Формування інтересу вихованців до занять хортингом

Це головне педагогічне завдання, що очевидно і не вимагає доказів.
Вік вихованців у групах початкової підготовки хортингу в основному від 5-ти до 7-ми років. У цьому віці ще не сформована особиста мотивація, і діти приходять в хортинг під впливом батьків, друзів та інших обставин. У цей період зайва вимогливість і жорсткість, прагнення форсувати результати підготовки за будь-яку ціну, а саме подібні методи виховання бойового духу можуть відштовхнути дитину, ще не зміцнілого ні фізично, ні психологічно. У
Анимашки Звездыпершу чергу потрібно сформувати індивідуальну мотивацію, виходячи з психофізичних особливостей вихованця, а потім домогтися прагнення до регулярного відвідування занять. Тільки після цього можна підвищувати вимогливість у досягненні результатів але фізичної та спеціальної підготовки. Перші заняття хортингу повинні бути легкими. Потім у міру розвитку і зміцнення тіла, завдяки повторення рухів, починається відпрацювання прийомів з більшою силою і міццю і тоді фізична витривалість зросте. Також буде змінюватися стан гнучкості тіла, необхідної в хортингу, зокрема, при ударах ногами. Однак крім фізичної витривалості і гнучкості починаючому хортингістові буде потрібна незламна воля. Але поряд з волею, що дозволяє долати фізичні випробування, необхідна ще й любов до хортингу. Молоді подобається в хортингу його змагальний дух, дітей і людей у віці привертає основна базова техніка і навчальні двобої. Жінки-хортингістки знаходять в хортингу пластику та гімнастичні вправи і одночасно спосіб самозахисту, відповідний до їх фізичних даних.

Виховання загальної фізичної підготовленості і спеціальних рухових навичок
Вирішення цих завдань досягається за допомогою комплексу заходів, які на даному етапі носять загальнооздоровчий характер з елементами спеціалізації хортингу. Наприклад, з метою виховання загальної фізичної підготовленості використовуються загальнорозвиваючі вправи на місці і в русі, рухливі ігри, рухливі ігри з елементами хортингу в захваті, вправи на формування загальної координації і гнучкості, вивчення прийомів самостраховки при падіннях. Спеціальні рухові навички формуються за допомогою вправ відповідних етапу початкової підготовки. За допомогою цих вправ формуються навички виконання спеціальних стійок і положень тіла, рухів, що становлять суть ударів і захистів, простих кидків з невеликою амплітудою, різних способів захватів, пересувань, принципів виведення супротивника з рівноваги і принципів збереження стійкості.

Виховання первинних навичок ведення двобою
Вирішення цього завдання пов'язане з тим, щоб навчити вихованця використовувати в навчальному двобої спеціальні рухові навички. Кожен з таких навичок лежить в основі дій, з яких і складаються найпростіші прийоми двобою, наприклад:
- відходи пересуваннями та ухили від ударів;
- виконання захисних дій руками;
- пересування в бойовій стійці;
- виконання ударів руками і ногами;
- боротьба за захват тулуба;

- боротьба за захват тулуба, звалювання і утримання суперника в положенні лежачи.
Суть методики полягає у виконанні формалізованих вправ, складність яких підвищується в процесі навчання від етапу до етапу.

Вдосконалення навичок, отриманих на попередньому етапі
Етап вдосконалення характеризується більш вимогливим ставленням до вихованців у питаннях досягнення результатів і усвідомленим ставленням до занять з боку самих вихованців. Пов'язано це зі збільшенням обсягу фізичного навантаження і істотним розширенням арсеналу рухових навичок, що, природно, стане вимагати від вихованців максимальної зібраності та наполегливості. З ряду завдань даного етапу, кожне з яких по-своєму важливе, слід виділити ті, які представляються важливими в плані вдосконалення у спеціалізації. Це вдосконалення навичок, отриманих на попередньому етапі навчання, формування спеціальних фізичних якостей і рухових навичок, формування навичок ведення спортивного двобою.
Це завдання вирішується шляхом систематичного повторення техніко-утворюючих дій, базових і формальних вправ, навчальних двобоїв попереднього етапу, але з іншим якісним змістом. Наприклад, техніко-утворюючі дії таких прийомів, як удари і захисти руками, удари ногами, пересування в бойовій стійці, виведення супротивника з рівноваги, виконуються не тільки з урахуванням дотримання траєкторії і характеру руху, але і з поступовим наповненням цих рухів фізичними якостями, смисловою зміною темпо-ритмічних характеристик. Те ж стосується базових і формальних вправ, а також і навчальних двобоїв.

Формування спеціальних фізичних якостей і рухових навичок
На етапі вдосконалення формуються навички виконання дій, що лежать в основі ефективних прийомів хортингу, якими є кидки і больові прийоми на руки. Програма періоду навчання передбачає вивчення таких кидків, як передня і задня підніжки, передня, задня і бічна підсічки, зачепи зовні і зсередини. Серед больових прийомів на руки виділяються важелі назовні і всередину, вузол ліктя, загин за спину. У питаннях фізичної підготовки відбувається чіткий поділ на загальну і спеціальну фізичну підготовку. Загальна фізична підготовка передбачає самостійні заняття, в які включаються оздоровчий біг і плавання, функціональна гімнастика, дотримання здорового способу життя, особиста гігієна. Спеціальна фізична підготовка характеризується системним підходом до формування координації, гнучкості, сили, швидкості і витривалості в руслі спеціалізації хортингу. Крім цього, виконуються базові та формальні вправи підвищеної складності.

Формування навичок ведення спортивного двобою
Під спортивним двобоєм слід розуміти навчальний двобій, який проводиться в рамках кваліфікаційних іспитів на ступені хортингу, в режимі імпровізованого двобою, але за певними правилами і з метою вирішення конкретних педагогічних завдань, а також змагальні двобої. Підготовка до таких змагань проводиться за допомогою відпрацювання спеціальних вправ і доведення виконання цих вправ до рівня стійкого досвіду. Етап перспективного профілювання - дуже важливий етап не лише періоду навчання, але і всього багаторічного циклу. На цьому етапі формуються якості, що характеризують інструктора та майстра хортингу, створюється інтелектуально-моральна і фізична основа для зростання майстерності вже на іншому якісному рівні. Істотно розширюється тематична структура програми навчання, особлива увага приділяється основоположним принципам ведення реального двобою, набувається інструкторський досвід і досвід суддівства змагань. Основні завдання даного етапу - це вдосконалення навичок, отриманих на попередніх етапах підготовки, підвищення рівня найбільш важливих сторін фізичної підготовленості у спеціалізації хортингу, ознайомлення з принципами проведення змагальних двобоїв.

Підвищення рівня фізичної підготовленості
На даному етапі на перший план виходить цілеспрямована робота над швидкісно-силовими якостями і швидкістю складної рухової реакції. Для формування швидкісно-силових якостей використовуються спеціальні вправи з неграничними обтяженнями і вправи ударного типу. При цьому для кожної групи однотипних рухів, характерних для хортингу, розробляються спеціальні вправи. Можна використовувати і типові вправи, але для підвищення ефективності. Складна рухова реакція - це поєднання реакції на рухомий об'єкт з спричиненою нею реакцією вибору. З метою вдосконалення цих якостей використовують спеціальну гімнастику для очей, вправи для концентрації уваги, виховують здатність використовувати тактичні прийоми, здатність до варіативних дій. Доцільне використання методів саморегуляції, що сприяють зняттю психічної напруженості.

Введення в змагальну діяльність
Основні характеристики, які відрізняють навчальний або спортивний двобій від реального двобою - це дистанція між суперниками, на якій вони виконують дії, це динамічні властивості дій, можливості у виборі засобів ведення двобою і його кінцева мета. На даному етапі даються уявлення та формуються первинні навички ведення змагального двобою. Досягається це за допомогою виконання умовно-реальних двобоїв у різних темпових і силових режимах. Сенс таких двобоїв полягає у виконанні обумовлених дій, але з максимально можливими швидкісно-силовими характеристиками і на реальній дистанції. У міру вдосконалення навичок змагального двобою ступінь обумовленості знижується, однак це веде до підвищення можливості травматизму, навіть самого мінімального. На цьому етапі навчання необхідне використання спеціального захисного спорядження та спеціальної методики.

 

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


 (500x100, 218Kb)