Його величність Вчитель

Рано чи пізно людина, що займається саморозвитком, стикається з низкою питань, на які самостійно відповідь знайти вже не може. Чи можемо ми говорити про те, що вона проходить особистісне зростання - так! Але відповіді на важливі питання самі по собі не з'являються. І тут на допомогу приходить його величність Вчитель. Вчитель у бойовому мистецтві є високошанованою людиною, що максимально наблизилася до досконалості в порівнянні з учнем. Завдання учня полягає в тому, щоб якомога уважніше слухати Вчителя, якомога старанніше повторювати за Вчителем всі рухи і лише так можна просунутися у вивченні бойового мистецтва хортинг, а значить і зрештою в досягненні тієї мети, яку людина сама ставить перед собою, коли починає займатися цим бойовим мистецтвом.

Внутрішні духовні якості Вчителя для гарного учня завжди були на першому місці, віра в себе і свою справу настільки були сильними, що він залишається вірний своєму Вчителеві і своєму шляху. У кожного учня можна запитати - хто його Вчитель? Замість того щоб швидко відповісти і розповісти, поганий учень почне м'ятися, говорити щось невиразне, називати якісь імена, але при всьому цьому так і не назве ім'я свого справжнього тренера. Якщо присутні знають, хто його Вчитель, то задаючи це не випадкове питання, сподіваються почути правдиву відповідь. Для кожного тренера це є неприємним моментом, після якого тренер вже ніколи не буде приймати пропозицій такої людини, а з часом просто перестане тісно та відверто спілкуватися. Це не результат діяльності свідомості тренера, це позиція його серця і його людської душі. Взаємовідносини вчитель - учень, батько - син наочно показують справжнє обличчя людини, його внутрішню суть і життєву позицію. І від того, якими ці взаємини будуть, залежить їх подальше життя і місце в цьому житті. Це поганий приклад, але є й інші, яких більшість, і якими пишаються. У багатьох випадках учні демонструють справжню любов і повагу до своїх вчителів і наставників, несуть людське тепло протягом усього свого життя і нескінченно вдячні їм за їх працю і терпіння, показуючи, як треба поважати і бути вдячним. Таких прикладів є дуже багато, але відносини вчителя з кожним гарним учнем суто індивідуальні і надто довгострокові.

При довірливих відносинах учень знає практично все про життя Вчителя, і навпаки, Вчитель не бачить проблеми у тому, щоб розповісти гарному надійному учню про всі, навіть самі гострі випадки із свого особистого життя, як було важко і що довелося пережити, як боровся і як перемагав. У таких довірливих розмовах можна почути і зрозуміти що завгодно. Але людина витримує і перемагає, завдяки друзям, вчителям, своєму терпінню і позитивному налаштуванні на всі без винятку свої дії. Не тільки учень Вчителю, а й Вчитель учню висловлює слова подяки і любові, вони одночасно відчувають сильну енергію цієї людини, яка пройшла з ним великий проміжок часу, частину життя разом, яка виражалася в благородстві та повазі, в ставленні до справи і самому собі. Учень йде за Вчителем одним шляхом. У ці хвилини визнання, коли відданий і незрадливий учень щиро всім серцем відчуває свою подяку до Вчителя, висловлює її, в душі у Вчителя просто розпирає, він глибоко відчуває, що недаремно то все було, всі поїздки на змагання, всі важкі тренування та збори, і очі літнього Вчителя та заслуженого майстра можуть як у звичайної людини наповнюватися від почуттів слізьми, і у серці виникатиме ще більше бажання допомагати цьому учневі не тільки у спорті, а й у всіх життєвих проблемах. Вдячний і відданий учень може завжди розраховувати на те, що Вчитель завжди прийде йому на допомогу, незважаючи на обставини. Кожний тренер хоче мати талановитих спортсменів. Але не кожен тренер може стати справжнім Вчителем. Навчити хлопця гарно виконувати удари і кидки, успішно виступати на змаганнях – це тільки одна сторона успіху, інша сторона – виховати в спортсмені людину, позитивну особистість та гарного учня. А вдячним і відданим учень може стати тільки за своїм особистим покликанням душі. У філософії хортингу ці питання визначаються дуже просто, кожний Вчитель хоче мати таких вдячних учнів, а кожен батько - таких синів. Щоб мати такого учня чи сина, потрібно самому відповідати цим вимогам і бути вдячним по відношенню до свого Вчителя і батька. Адже у Вчителя теж є або колись був Вчитель!

Без цієї спадкоємності неможливо стати провідником таких духовних якостей як любов, благородство і повага, їх неможливо вимагати по відношенню до себе, якщо сам не демонструєш і не показуєш приклад. Це те виховання, про яке Вчитель хортингу каже учням на кожному занятті і до якого закликає. Вчитель для вдячного учня - це велика гордість і щира повага. Учень нескінченно поважає і любить Вчителя, це та людина, з якою він завжди готовий піти до кінця. Той Вчитель є щасливою людиною, який має таку школу і таких вдячних учнів, про яких можна нескінченно розповідати і пишатися ними, тим самим, надихаючи себе, на досягнення нових цілей, на зустріч і спілкування з людьми, на віру в наших дітей і майбутнє зростаюче правильно виховане покоління. Порядного Вчителя, який завжди тримає своє слово, люблять учні, вони постійно дякують йому за те, що він є у них і що він йде разом з ними по одному шляху, вказує їм цей шлях, показуючи особистий приклад, надихаючи на спортивні досягнення, працю і боротьбу.

Тренер вчить техніці хортингу, викладає теорію і практику бойового мистецтва, але як і про що розповідає тренер на тренуваннях, яку філософію додає до методик навчання? Якщо говорить про те, що "ми найкращі і найправильніші" - це дуже небезпечний показник, нерідко свідчить про те, що він не достатньо розуміється у питаннях виховання, або навіть не є кваліфікованим спеціалістом. В принципі, всі, хто займається бойовими мистецтвами мають сприйматися як члени одного організму, які прагнуть разом до однієї мети. Це не залежить від стилю або школи. Ворожнеча з іншими школами або зарозумілість - поганий показник недостатнього досвіду. Зазвичай справжні майстри не обговорюють інші школи за принципом "погана" вона або "хороша". Адже для послідовників хортингу найважливіше - не хто "поганий", а хто "хороший", а перш за все власний розвиток, очищення власної свідомості від злоби, агресивності. Справжній Вчитель окрім практичних навичок завжди викладає та розповідає про філософію хортингу, правильне харчування, правильний спосіб життя, про життя інших відомих майстрів хортингу, часто бере до прикладу не себе особисто, а інших досвідчених майстрів. І це є вірна та дійова методика. Досвідчений Вчитель завжди вимагає високої дисципліни не тільки під час занять, а й у процесі життєдіяльності учнів. Будь-який колектив, будь він маленьким або великим, завжди засновує свою діяльність на суворому дотриманні її членами загальноприйнятої дисципліни. Ці правила виробляються, перш за все, для продуктивності та успішного виконання поставлених завдань, при цьому самодисципліна є найважливішою частиною цього процесу. У практиці вивчення бойового мистецтва хортинг самодисципліна відіграє чільну роль. На її основі формується загальна концепція виховання людини, а саме - її сили і честі.

Хортинг - це спорт самоконтролю. Ти повинен розуміти природу страху, щоб можна було ним керувати. Самодисципліна поступово гартує людину таким чином, що вона може навчитися керувати навіть своїм страхом. Страх у філософії хортингу як вогонь. Ти повинен змусити його працювати на себе: «він зігріє тебе в холод, ти зможеш приготувати на ньому їжу, коли голодний, він освітить тобі дорогу в темряві і виділить енергію. Але якщо ти випустиш його з-під контролю, він може поранити і навіть вбити тебе». У спортивні зали хортингу приходять займатися люди різні як за своїм фізичним станом, так і за духовною складовою, але вже через короткий час стають абсолютно іншими, більш відповідальними за своє життя і свою поведінку в суспільстві. Дисципліна і самодисципліна - це насамперед складова частина кожного з нас, це свобода в певних рамках, які ми самі встановлюємо і демонструємо для себе і суспільства. Домогтися мети або гарного відношення до себе оточуючих людей, можна тільки постійно працюючи над собою, а починати треба з простого, самого звичайного і земного, наприклад, намагатися не спізнюватися і не пропускати без поважних причин заняття або роботу, навчитися з повагою ставитися не тільки до себе і членів сім’ї, але й до оточуючих людей, бути людиною слова і справи, ніколи не обманювати. У суспільстві потрібно навчитися бути не тільки особистістю, але й складовою частиною всього колективу. Дисципліна перед початком тренування вимагає, щоб всі учні вже стояли вишикувані в залі і чекали початок занять. При відлученні Вчителя у цей момент, учні повинні вміти мовчки стояти в тому строю, в якому були перед початком занять, чекаючи приходу Вчителя. Ніхто з самодисциплінованих учнів не має бажання піти з залу, а продовжує стояти, демонструючи приклад самодисципліни і сили духа. Це серйозні практичні випробування для кожного з учнів, але вони повинні знати принципи школи, колективної та особистої дисципліни, вміти проходити такі, або й складніші дисциплінарні випробування і бути єдині до кінця. У ці миті на душі у учнів має бути гордість за кожного з них і за школу в цілому, за те, що вони єдиний сильний колектив справжніх особистостей. Дисципліна школи та етикет, можуть виховати в учнів силу і відповідальність, підняти їх на нову, більш якісну ступінь людського розвитку та вдосконалення.

 

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


54415143_9gl7mzlw (500x109, 36 Kb)