Семененко І.С., Куцкір М.С. Психолого-педагогічний супровід спортсмена під час тренувань та змагань з хортингу

 
Семененко І.С., к.е.н., доцент, н.с. ЗЦСЕіГД НАН України;
Куцкір М.С., президент місцевого осередку ВГО УФХ м. Ужгород, тренер психолог.

У статті аналізуються основні психологічні, фізіологічні та педагогічні аспекти процесу тренувань та змагань з хортингу, як об’єкту комплексного тренерського впливу з метою виведення спортсмена на найвищий рівень підготовки.

Кількість бібліографічних посилань – 6, мова – українська.

Ключові слова: хортинг, хортингист, тренування, змагання, психологічна підготовка.

Вступ

Ідея виникнення Хортингу, як комплексної системи самовдосконалення особистості, заснованої на фізичному, морально-етичному та духовному вихованні, пов’язана з відродженням давніх народних традицій, що передавались з покоління в покоління. В період між походами на Запорозькій Січі проводилися змагання в майстерності та умінні самозахисту, які дозволяли козаків вдосконалювати практичні навички. Система підготовки, виховання характеру, вдосконалення майстерності та надбання змагального духу українських козаків лягли в основу хортигу, як виду спорту, народженого в Україні. Основна мета хортингу – популярізація та підвищення ролі фізичної культури і спорту, патріотичне виховання, залучення дітей та юнацтва до здорового способу життя, відволікання від шкідливих звичок, виховання особистості в дусі добропорядності, патріотизму та любові до Батьківщини.

В даний час хортинг стає все більш популярним видом спорту в світі.  Молоді люди йдуть в хортинг з метою розвинути як свою фізичну силу, так і зміцнити свій психологічний стан. Психологія спорту в цілому, та хортингу зокрема, дуже важлива і досить мало вивчена на сьогодні. В основному процес психологічної підтримки хортингистів лягає на плечі тренерів. Проте не кожен тренер в змозі забезпечити повноцінний психологічний розвиток хортингиста з точки зору його підготовки до змагань і після їх закінчення. Професійний психолог, що особливо має досвід роботи в сфері спорту, зможе реалізувати повноцінну підготовку хортингиста до фізичних навантажень, які будуть постійно збільшуватися, допоможе в складних ситуаціях, які виникають як під час тренувань, так і під час змагань, а також допоможе спортсмену отримати найголовніше - психологічну стійкість під час бою і після його закінчення.

Постановка питання. Питання процесу підготовки як фізичних так і психологічних властивостей спортсмена в період до змагань, так і власне під час них, є надзвичайно актуальні та такі, що потребують постійного вдосконалення. Зважаючи на те, що хортинг – це не тільки спорт, але і патриотичне виховання та глибока національна філософія завдання дослідження описати комплексний вплив на хортингиста в підготовчий період до змагань з метою виведення спортсмена на вищий рівень підготовки, та особливості після змагального періоду спортсмена-хортингиста.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Тему розвитку хортингу, як спорту, висвітили в своїх працях небагато авторів, що пояснюється відносною «молодістю» та національним характером розвитку цього виду спорту. Серед вітчизняних авторів, що в своїх дослідженнях писали про хортинг, найвідомішими є Е.А.Єрьоменко, О.М.Семигал, З.М. Діхтяренко та інші.

Метою дослідження є аналіз психологічних та фізіологічних якостей спортсмена під час підготовки та власне в момент проведення змагань з хортингу як об’єкту комплексного впливу зі сторони тренера з метою виведення спортсмена на оптимальний рівень підготовки.

Результати дослідження. Психологічна підготовка спортсмена є складноорганiзованою цілою освітою. Вона має свою будову i диференціюється на ряд рівнів, кожному з яких відповідають свої способи роботи, рухається за своїми законами, вимагає вживання власних засобів i методів дослідження i дії. Системно аналізуючи та виходячи з вмісту розвитку підготовки можна виділити наступні рiвнi в психологічній пiдготовцi: психофізіологічний, власне психологічний i соціально - психологічний. Кожен з них має свої закони, які в спорті знаходять власне замовлення i в той же час не повністю входять в спортивну діяльність зі своєю складною проблематикою i науковим апаратом. Важливе те, що вiдповiднi наукові дисципліни, «обслуговуючі» ці рiвнi, мають своє бачення, свою точку зору на спортивну діяльність. Так, соціально - психологічний рівень вказує на такий «об’єкт», як змагання, де відбувається протиборство двох тактик, технік i сил, але об’єктом для дослідження i дії для психолога тут є власне не тільки спортсмен але і команда. Тому предметом виступають стосунки в команді, дії команди на розвиток особи, її формування, а також вплив особи i роль її в команді як колективі, становлення особи i спортивного колективу. Психологічний рівень вказує на стосунки спортсмена до самого себе, розкриваючи пласт властивостей, якість спортсмена, що забезпечують його здатність здійснювати дiяльність. Тут предметом виступають не лише знання i уміння, навички i звички, не лише психічні процеси i функції, але i такі складові явища, як самосвiдомiсть, самооцінка, світогляд i свiдомiсть особи  по відношенню до себе як до людської особи спортсмена. Психофiзiологiчний рівень вказує на відношення спортсмена з хортингу до можливостей свого організму як анатома - фізіологічної даності [3,112]. При такій диференціації психологічної підготовки можна здійснити не лише комплексність виховання, але i реалізувати системність в пiдготовцi, оскільки хортингист буде «охоплений» у всіх своїх проявах. Психологічна підготовка «охоплює» три рiвнi: командну, особисту i індивідуальних особливостей. Ці рiвнi пов’язані з особливостями організму.  Тому акцент сучасних досліджень зміщується у бік особи людини - спортсмена як вищої інстанції управління не лише психічними процесами, але i психо - фізіологічними функціями. Зрозуміло, що процеси навчання, управління, організації i формування в рамках підготовки і тренувального циклу протікають ефективніше, якщо вони опосередкують особою спортсмена. Отже, розкриття структури особи, її конкретне експериментальне наповнення i практичне обмеження [спрямованість] повинні скласти основний вміст робіт. Органiзацiю i проектування спортивного процесу, а також заходів, пов’язаних з управлінням i формуванням спортсмена, неможливо здійснити без певної теоретичної вистави, яка повинна знаходитися в певній логiчнiй , а отже i практичній, відповідності з основним завданням, –  завданням підготовки спортсмена. Аналіз існуючих уявлень про структуру особи дозволяє виділити три рiвнi, в яких особа себе здійснює. При цьому ми виключаємо рівень «біологічно обумовлений»  на тій пiдставi, що цей рівень відноситься до людини взагалі i складає лише умову, передумову для формування психічних структур особи. Таким чином, в особі, узятої як ціле, є також взаємозв’язані сторони [які структурно вiдповiдають підготовці], свої рiвнi, що знаходяться в iєрархiчнiй взаємозалежності один від одного. Аби не ускладнювати термінологічно, позначимо їх також: психофізіологічний, психічний i соціально-психологічний. Перший з них складає «базис» (підстава формування особи) – це перцептивно-моторна сфера. Другий рівень включає окремі психічні процеси. До третього відносяться вищі прояви особи, такі, як світогляд i спрямованість.

Розвиток фізичних якостей, засвоєння техніки та тактики обраного виду спорту, матеріально-технічне забезпечення та багато інших факторів підготовки спортсмена, врешті, знаходять своє вираження в змагальному результаті. При цьому змагання не тільки підводять підсумок попередньої підготовки, але і самі є досить дійовим засобом психічного розвитку спортсмена. Спортивні змагання суттєвим чином впливають на розвиток мотивації спортсмена. Призи, спортивні звання, реалізація тренувальних зусиль, самоствердження та інші стимули впливають на формування та динаміку особистості. Об'єктивні змагальні ситуації є при цьому як спосіб досягнення цілі, завдяки цьому мотивація набуває більш конкретизованого, цільового змагального значення. Формування змагальності як цілої групи мотивів, які спонукають людину брати участь , або не брати участі, у змаганнях і прагнути до перемоги, складає важливу сторону підготовки спортсмена.   Доведено, що успішний виступ у змаганнях залежить не тільки від високого рівня фізичної, технічної і тактичної підготовленості спортсмена, а й від його психологічної готовності [2,215]. Дійсно, щоб реалізувати повною мірою свої фізичні, технічні та тактичні здібності, навички та вміння, а крім того, розкрити резервні можливості як обов'язковий елемент змагання, спортсменові необхідно психологічно готуватися до певних умов спортивної діяльності. У спортивних змаганнях з хортингу часто виникають досить відповідальні, іноді небезпечні для життя та здоров'я екстремальні ситуації, які заставляють діяти спортсменів на межі власних можливостей. Психологічні особливості змагань, закономірності, причини і динаміка перед змагального стану визначають високі вимоги до психіки спортсмена. Все те, що було відпрацьовано і накопичено в процесі навчання і тренувань протягом місяців або років, може бути розгублено в лічені хвилини, а часом і секунди перед стартом або в ході спортивної боротьби. Тому слід пам'ятати, що психологічна підготовка спортсмена до змагань є важливий і обов'язковий елемент навчання і тренування з виду спорту хортинг. Психіка, свідомість і особистісні якості людини не тільки виявляються, але і формуються в змагальній діяльності. Змагальна діяльність - це особливий вид діяльності людини, який може здійснюватися тільки за певних умов:  Природно, що найкращою школою психологічної підготовки є участь спортсмена в змаганнях. Змагальний досвід у спорті - найважливіший елемент надійності спортсмена. Але кожне змагання - це і розрядка накопиченого нервово-психічного потенціалу і нерідко причина значних фізичних і духовних травм [7, 169]. До того ж, участь у змаганнях це завжди отримання певних результатів, підведення підсумків конкретного етапу в вдосконаленні спортивної майстерності спортсмена, які він накопив займаючись хортингом. Спортивне змагання є однією із загальноприйнятих у світі форм соціалізації дітей, потужним фактором підготовки людини до успіху в сучасному суспільстві. Отже, організація психологічної підготовки до змагань повинна бути спрямована на формування властивостей і якостей особистості і психічних станів, якими завжди обумовлена ​​успішність та стабільність змагальної діяльності. Її метою необхідно вважати адаптацію до змагальних ситуацій, вдосконалення та оптимізацію реактивності відображення і у відповідь реакції на специфічні екстремальні умови діяльності. У спорті існує поняття «класифікація змагань», яка передбачає їх поділ за видами: чемпіонати, першості, кубкові змагання, класифікаційні, відбіркові, попередні і т.п. Рівень змагань значно впливає на психіку спортсмена, що, у свою чергу, вимагає певної міри психологічної готовності. Тому на практиці здійснюються два типи психологічної підготовки спортсменів до змагань: загальна і спеціальна до конкретного змагання. Загальна психологічна підготовка тісно пов'язана з виховної та ідейної роботи зі спортсменами. Особливо це відноситься до формування ідейної переконаності, вихованню властивостей особистості.

У програму психологічної підготовки повинні бути включені заходи, спрямовані на формування спортивного характеру. Спортивний характер - це важливий елемент успішного виступу в змаганнях, де він по-справжньому проявляється і закріплюється. Але формується він у тренувальному процесі.

Основні критерії спортивного характеру:
-стабільність виступів на змаганнях;
-поліпшення результатів від змагань до змагань;
-більш високі результати в період змагань в порівнянні з тренувальними;
-кращі результати, ніж у попередньому виступі.

Психологічна готовність спортсмена до змагань визначається: спокоєм, тобто холоднокровністю спортсмена в екстремальних ситуаціях, що є характерною рисою його ставлення до навколишнього середовища, до умов діяльності; упевненістю спортсмена в собі, у своїх силах як однієї зі сторін ставлення до себе, що забезпечує активність, надійність дій. Немало важливим і в першу має місце це бойовий дух спортсмена. Як і ставлення до процесу і результату діяльності, бойовий дух забезпечує прагнення до перемоги, тобто до досягнення змагальної мети, що сприяє розкриттю резервних можливостей. Єдність цих рис спортивного характеру обумовлює стан спокійної бойової впевненості.  Процес виховання в структурі загальної психологічної підготовки спортсменів Загальним принципом методики психологічної підготовки спортсмена є вплив як на свідомість, так і на підсвідомість. Методи і психологічні заходи повинні використовуватися з урахуванням рівнів впливу на організм і поведінку людини. Тренеру з хортингу слід проводити  бесіди спрямовані на психологічну освіту спортсменів зміст яких має включати в себе: пояснення особливостей психічних станів, характерних для спорту; навчання специфічним прийомам, поведінковим актам і т.п. Слід пам'ятати, що основним методом впливу на свідомість спортсмена є переконання. Комплексне використання даних методів удосконалює систему саморегуляції спортсмена. У подальшому (в період змагань) це полегшує роботу саморегуляторних механізмів свідомості, так як знижується негативний вплив підсвідомості.

Процес виховання буде мало ефективним, якщо спортсмен не займається самовихованням [1,75]. Спонукання до самовиховання здійснюється через навчання прийомам саморегуляції. Деякі з прийомів дуже прості. Їх необхідно просто запам'ятати і застосовувати в потрібний момент. Ці способи саморегуляції називають відключення і переключення. Регулюючу функцію тут виконують образи відбиваного і ставлення до них, які склалися у спортсмена. Ефективність зниження напруженості буде тим вище, ніж привабливіше об'єкт спостереження. Мета відключення і переключення полягає в тому, щоб спортсмен здійснював тривале утримання спрямованого свідомості в руслі, далекому від травмуючої ситуації. У даному випадку прийоми саморегуляції базуються на відображенні спортсменом внутрішнього світу. Існують способи саморегуляції, пов'язані з відображенням свого фізичного «Я». Вони найбільшою мірою насичені спеціальними прийомами, серед яких основними є:  контроль і регуляція тонусу мімічних м'язів. Цей прийом вимагає спеціального тренування. Найбільший ефект досягається, якщо в процесі оволодіння даним прийомом спортсмен перевіряє і закріплює його в різноманітних життєвих ситуаціях. Основним з критеріїв оволодіння цим прийомом саморегуляції є здатність відчувати своє обличчя у вигляді маски, відсутність м'язового напруги [6, 123]. Контроль і регуляція м'язової системи спортсменів. Психічна напруженість завжди викликає її надмірне напруження. Тренування в розслабленні м'язів здійснюється за допомогою словесних самонаказів, самовпення, сприяють зосередженості свідомості на певних групах м'язів.

Контроль та регулювання темпу рухів і мови: емоційна напруженість, поряд з м'язовою скутістю, виражається у підвищенні звичного темпу рухів і мови, при цьому спортсмен починає метушитися, поспішати. У цьому випадку управління своїм станом зводиться до прагнення позбутися від метушливості, налагодити чіткий ритм своєї діяльності, виключити необхідність поспіху.  Спеціальні дихальні вправи. Спокійне, рівне і глибоке дихання сприяє зниженню напруги. Засвоєне і добре закріплене ритмічне дихання виявляється високо ефективним способом саморегуляції емоційної напруги.  Розрядка. Цей прийом дає «вихід» емоційної напруги. Як прийом саморегуляції, розрядка реалізується зазвичай, у специфічних формах розминки, виконання певної вправи на повну силу.

Найбільш ефективні способи саморегуляції, пов'язані з відображенням свого духовного «Я» це напрям свідомості на самого себе. Для них характерні різноманітні прийоми.  Відволікання шляхом сюжетних уявлень. Вміти відтворити і втримати у свідомості картини минулого, пов'язані з відчуттям спокою і впевненості, дуже важливо для саморегуляції емоційних станів. Самонавіювання: у процесі спортивної діяльності спортсмен може давати собі настанови, накази, звертатися до себе з проханням і т.д. В основі цього прийому саморегуляції лежить принцип використання словесних формул.

Самопереконання - це своєрідна психотерапія, коли саморегуляція здійснюється у розмовах з самим собою або з кимось іншим [4,73]. Дуже важливо це регулювання мети. Це вміння вчасно поставити мету в точній відповідності зі своїми можливостями, відсунути її в стані емоційної напруженості, а потім знову актуалізувати її, коли прийде час, що доступно тільки спортсмену з багаторічним спортивним стажем і значним досвідом виступів на змаганнях.

Дієву допомогу в здійсненні психологічної підготовки спортсменів до змагань надає такий прийом, як використання в процесі тренувань спеціальних вправ, що дозволяють поступово звикати до змагальних умов. Дійсно, найефективнішим способом психологічної підготовки спортсмена до успішного виступу в змаганнях є участь у змаганнях. Для того щоб вирішити цю суперечливу задачу, необхідно реалізувати змагальні умови в навчально-тренувальному процесі. Відомо, що змагальні вправи досить часто й ефективно використовуються тренерами в ході підготовки спортсменів: як при здійсненні технічної та фізичної підготовок, так і при передачі спеціальних знань. Існують методи навчання і тренування спортсменів з метою підготовки їх до виконання цілісної змагальної діяльності.

Крім того, необхідно використовувати наступні способи психологічної підготовки спортсменів до змагань:
- збір достатньої і достовірної інформації про умови майбутнього змагання і особливо про супротивників;
- поповнення та уточнення інформації про тренованості, можливості спортсмена або команди до початку змагання;
- правильне визначення та формулювання мети участі у змаганні;
- формування суспільно значущих мотивів виступу в змаганні;
- ймовірне програмування змагальної діяльності;
- спеціальна підготовка до зустрічі з змагальними перешкодами різного ступеня труднощі [особливо несподіваними] і вправу в їх подоланні;
- передбачення прийомів саморегуляції можливих несприятливих внутрішніх станів;
- відбір і використання способів збереження нервово-психічної свіжості до початку змагання, відбудова її в ході змагання.
 
Автори  розглянули лише деякі моменти цієї підготовки. Перед змаганням в організмі спортсмена відбуваються складні зміни, виділяється 3 основні форми передстартових реакцій:
-готовність до боротьби;  
-стартова лихоманка;      
-стартова апатія – заторможенність.

Фізіологічні показники: сильне порушення, гострі вегетативні зрушення-значне почастішання пульсу, потіння, позиви до сечовипускання, тремтіння, відчуття слабкості в нижніх кінцівках.    

Психічні показники:        
- легке збудження, нетерпляче очікування змагання, оптимальна здатність до концентрації, самовладання в поведінці, відчуття сили;  
- сильна нервозність, не контрольовані рухи, неуважність, забудькуватість, невпевнену поведінку, квапливість, необгрунтована метушливість;
- млявість, повільність, боязкість, занепад настрою, бажання відмовитися від змагання, втому, нездатність почати роботу.

Діяльність спортсмена частково може бути дезорганізована: він бореться «не думаючи», втрачає тактичну лінію, почуття темпу, передчасно видихається; не володіє рухової координації, при високих технічних вимогах множаться помилки; сильна скутість не ведеться енергійна боротьба, настрій волі швидко падає, спортсмен не здатний мобілізувати сили; після змагання залишається невитрачений запас сил, оскільки всі дії виконувалися на недостатньо якісному рівні.

Спортсмен повинен знати, що змагальна лихоманка та пов'язані з нею симптоми оволодіють ним. Тренер, як правило, прагне зробити позитивний вплив на формування передстартової реакції, вдаючись до різних заходів в останні дні і безпосередньо перед змаганнями.

Ранній передстартовий стан починається з моменту повідомлення спортсмена про його участь в даному змаганні. Ознаки хвилювання з'являються в залежності від важливості старту. Навіть думка про змагання призводить до почастішання пульсу, може з'явитися безсоння, пропасти апетит, позначитися різка реакція на жарти друзів. Спортсмен не повинен постійно думати про змагання. Тренування в останні дні повинні бути цікаві, спрямовані на те, щоб спортсмен повірив у свої сили. Велике значення мають засоби відволікання, такі як захоплююча література, улюблена справа [5, 73].

Передстартовий стан виникає у зв'язку з безпосередньою підготовкою до змагань у дорозі та після прибуття на місце їх проведення. Стартове збудження починається з моменту старту і може досягти апогею під час виходу спортсмена на хорт.

Регулювання передстартового стану сприяє розминка. Спортсмени з сильно вираженою «передстартовою лихоманкою» повинні проводити розминку спокійно; різка розминка необхідна для схильних до апатії.

Спортсмен, що знає симптоми «передстартової лихоманки», може взяти себе в руки і домогтися поліпшення результатів за допомогою самонавіювання: «Я добре тренований, результати останніх змагань хороші, моя сприйнятливість підвищиться завдяки невеликому збудження». Таке самонавіювання досягається порівняно просто.

Завершальним етапом всієї психологічної підготовки до змагань служить безпосередня підготовка до виконання змагальних вправ які проводяться у вигляді змагань у певному спортивному колективі, тобто внутрішньогрупові змагання, для яких характерні такі елементи психологічної напруженості: спортивна конкуренція, прагнення кожного спортсмена до перемоги, змагальний дух, бажання показати високі спортивні результати і т.п. Дуже корисним є товариські зустрічі які проводяться у вигляді змагань у певній спортивній групі із запрошенням спортсменів з інших спортивних колективів - міжгрупові змагання, у присутності інших людей і з дотриманням всіх правил і ритуалів з ​​метою забезпечення високої значимості заходу для спортсменів-учасників з хортингу.

Важливо проводити психофізичні вправи які характеризуються виконанням певних тактичних завдань при наявності фізичного навантаження і сприяють розвитку і вдосконаленню не тільки адаптаційних можливостей спортсмена до екстремальних умов, а й вихованню її вольових і фізичних якостей.

Використання психофізичних вправ вимагає:
- постановки та вирішення конкретних тактичних завдань;
- наявності фізичного навантаження у якості «бій з декількома супротивниками» для вирішення психологічної задачі.

В  основі психотехнічних вправ лежить виконання певних психологічних завдань в умовах максимальної точності технічних дій змагального характеру.

Здійснення цих вправ вимагає:
- постановки та вирішення досить складних в залежності від рівня майстерності спортсмена психологічних завдань;
- використання для вирішення поставленого завдання основних технічних змагальних дій.

Наприклад, спортсмен повинен за сигналом тренера виконати певний удар, або серію ударів, причому оцінюється і швидкість реакції спортсмена на сигнал тренера, і швидкість і точність технічних дій. Або боксер повинен за 10 секунд нанести максимальну кількість ударів, а оцінюватися при цьому будуть технічне виконання, кількість та сила ударів.

Основні дії під час змагання це - організоване, узгоджене з тактичним планом включення до змагання, ясна орієнтація, чіткий контроль ситуації, всі сили тактично правильно вводяться в дію, що очікуваний змагальний результат досягається або перевищується. Тренер з хортингу  повинен мати професійний досвід щоб психологічно підготувати спортсмена до змагального процесу з хортингу, тільки завдячуючи комплексному впливу, як психологічному так і фізіологічному, тренер та спортсмен здатні досягнути зазначенної мети.

Висновки 

Ідея виникнення Хортингу, як комплексної системи самовдосконалення особистості, заснованої на фізичному, морально-етичному та духовному вихованні, пов’язана з відродженням давніх народних традицій, що передавались з покоління в покоління. В період між походами на Січі проводилися змагання в майстерності та умінні самозахисту, які дозволяли козакам вдосконалювати практичні навички. Система підготовки, виховання характеру, вдосконалення майстерності та надбання змагального духу українських козаків лягли в основу хортигу, як виду спорту, народженого в Україні. Основна мета хортингу – популярізація та підвищення ролі фізичної культури і спорту, патріотичне виховання, залучення дітей та юнацтва до здорового способу життя, відволікання від шкідливих звичок, виховання особистості в дусі добропорядності, патріотизму та любові до Батьківщини. Питання процесу підготовки як фізичних так і психологічних властивостей спортсмена в період до змагань, так і власне під час них, є надзвичайно актуальні та такі, що потребують постійного вдосконалення. Зважаючи на те, що хортинг – це не тільки спорт, але і патриотичне виховання та глибока національна філософія, тільки професійний психолог, що особливо має досвід роботи в сфері спорту, зможе реалізувати повноцінну підготовку хортингиста до фізичних навантажень, які будуть постійно збільшуватися, допоможе в складних ситуаціях, які виникають як під час тренувань, так і під час змагань, а також допоможе спортсмену отримати найголовніше - психологічну стійкість під час бою і після його закінчення.

Список використаної літератури

1.Гогун Є.М., Мартьянов Б.І.- Психологія фізичного виховання і спорту: Учеб. посібник для студ. вищ. пед. навчань, закладів. - М.: Видавничий центр «Академія», 2000. - 288с.
2.Пуні А.Ц. Психологія - М.: ФиС, 1984 - 330 с.
3.Уейнберг Р.С., Гоулд Д. Основи психології спорту і фізичної культури. - Київ: Олімпійська література, 1998. - 335 с.
4. І. А. Олешків. Досвід психологічного аналізу спортивної діяльності. - Сб.: Психологія спортивної діяльності. М., вид. ВНІІФК, 1978.
5. Е. П.  Ільїн -Психологія фізичного виховання. - М.: Просвещение, 1987. - 287 с.
6. Пітер Принт -Спортивна психологія в працях вітчизняних фахівців Спб.:, 2002. - 380 с.
 

 (500x23, 13Kb)