прийняти таке положення, при якому він не зможе ефективно пручатися, наприклад, ривком за комір змусити атакуючого нахилитися й нанести йому колючий удар у потилицю або шию. Або ривком за лікоть змусити супротивника розгорнутися боком і нанести укол у бруньку.
При підході до супротивника позаду, рекомендують, одночасно із запрокидуванням його голови назад (затуляючи рота, щоб уникнути шуму) нанести укол у бруньку й відразу ж ріжучий або колючий удар по горлу.
Дуже ефективним методом знищення супротивника при підході позаду, також є укол зверху вниз у точку, розташовану між ключицею й трапецієподібним м'язом. Цей рух смертельний, тому що веде остріє ножа до серця коротким шляхом. Також, можна, захопивши голову супротивника позаду, завдати колючого удару в шию або горло або перерізати довгастий мозок.   
Кілька додаткових рад.
У багатьох випадках, форма ножа визначається тими можливостями, які зложилися в дану хвилину. Отже, може зложитися ситуація, у якій потрібно вміти використати ніж, опинившийся під рукою. Таким ножем, найчастіше може виявитися столовий ніж або кухонний тесак. Також потрібно розуміти, що багато технік ножа досить ефективні й у випадку застосування з підручними або спеціально підготовленними предметами: шилом, напилком, вилкою, заточеною ложкою або іншою аналогічною зброєю.
Шило, у деяких випадках може використовуватися майже з таким же ефектом, як і ніж, тому що ковзний удар острієм розріже м'які тканини тіла, як і удар ріжучою крайкою ножа, хоча й не так глибоко. Остріє шила має велику проникаючу здатність. Укол шилом викликає колоте поранення. В основному, такі удари варто направляти в черевну, грудну й черепну порожнини. Рани такого роду сильно кровоточать у випадку ушкодження внутрішніх органів і ще більше при ушкодженнях артерій. В інших випадках кровотеча мінімальна. Смерть може відбутися від ушкодження життєво-важливих органів, спинного або головного мозку, внутрішньої кровотечі, повітряної емболії (влучення пухирців повітря в магістральні судини, наприклад, у легеневу артерію), гемопневмоторакса (влучення крові й повітря в плевральну порожнину) або шоку.
Вилка може ефективно використовуватися для колючих ударів у м'які тканини, а також для ріжучих ковзних ударів в обличчя або шию.
Напилок застосовується  для уколів і для важких ударів. Навіть у випадку удару тупою частиною, напилок може призвести до важкої поразки. Трикутний або чотирьохкутний напилок може викликати також рубані рани. Вони можуть привести  до смерті від травматизації органів або кровотечі.
Заточена ложка повинна використовуватися відповідно формі свого заточення для колючих або ріжучих ударів. Навіть при ударі тупою частиною рукоятки, ложка зроблена з негнучкого метала може важко травмувати супротивника або навіть убити його при влученні в горло, око або скроневу кістку. 
Для тих, хто виготовляє ніж самостійно, можна дати наступну рекомендацію: потрібно намагатися затемнити лезо й рукоятку зброї так, щоб вона не відсвічувала при влученні світла (навіть місячного). У цьому випадку, при виконанні спеціальних завдань, супротивник може навіть не побачити ніж у Вашій руці й не увернеться, відреагувавши на блиск зброї, яка мигнула в повітрі. 
Працюя з метальною зброєю, після заточення леза, частіше необхідно обробити й рукоятку ножа, щоб не порушити співвідношення ваги й балансування.