Психологічні властивості хортингу у вихованні дітей та юнацтва

     Хортинг як комплексний вид бойового мистецтва народжений в Україні несе в собі як філософські так і психологічні важелі у вихованні дітей та юнаків, який базується на принципах спортивної підготовки як багаторічний, цілорічний, спеціально організований навчально-тренувальний процес всебічного розвитку, навчання та морально-етичного виховання спортсменів.

     Основні завдання та основні засоби базової підготовки дітей як спортсменів розроблені фахівцями з хортингу Української Федерації Хортингу розподілені на першу чергу вікові етапи багаторічної підготовки. Так згідно програми підготовки спортсменів в процесі багаторічної підготовки виділяють три вікові зони та п’ять етапів багаторічної підготовки:

     Вікові зони:
-          вікова зона перших успіхів;
-          вікова зона оптимальних результатів;
-          вікова зона збереження високих результатів;
  Етапи багаторічної підготовки:
1.      Перший етап – посвячення в хортинг (6-8 років) - етап початкової підготовки;
2.      Другий етап – загальне удосконалення (8-12 років) - етап попередньої базової підготовки юних спортсменів хортингу;
3.      Третій етап – спеціальна базова підготовка (13-15 років);
4.      Четвертий етап – підготовка до вищих досягнень (16-17 років);
5.      Пятий етап – підготовка до вищих досягнень старші 17 років;

   Повернувшись до першого етапу початкової підготовки (6-8 років),основними завданнями та засобами якого є всебічна фізична підготовка та оволодіння основами хортингу, розвиток швидкісно-силових можливостей, розвиток функціональних можливостей серцево-судинної та дихальної систем, залучення до змагальної діяльності, теоретичні заняття, тестування, особливу увагу треба звернути на те що:

      Майже всі діти приходять до клубу з занять хортингом з прагненням вчитися, вони ставляться до учіння з хортингу, як до серйозної, суспільно важливої діяльності. В перші дні навчання у клубі хортингу майже кожна дитина намагається сумлінно ставитись до навчання. Майже у кожної дитини на цей час виникає певне уявлення про ідеального спортсмена з хортингу. Щоправда, цей ідеал ще досить нечіткий, але він відіграє важливе значення у механізмі ставлення дітей до навчання. Проте, через деякий час ставлення окремих дітей до занять з хортингу змінюється. У неправильному підході тренера до виховного процесу з хортингу значна частина учнів клубу через три-чотири місяці починає виявляти байдужість до занять, небажання відвідувати секції з хортингу. Основною причиною цих негативних явищ є недосконалість організації навчально-виховного процесу, яка виявляється в недостатній активізації учбової діяльності з хортингу у дітей, зокрема їх мисленні, у надмірному захопленні вправами, спрямованими на формування різних навичок. Для зміцнення позитивного ставлення дітей до занять з хортингу важливо зважати на індивідуальні відмінності дітей, пам'ятаючи, що серед них є впевнені і невпевнені в своїх силах, що є діти, які намагаються проявляти активність, демонструючи цим ставлення до клубу і тренера, але є і такі, які прагнуть бути непоміченими у клубі з хортингу, чітко не виражають своє ставлення до клубу. Важливе значення в навчанні з хортингу має і ставлення дітей до тренера. Прийшовши до клубу, початківці, особливо ті, що відвідували дитячий садок, не зразу звикають до того, як тренер ставиться до них. Лише з часом, тривалість якого здебільшого залежить від особистих якостей тренера, встановлюються нові для дітей ділові й водночас довірливі стосунки з ними. Як правило, у 6-7 років діти не виявляють критичного ставлення до тренера, вони виконують всі його вимоги, люблять і поважають за те, що він навчає їх. Вимогливість і стриманість тренера діти пов'язують із серйозністю нового для них виду діяльності — занять хортингом. Критичне ставлення з'являється у дітей 8-ми років, якщо тренер допускає помилки у навчально-виховному процесі занять хортингом. Діти восьми років перестають бути егоцентричними і велику увагу звертають на навколишній світ, їм подобається спілкуватися з іншими дітьми, але вони хотіли б займати у середовищі своїх однолітків власне місце. Більшість дітей залюбки допомагають своїм батькам у господарстві, виявляють інтерес до молодших за себе та до старших. Найважливішим на першому етапі юних спортсменів (6-8 років) - це індивідуальний підхід тренера до кожної дитини і виявлення здібних учнів та їх попередній відбір для занять хортингом, виховання зацікавленості до занять спортом, працьовитості та дисциплінованості.

     Другий етап – загальне удосконалення (8-12 років) - етап попередньої базової підготовки юних спортсменів хортингу, основними завданнями та засобами якого є:

    Теоретичні заняття, тестування, вправи для розвитку фізичних якостей, зміцнення опорно-рухового апарату, формування рухових навичок та вмінь, особливу увагу треба звернути на те що:

    Це вік інтенсивного росту та розвитку всіх систем організму дітей. Висока рухлива активність і значний розвиток рухових функцій дозволяють вважати цей вік сприятливішим для початку регулярних занять хортингом. У цьому віці треба звернути увагу на те що психіка дитини різко змінюється, дитина стає нестриманою, легко іде на конфлікт. В цей період діти бажають відчути себе дорослішими, а тому деколи починають перебувати в опозиції до старших дітей. У них триває постійна внутрішня боротьба. Вони шукають героя, який був би гідним для наслідування. І цими героями стають, як правило, персонажі кінофільмів, музиканти, спортсмени, тощо. Небезпека полягає у тому, що діти часто не задумуються над рисами характеру, моральними принципами та ставленням до своїх ідеалів. Тому головне завдання тренера спрямувати їх зацікавленість і створити атмосферу клубної команди з хортингу, щоб діти брали пример у старших талановитих бійців клубу. Щоб бойові системи і мистецтва побудовані саме на психологічних аспектах виховання збудовані на загальнолюдському світо огляді стали виховною системою дітей, які спроможні впливати на розум дітей, відволікати їх від шкідливих звичок, направляти їх у здорове життя. Одним із основних засобів профілактики відхилень у поведінці дітей, вважається засвоєння ними знань про встановлені правила і норми, формування позитивних звичок та якостей. Індивідуального підходу потребують усі діти, як сильніші, так і слабші. Здібні до навчання з хортингу діти, як правило, легко засвоюють знання, уміння й навички, але іноді зазнаються (особливо, коли їх дуже захваляють), що негативно позначається на їх успіхах і розвитку здібностей. Тому у цьому віці індивідуальний підхід до кожного юного спортсмена повинен бути більш обґрунтований.

    Третій етап – спеціальна базова підготовка (13-15 років) - основні завдання та основні засоби етапу спеціальної базової підготовки включають в себе: Вправи, спрямовані на вдосконалення функціонального стану, підвищення фізичної працездатності та спеціальної витривалості. Рухливі ігри: регбі на м’якому покритті, міні-фудбол, настільний теніс. Теоретичні заняття по спеціальній програмі. Змагання з форм хортингу та демонстрації базових елементів, загальної та базової підготовки.

Цей вік називають пубертатним, періодом статевого дозрівання, тинейджерством, перехідним періодом і так далі. Кожна з назв, в принципі, відбиває його особливості. Ділиться він на дві фази: негативну (критичну, 11-13 років) і позитивну (13-16 років). До старшого підліткового віку розставляння пріоритетів міняється, до 13-15 років людина стає дорослішою і відповідальнішою. Передусім, треба відмітити, що вік цей складний не лише тому, що «гормони грають». Підліток вийшов з того віку, коли усе було зрозуміло і стійко. Він був дитиною, у нього були улюблені іграшки і ігри, поведінка і статус залежної від батьків особи, точніше, ще не зовсім особи в повному розумінні цього слова. При переході в пубертатний вік підліток втрачається. Він відчуває, що щось змінилося, але не розуміє, що конкретно. У цей момент хочеться знайти нові інтереси, нових знайомих, і цей постійний безперервний пошук штовхає підлітка поділитися цим з найближчими людьми, він хоче розповісти всьому світу, який він неповторний, єдиний, унікальний. Та так воно, загалом, і є. Саме у підлітковому віці виникає «пубертатна криза». Процес гормональної перебудови організму супроводжується поступовими змінами фізичного вигляду і психічної сфери. Найважливіша ознака перехідного віку - встановлення регулярної активності статевих залоз, що проявляється у дівчат менструаціями, а у юнаків - еяколяціями, а також фазовими змінами темпів росту, формуванням властивих підлозі пропорцій тіла і його вторинних статевих ознак. Віковий перехідний період, упродовж якого в організмі людини відбувається складна фізіологічна перебудова, завершується досягненням статевої зрілості. Основною особливістю цього віку є різкі якісні зміни, усі сторони розвитку, що зачіпають. Процес фізіологічної перебудови є фоном, на якому протікає психологічна криза. Збільшуються ріст і вага дитини, у хлопчиків в середньому пік «стрибка росту» доводиться на 13 і закінчується після 15 років (іноді до 18), а у дівчаток «стрибок» зазвичай починається і, відповідно, закінчується на два роки раніше (подальший плавні ший ріст може тривати ще декілька років). Зміна росту і ваги супроводжується зміною пропорцій тіла загалом. Інтенсивний ріст кісток скелета, що досягає 6 см в рік, випереджає розвиток мускулатури і ріст посудин. Усе це призводить до деякої непропорційності тіла, підліткової незграбності і частих скарг на болі в ділянці серця і грудної клітки (але від них, звичайно, ні в якому разі не можна відмахуватися, адже не завжди болю в ділянці серця можна списати на пубертатний вік). Діти відчувають себе в цей час незграбними, невмілими. Вправи,спрямовані на вдосконалення функціонального стану, підвищення фізичної працездатності та спеціальної витривалості мають бути виваженими, зміни в інтелектуальній сфері призводять до розвитку здатності самостійно справлятися з тренувальною програмою. В той же час багато підлітків зазнають труднощі в тренуванні, тренування  відходить на другий (у кращому разі) план. Це буває викликано бажанням, щоб усе - і дорослі, і однолітки - відносилися до нього не як до дитини, а як до дорослої людини. Він претендує на рівноправ'я в стосунках із старшими і йде на конфлікти, відстоюючи свою дорослу позицію. Тому в цей період тренування тренер має притримуватися принципу індивідуального підходу до кожного спортсмена загалом і орієнтуватися на всіх і кожного.

     Четвертий етап – підготовка до вищих досягнень (16-17 років) - це етап подальшого удосконалення спеціальної фізичної підготовленості, розкриття індивідуальних можливостей спортсменів, подальше удосконалення теоретичної й тактичної підготовки.

   Новий віковий період — рання юність (16—17 років) — вважають третім світом, що існує між дитинством та дорослістю. У цей час учень-спортсмен опиняється на порозі реального дорослого життя і дивиться на теперішнє з позиції майбутнього, шукає смисл свого життя. Якщо розглядати розвиток тільки як зміну психічних функцій, то всі основні новоутворення вже закінчились у підлітковому віці, закріплюючись та удосконалюючись у спортсмена. Але розглядати розвиток учня-спортсмена таким чином було б помилково. Кожен віковий період важливий сам по собі у житті окремої людини. Незалежно від зв'язку з іншими віковими періодами. Адже тільки з притаманною цьому віку соціальною ситуацією розвитку відбуваються досить істотні зміни особистості. Нова соціальна позиція учня-спортсмена з хортингу змінює для нього значущість тренування. У порівнянні з підлітками інтерес до тренування у них підвищується. Це пов'язано з тим, що складається нова мотиваційна структура учіння. Домінуюче місце займають мотиви, пов'язані з самовизначенням та підготовкою до самостійного життя. Ці мотиви отримують особистісний смисл та стають дійовими. Учні-спортсмени цього віку, для яких головною є навчально-тренувальна діяльність, починають розглядати навчання як необхідну базу, передумову майбутньої професійної діяльності у виду спорту хортинг. Саме у старшому віці проявляється свідоме позитивне відношення до тренування, їх цікавлять переважно ті досягнення, які будуть потрібні у подальшому житті, їх знову починає хвилювати успішність тренування. Поняття "психологічної готовності" передбачає у даному випадку наявність потреб та здібностей, що дозволяють спортсмену найповніше реалізувати себе у професійній діяльності, громадському житті, майбутньому сімейному житті. Передусім, це потреба у спілкуванні з іншими людьми, потреба та здатність творчо працювати, по-друге, вміння теоретично мислити, орієнтуватися у різноманітних подіях, що відбуваються у сучасному світі, що виступає у формі наукового, теоретичного світогляду, по-третє, наявність розвиненої рефлексії, за допомогою якої забезпечується свідоме та критичне ставлення до себе. Головною ознакою цього періоду є потреба юнака зайняти внутрішню позицію дорослої людини, вибрати професію, усвідомити себе членом суспільства, виробити світогляд, вибрати свій життєвий шлях. І головне завдання тренера допомогти у визначенні вибору життєвого шляху учня-спортсмена. Тільки реалізована, сформована ідентичність особистості (довіра до світу, самостійність, ініціативність, компетентність) дозволяє юнаку вирішити, головне завдання, яке ставить перед ним суспільство, — завдання самовизначення, вміння розробити свій життєвий план.

  П’ятий  етап – підготовка до вищих досягнень старші 17 років - це етап завершення побудови бази загальної та спеціальної фізичної підготовки та рівня вищих спортивних досягнень.

     Межа переходу від підліткового до юнацького віку дуже умовна і за різними схемами періодизації припадає на різний вік. У схемі вікової періодизації онтогенезу юнацький вік було визначено як 17-21 рік для юнаків і 16-20 років для дівчат. Психологи розходяться у визначенні вікових меж юності. У західній психології взагалі переважає тенденція до об'єднання отроцтва та юності у єдиний віковий період, що називають періодом дорослішання. У цьому віці більшість функцій організму перебувають у періоді останнього етапу розвитку. За багатьма показниками розвиток організму юнака наближається до розвитку дорослої людини, у цьому віці рекомендується виконання фізичних навантажень великої інтенсивності. В цьому віці старші юнаки прагнуть до самовдосконалення і потребують додаткової уваги в період підготовки до змагань. Їм притаманний високий ступінь функціональної досконалості, серцево-судинна система готова до високих навантажень. Одним з важливих завдань виховання в цей період - є виховання високоморальних якостей, прищеплення поваги до спортивного етикету хортингу. Від спортсменів цієї вікової групи можна чекати найвищих спортивних результатів.

Президент Місцевого осередку ВГО «УФХ» у м. Ужгороді
спеціаліст психології Михайло Куцкір

 


 (500x23, 13Kb)