Вдосконалення вольових якостей хортингіста

Анимашки ЗвездыВдосконалення вольових якостей відбувається під час тренування та змагання. Одним з основних умов успіху в хортингу є саме розвиток вольових якостей. Хортингіст не може добитися успіху в тренуванні та змаганнях, якщо він не має таких якостей, як наполегливість, сміливість, витримка, рішучість, самостійність, ініціативність. Високий розвиток цих якостей визначає силу волі. Воля спортсмена - це психічна діяльність, що виражається у свідомих діях і вчинках, спрямованих на досягнення поставлених цілей. У хортингу воля особливо чітко проявляється в діях і вчинках, пов'язаних з подоланням різних труднощів. Під час тренувань хортингістам іноді доводиться робити над зусилля, виконувати вправи загальної та спеціальної фізичної підготовки до неможливості, а також багаторазово повторювати виконання базової ударної та борцівської техніки хортингу. Під час змагань вольові якості набувають переважного значення, і спортсмен підвернений високому змагальному фізичному і психологічному навантаженню, часто стоїть перед вибором: продовжувати боротьбу за перемогу до кінця або звести сутичку до нічиєї, а то й навіть погодитися з поразкою. Вольовий хортингіст завжди буде боротися до кінця, є це придасть йому у переважній більшості ситуацій впевненості та збільшить можливість успішного виступу. Особисто це спостерігається на змаганнях, коли спортсмен ніби у програшній ситуації здійснює над собою вольові зусилля, бере ініціативу в свої руки, починає атакувати і переламує хід двобою на свою користь. Розвиток волі залежить від якості педагогічного процесу, виховання і пов'язаних з ними звичок, усталених моральних норм, від роботи хортингіста над собою. Основною умовою, що сприяє вихованню волі, є думка колективу і тренера. Завдання тренера при розвитку морально-вольових якостей учня полягає в тому, щоб забезпечити умови для їх вдосконалення, навчити його правильно вибирати цілі і оцінювати свої дії, заохочувати правильні дії і вчинки, забезпечити єдину думку спортивного колективу і вміння правильно оцінювати дії членів колективу. Хортингіст, який має високий рівень сили волі й бійцівський характер, набагато скоріше та ймовірніше доб’ється високих спортивних результатів, ніж учень, який немає необхідного рівня наполегливості, витримки, рішучості, самостійності та ініціативності.
Вдосконалення наполегливості. Для виховання наполегливості існує безліч засобів. Наполегливість хортингіста виражається в його здатності наполегливо прагнути до досягнення поставленої мети, незважаючи на труднощі, які зустрічаються на шляху.
Спочатку досягнення поставленої мети не повинно мати значних труднощів. Потім в результаті успішних дій хортингіст отримує впевненість, яка стимулює його на досягнення більш важких цілей. Тут тренер повинен допомогти учню правильно оцінити свої сили, і якщо в результаті перших успіхів хортингіст приймає нездійсненне рішення, то тренер попереджає його про це. Якщо спортсмен в результаті не зміг подолати труднощів і не зміг домогтися вирішення поставленого завдання, то тренер допомагає йому розкрити причини і намітити шлях, який в подальшому дозволить добитися перемоги. Поступово хортингіст привчається долати спочатку невеликі труднощі, а потім і складніші.

Наприклад, для виховання наполегливості застосовуються певні методи під час навчально-тренувального процесу. Ці методи напряму пов’язані із збільшенням показників під час виконання вправ. Якщо хортингіст віком 14 років може виконати максимально 50 згинань та розгинань рук в упорі лежачи на кулаках та 15 підтягувань на перекладині, тренер, знаючи його показники, дає йому завдання вийти через 1 рік на  показники: 60 згинань та розгинань рук в упорі лежачи на кулаках та 20 підтягувань на поперечині. Тренер завідомо знає, що для виконання завдання хватить і 6 місяців (півроку), але стимулюючи наполегливість учня, він визначає триваліший термін. Впродовж кожного місяця, тренер цікавиться результатами учня, і при кожному, навіть невеликому проміжному успіху хвалить учня, відзначаючи його вольові якості та прояв наполегливості. По закінченні 6 місяців хортингіст добивається завдання, з радістю повідомляє тренерові, що він достроково виконав вправу, яка раніше йому здавалася важкою, а тренер для себе визначає підвищення фізичної підготовленості учня та рівня його наполегливості. Наполегливість хортингіста тісно пов'язана з працьовитістю. Якщо хортингіст постійно працює над досягненням мети, то він обов’язково доб’ється результату. Потрібно відзначити, що наполегливість розвивається тільки тоді, коли спортсмен має успіх у досягненні поставлених цілей. Навпаки, не розвивається наполегливість, якщо мета не досягнута. Розвивається невпевненість, прагнення применшити свої сили. Завдяки наполегливості до учня приходить така необхідна вольова якість хортингіста як самостійність, вміння приймати самостійні рішення та брати відповідальність за ці рішення.

Вдосконалення самостійності. Самостійність хортингіста виражаються в його здатності діяти самому без сторонньої допомоги або керівництва, здатності самому приймати рішення і виконувати їх, у прагненні до нового. Це дуже потрібні і важливі якості, які допомагають хортингістові висунутися в число провідних і стати переможцем у змаганнях і сутичках, в яких тренер не має можливості стежити за учнем, тим більше підказувати йому правильні рішення. Самостійність та ініціативність хортингіста базуються на глибоких знаннях, які допомагають йому приймати правильні рішення. Ці якості розвиваються за допомогою повідомлень про найбільш правильні способи дій в різній обстановці, розповідь і показ, і при подальшому наданні можливості виконати або перевірити їх. При проведенні двобоїв у тренуванні і в змаганнях хортингіст повинен звикнути, що він, щоб виграти, може сподіватися тільки на себе, що ніхто йому не допоможе і не підкаже. Це змушує його діяти самостійно. Якщо хортингіст приймає неправильне рішення - це означає, що у нього немає достатніх знань з цього питання. Завдання тренера з'ясувати, що з вивченого матеріалу учнем не засвоєно, спостереження тренера за діями учня дозволяють це зробити, і надалі пояснити, чому його дії були невдалими. Отримавши певні знання на заняттях, хортингіст може діяти не тільки так, як показував тренер, а й по-своєму, успішно вирішуючи завдання. Так, іноді при розучуванні прийому спортсмен знаходить свій новий варіант проведення даного прийому, який у подальшому може стати коронним. Таку ініціативу варто всіляко підтримувати і заохочувати. Заохочення виражається в тому, що тренер пропонує хортингісту показати винайдений прийом всім, хто займається, і схвалює його діяльність. Це підвищує ініціативність не тільки винахідника нового прийому, а й інших спортсменів. Самостійність та ініціативність хортингіста повинні розвиватися поступово, у міру накопичення в учнів достатніх знань. Розвиваючи самостійність учнів, тренер повинен прагнути до того, щоб хортингіст вже на перших заняттях міг сам спробувати виконувати якісь прості дії. Поступово самостійність повинна розвиватися до такого ступеня, що хортингіст може сам правильно вирішувати всі тренувальні та змагальні завдання. Для виховання самостійності існує навіть метод, коли хортингіст під час простих клубних змагань, а частіше під час конкретного двобою (з слабкішим супротивником), залишається без підтримки тренера. Тренер навмисно покидає приміщення спортзалу, де проводиться двобій, або відходить від хорту демонструючи зайнятість, але дивиться за діями спортсмена, за проявами його самостійності. Якщо спортсмен помітив відсутність тренера, але необхідність зібратися і перемогти суперника перевищили його розгубленість, це означає, що спортсмен має високі здібності самостійності. Коли спортсмен приймає самостійне рішення, у нього зазвичай відбувається боротьба різних мотивів. Причому ця боротьба не закінчується в більшості випадків моментом прийняття рішення, а може продовжуватися і в процесі виконання його, особливо якщо при виконанні зустрічаються будь-які труднощі. Так, наприклад, рішення зігнати вагу до певного змагання складається в результаті боротьби різних мотивів. Після того, як хортингіст приймає рішення і приступає до скидання ваги, відчуття спраги збільшується і підкріплює мотиви проти. Якщо у спортсмена немає високорозвинених якостей витримки та наполегливості, то він може змінити рішення. Наполегливий і витриманий хортингіст зжене вагу, але якщо він не доб'ється перемоги у змаганнях, то надалі не зможе бути таким наполегливим, якщо не буде заохочений якимось іншим способом. Розвиток морально-вольових якостей відбувається в процесі занять, змагань і в побуті. Правильна побудова занять, змагань та режиму, відповідна вимогливість з боку тренерів, суддів і спортивного колективу хортингу, що виражається в тому, що вони заохочують правильні дії, засуджують неправильні, дозволяють розвивати морально-вольові якості хортингіста. Набуті під час занять хортингом вольові якості однозначно сприятимуть досягненню високих спортивних результатів та перспективам у повсякденному житті.

Вдосконалення рішучості. Рішучість хортингіста виражається в його здатності не боятися труднощів, невдач, умінні, оцінюючи свої можливості, приймати правильне рішення, і, прийнявши його, намагатися виконати. Спортсмен виробляє у себе здатність з різних мотивів, що визначають його діяльність, вибрати найбільш правильні. Прийнявши рішення, потрібно діяти відразу без зволікань. Рішучість хортингіста розвивається, якщо вона базується на впевненості і підкріплюється думкою, схваленням тренера і спортивного колективу. Прояву рішучості заважає невпевненість і страх. Рішучість хортингіста базується на сміливості. Сміливість – це внутрішній стан хортингіста. Сміливий хортингіст відчуває спокій та впевненість у двобої і завжди готовий рішуче діяти, ринутися в атаку, завдати супернику несподіванок, використовуючи його непідготовленість та несподіваність. Якість сміливості тим вище, чим більше відчуття небезпеки, яке потрібно подолати учню. Сміливість виховується і розвивається на виконанні різних дій, що вимагають придушення почуття страху, невпевненості. Ці почуття легше долаються, якщо в групі є приклад успішного виконання іншими спортсменами цих дій. Якщо перша спроба виконання дії буде успішною і не спричинить жодних неприємних відчуттів, то наступні спроби будуть виконуватися сміливіше, і, навпаки, якщо спроба буде невдалою і поведе до неприємних відчуттів, то хортингісти прагнутимуть уникнути повторення. В останньому випадку замість сміливості розвиватиметься нерішучість. Успішний виступ хортингіста у змаганнях також розвиває рішучість, сміливість. У наступних змаганнях спортсмен буде ще більш рішучим і сміливим. Якщо у змаганнях або тренуванні хортингіст програє більшість сутичок, то його наступні виступи будуть нерішучими. Таким чином, при вихованні рішучості, сміливості, потрібно стежити за тим, щоб всі або більшість дій, які намагається виконати учень, підкріплювалися позитивними подразниками. У двобоях виконання прийомів і невдача контратаки з боку супротивника підвищують сміливість, рішучість хортингіста, і, навпаки, успіх контратаки противника різко знижує його рішучість в застосуванні даних прийомів, особливо в двобоях з тим самим супротивником. Рішучість хортингіста залежить від його витримки, здатності пригнічувати свої почуття, що, у свою чергу, допомагає прийняти правильне рішення, вибирати з різних мотивів діяльності не найприємніший, а найпотрібніший. Якщо хортингіст виконує дії, які не доставляють йому задоволення, але вони необхідні для перемоги у двобої, або колективу, то тренер і колектив хортингістів повинні знайти обов'язково якісь заходи заохочення, щоб наступного разу спортсмен рішучіше виконував потрібну для колективу роботу. Слід враховувати, що заходи заохочення повинні бути такими, щоб придушувати неприємні відчуття, які отримує учень перед початком роботи або при виконанні роботи. Таким чином повний комплекс засобів виховання рішучості складає тренувальні та змагальні випробування, а також побутову необхідність. Рішучість, яка буде вихована у хортингіста, дасть йому можливість реалізовувати спортивні завдання, а також швидко приймати рішення та ефективно працювати в побутових сферах життя.
Вдосконалення витримки. Виховання витримки спочатку починається під час тренувань, а потім її результати можна спостерігати на змаганнях під час проведення двобоїв. У практиці тренування витримки під час занять використовуються вправи на час. Наприклад, стояння на руках з опорою ніг на стіну виконується до того моменту, коли вже хортингіст не може фізично витримати стійку на руках. Витримка тренується під час виховання витривалості при кросах та марафонах. Також витримка тренується вправами у висах на перекладині, наприклад, група хортингістів одночасно застрибує на перекладини та починає висіти. Питання стає в тому, щоб не зістрибнути з перекладини швидше інших. Також витримка тренується при багаторазовому повторенні техніки ударів ногами на високий рівень, кидків з важким партнером, та під час інших спеціальних вправ методики підготовки спортсмена хортингу. Витримка хортингіста також виражається в його здатності долати різні почуття: страх, спрагу, втому, біль та інші відчуття, що виникають в результаті впливу як зовнішніх, так і внутрішніх чинників. Витримка хортингіста має велике значення при виконанні вимог режиму, при досягненні наміченої мети, незважаючи на те, що для цього доводиться іноді стримувати інстинкти та звички. При підгонці ваги хортингісту доводиться долати сильне почуття спраги і голоду. Якщо у нього немає достатньої витримки, то він не втерпить і в результаті до моменту зважування перевищить свою вагу. У двобої хортингіст, який не має витримки, не зможе подолати почуття втоми і віддасть перемогу противнику. Спортсмен, який не має витримки та самовладання, може, піддавшись почуттю гніву, порушити правила, допустити грубість і програти. Витримка хортингіста розвивається, якщо він привчає себе долати спочатку свої почуття, що мають невелику інтенсивність, невелику спрагу, біль, втому, небажання щось робити, роздратування, страх, бажання, відволікаючі від вирішення поставленого завдання тощо, а потім і більш сильні почуття. Це досягається шляхом розробки системи завдань у тренуванні, поступового підвищення вимог, що пред'являються до учнів. Система таких завдань дає можливість виховати впевненість хортингіста в тому, що він здатний перенести самі високі випробування, і при цьому підвищувати спортивні результати. Впевненість хортингіста в необхідності подолання труднощів і придушенні певних негативних почуттів, а також різноманітних спокусливих речей сприяє розвитку витримки. Витримка часто виражається в умінні не тільки здолати труднощі, а й в умінні відмовитися від непотрібних речей.

 

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


 (500x23, 13Kb)