Грайте на здоров’я.

Грайте на здоров’я.
 
Ігри різні важливі, ігри різні потрібні. Але з фізкультурної точки зору найбільш важливі ігри рухливі. Втім, нерухомих ігор взагалі не буває - хоч мозками, але ворушити в них треба. У фізкультурі, до речі, без мозків ніяк не можна. Зате в деяких дуже рухливих спортивних іграх без них навіть легше. Там грати треба, а не думати. Однак, навіть такі ігри можуть використовуватися у фізкультурних цілях. Найбільш популярним, розповсюдженим і доступним є такі ігри як футбол, хокей, баскетбол, волейбол, теніс, настільний теніс, бадмінтон, гандбол і регбі.  
Хтось може запитати, а де ж хокей з м'ячем, бейсбол, флоробол, городки й щось там ще. Дійсно, де? Піди знайди. Хоча будь-які ігри комусь чимсь можуть бути цікаві й корисні. І навпаки. У школах, наприклад, дуже широко поширена гра в народний м'яч. Всіх дітей грати змушують. Але яка ж це фізкультура, якщо гра явно змагальна, причому учасників майже не розділяють за рівнем фізичних кондицій, а тільки за віком і статю. Щодо цього школа грішить постійно.  
З кожним днем росте в нас популярність більярда. Усе більше грають і в боулінг. А ще якийсь керлінг є. Але з фізкультурної точки зору цінності вони не представляють. У всякому випадку, зараз це тільки спорт і азартні ігри, а тому шкідливі. Хоча це як подивитися. А вірніше як ці види використати.  
А гольф? Отут деякі вже стільки клюшок накупили! У клуби записалися, внески платять. А що гольф? У своєму первісному виді він хоч пішохідні прогулянки від лунки до лунки по пересіченій місцевості припускав. Тепер же це просто престижна королівсько-президентська розвага, де пішки багато хто взагалі нікуди ходити не хочуть, а тільки в барах сидять, сигаретами димлять і видивляються на те, як інші грають. Або ми помиляємося? Гольф - це не фізкультурний вид, а розважальне заняття або спорт. А те, що там хтось по полю пішки гуляє або навколо більярдного стола, зовсім не виходить, що він фізкультурою займається. Хоча японські фахівці для здоров'я всім рекомендують щодня робити 10000 кроків. Причому не важливо де і як. Головне крокувати. Тому для об'єктивності потрібно сказати, що навіть ходьба навколо більярдного стола може бути фізкультурою. А гольфу тим більше можна додати оздоровчо-профілактичну спрямованість. Головне знати як це можна зробити. Якщо вже футболом і боксом можна займатися для здоров'я, то гольфом тим паче. Так що можна. Потрібно! Інша справа, що так їм майже ніхто не займається. У той же час самий спортивний варіант гольфа навряд чи небезпечніше самого фізкультурного варіанта хокею, регбі або футболу.  
Шахи, шашки, карти - теж ігри. Для розуму говорять. Або для серця? Але одночасно вони й рухливі. У шахах, наприклад, іноді роль фігур грають люди. Або фігури такі великі роблять, що їх не просто переставляти, а перетаскувати треба. А знаєте, що дідусь Ленін у свій час уважався дуже сильним шахістом? Один раз, на питання, чому він не займається шахами більш серйозно, Ленін відповів, що як серйозне заняття, шахи - усього лише гра, але як гра - заняття занадто серйозне. Революція - от це так! Це те, що треба. Представляєте, як би всі ми зараз жили, яким міг бути увесь світ, займися Ленін всерйоз шахами! Шахи, шашки, карти... А ще гра дуже розумна є, нарди, доміно. Адже це як розум можна розвивати!  
Грайте, якщо хочете і якщо можете. Може хоч одним революціонером менше стане. Тільки ці ігри, як і революція, не фізкультура, а скоріше спорт. У них розум не розвивається, а використовується. І більше в порожню. Є думка, що в людей, ніж довше, тим більше ігри стають як би віддушиною для реалізації життєвої енергії, що у нормальних умовах просто придушується, викликаючи зовсім непередбачені вчинки. А в іграх ця величезна енергія може перетворитися в діяльність розумову й фізичну. Але ігри, рятуючи від однієї напасті, втягують людей у діяльність не менш небезпечну.
Про те, скільки існує рухливих ігор, взагалі ніхто не знає. Діти, наприклад, із усього можуть зробити гру. Можна із усього зробити гру й для дітей, і для дорослих. Є навіть ігровий метод навчання. І язики, і математику, і економіку так вивчають. Грають у війну, у маму-папу, у політику, в економіку. Фізкультура теж ігрові методи не виключає. Грайте на здоров'я. Але не загравайтеся. Гра не доводить до добра! І запам'ятаєйте, що в грі змагальній завжди є не тільки переможці, але й переможені.  
У Великому Енциклопедичному Словнику сказано, що гра - це вид непродуктивної діяльності, мотив якої полягає не в її результаті, а в самому процесі й що гра властива як людині, так і вищим тваринам.
Те, що тварини люблять грати - це точно. Але що мотив полягає не в результаті, а в процесі - дуже сумнівно. Та й щодо непродуктивної діяльності питання теж спірне. Адже, якщо це діяльність - то продукт завжди буде. Звичайно не такий, як при трудовій, при творчій, але буде. Його не завжди можна визначити відразу. І не завжди він позитивний, начебто зміцнення здоров'я, наприклад. Все може бути, і дуже часто буває зовсім навпаки, тобто продукт шкідливий виходить. Але такої безтурботності, як непродуктивна діяльність, природа не допускає. У всякому разі, тваринні ігри поки ще регламентуються генетичними нормами, які припускають цілком конкретний і корисний продукт - розвиток і придбання життєво важливих рухових навичок.  
Тварини до такого людського ідіотизму, як заняття чим-небудь без мети, ще не дійшли. Інакше давно вимерли б. Та й у людей без мети нічого не робиться. Інша справа, що мети ці не всі усвідомлюють. А якщо особисто Вас у грі цікавить тільки сам процес - воля Ваша. Але запам'ятайте, що навіть у тварин гра - це не дозвілля, не забава й спорт, а розвиток, навчання й удосконалювання. Тому для тваринних процес гри завжди тільки приємний. Але він тому й приємний, що корисний. У людей же багато хто дійшли до такого ступеня деградації, що будь-яка фізична активність їм у тягар. Та й розумова теж. Зате приємним стало те, що явно шкідливо. А більшість із тих, хто ще зберіг природну потребу в грі, змушені грати в такі ігри й так, що вони не розвивають, а руйнують. І не тільки самих гравців, але й величезну армію вболівальників, які не грають, а тільки дивляться, як грають інші. Ми не говорю про тих, хто дивиться із професійного інтересу або по якихось інших аналогічних причинах. Мається на увазі фізичних, інтелектуальних і моральних імпотентів і мазохістів, які способом активного споглядання задовольняють якісь зі своїх нездорових потреб. Причому проявляється це активне споглядання у формах антігромадських і аморальних.  
Діти, коли дорослі їм не заважають, самі інстинктивно організують ігри саме для розвитку. Природа по-іншому не може. Діти майже завжди грають як потрібно, і скільки потрібно саме для здоров'я, а не від того, що нема чого робити, не заради участі й, тим більше, не заради якогось химерного результату начебто перемоги над суперником. Тим більше це не робиться ціною свого здоров'я. І ніякі вболівальники - фанати їм не потрібні. Природа в здорових, нормальних дітей цього не припускає. Тільки в сучасному суспільстві, у школах, у спортивних секціях все навпаки, і іграм дітей надають спортивний характер. Хворі дорослі дядьки й тітки просто заражають здорових дітей спортом, а хворих і не здатних до спортивної діяльності перетворюють як би в бацілоносителей - уболівальників. Мета будь-якого життя, у тому числі й нездорового - це експансія. От дорослі спортсмени-хроніки й намагаються будь-якими способами поширитися в цьому житті. Спортивні ігри, і це потрібно зрозуміти, не спрямовані на розвиток.  Вони не створюють, а вимагають і руйнують. Причому ідіотизм у спортивних іграх як би подвійний. Адже учбово-тренувальний процес, тобто підготовка до гри, створює те, що повинне бути зруйноване! І ніж більше створюється, тим більше руйнується. Так що, вибираючи для себе спрямованість занять, - спортом або фізкультурою - визначіться, що Ви хочете придбати й чим готові пожертвувати. Але врахуйте, що фізкультурні варіанти ігор уже давно й ніде не розвиваються.  
Дуже хочеться сказати, що поганих ігор немає. Але це далеко не так. До того ж будь-яку гру можна використати для поганих цілей або просто погано використати. Тим, хто робить це свідомо, допомогти дуже складно. Як переконаним курягам і алкашам. Так навряд чи вони цього хочуть. Іноді просто шкода дорослих мужиків, які, всупереч здоровому глузду й навіть розуміючи, що займаються на шкоду, із принципу "дійсних мужиків" (не плутайте з "дійсними чоловіками"), продовжують ганяти у футбол ледве не до інфаркту. Це вже мазохізм такий - футбольний, волейбольний, тенісний. Цим хлопцям допомогти неможливо. А от тим, хто виявився в такі ігри втягнутим шляхом обману й по власному легкодумству або неуцтву, що, в основному, і відбувається, ця інформація може бути корисною.  
Адже різноманітість рухливих ігор дозволяє кожному, залежно від своїх цілей і можливостей, вибрати найбільш підходящу.  
Рівень здоров'я, фізичних, психо-емоціональних кондицій людей, їхній соціальний статус і матеріальне становище дуже різні. Комусь і професійний хокей або регбі майже фізкультура, а комусь і теніс шкідливіше боксу.