Гармонія тіла і духу

 У сучасному світі традиційний хортинг становить інтерес як унікальна педагогічна система, що бере участь у формуванні особистості. Сьогодні під бойовим мистецтвом хортинг, слід розуміти багаторічний процес, в основі якого лежить щоденна робота, спрямована на фізичне й моральне виховання. Тіло формується за допомогою комплексу заходів, спрямованих на вивчення і вдосконалення прийомів реального двобою. Морально-етичні та інтелектуальні якості - через наукові вишукування в області історії, філософії та методики предмета, вивчення дисциплін, що сприяють розумінню процесів формування майстерності в єдиноборстві. Учень хортингу має працювати, щоб удосконалити свій характер, бути вірний пошуку правильного шляху, розвивати дух старання і наполегливості, завжди поводити себе відповідно з хорошими манерами, позбутися грубої і безконтрольної поведінки, небезпечної для суспільства. У цьому ствердженні сконцентрована суть навчання, яка дає можливість розглядати хортинг не просто як метод відпрацювання прийомів або змагальний вид спорту, а як моральне виховання. Ці постулати, необхідні для фізичного та психологічного врівноваження, не тільки на тренуванні, але і в повсякденному житті людини.

Філософія бойового мистецтва відрізняється від усіх інших тим, що з точки зору життя, практики в її матеріалістичному розумінні вона робить основою теорії пізнання, що й викликає появу в людині прагнення до фізичної досконалості та одночасного духовного зростання. За цим принципом і формується методика виховання у бойовому мистецтві хортинг. Збагнення базової техніки спортивних прийомів та розуміння філософських аспектів цієї спортивної методики проводиться через практичні заняття. Практика є основою виховання в хортингу. Тільки через практику освоєння технік, через випробування навичок в ситуаціях реального змагального двобою можна вдосконалювати техніку хортингу, а через багатотисячні повторення такої техніки, через виконання її в ускладнених умовах, долаючи больові пороги та напруження тренувань, людина визначає для себе такі важливі поняття як стійкість, терпіння, наполегливість, силу волі, що дає вагомий виховний ефект та вдосконалення тіла і духу особистості. Відчуття гармонії тіла і духу приходить з певним високим рівнем підготовки як фізичних, так і психологічних здібностей. Філософія досягнення гармонії тіла і духу і є справжньою філософією бойового мистецтва хортинг. Ця філософія розуміє практику тренування як всю чуттєво-предметну, матеріальну діяльність людини. У своєму широкому значенні слово "практика" охоплює матеріально-практичну та духовно-практичну діяльність. У  вужчому спеціальному розумінні практика - це матеріально-виробнича діяльність, якщо це стосується роботи, цінностей, матерії та виробництва. Саме в цьому розумінні вона й протиставляється теорії. Як дзиґи, що крутяться несамовито і швидко, знаходяться в спокійному стані, так і найшвидший рух відбувається в спокої. Подібно до того, як центр урагану, який завжди знаходиться в спокої, так і внутрішній спокій виражається у величезній силі дії. Спокій і дія йдуть від одного центру. Тільки тоді, коли ми з'єднуємо наші душу і тіло в одній точці, ми можемо знайти вільний час, навіть будучи зайнятими. Зберігайте спокій духу, і ви будете в змозі зробити все, на що здатні, навіть у разі небезпеки або перед лицем важливих завдань. Вихідним, основним видом практики є реальне вдосконалення техніки хортингу, внаслідок якого учні за допомогою створених знарядь та засобів та методів підготовки впливають на природу якостей і перетворюють їх. У здоровому тілі - здоровий дух. Так каже система здоров'я. У правила підтримки сили та здоров'я тіла входять контрастні повітряні і водні ванни, правильне харчування, тренування, яке фізично гартує тіло. Ці засоби одночасно формують могутню нервову силу і психічне здоров'я. Оздоровча система хортингу допомагає організму оновлюватис я, відновлюватися в цілому, а його органам і клітинам, в тому числі і нервовим, відмінно функціонувати. Але за філософією хортингу існує інше справедливе формулювання: "у здоровому дусі - здорове тіло". Зміцнюючи і удосконалюючи свій дух, людина зміцнює і тренує своє фізичне тіло. Про взаємодію тіла і духу можна сказати, що гармонія у тілі додає краси та гармонію духовній складовій людини, водночас, духовне зростання передається та відгукується на бажання людини мати сильне та красиве тіло. Натомість, людина починає удосконалювати не тільки свою фізичну, а й духовну енергію, робить своє життя більш гармонійним, здоровим, творчим. Здорова нервова система допомагає людині протистояти усім негараздам , яким вона піддається в житті. Щоб домогтися прекрасного здоров'я, необхідна величезна нервова сила, що накопичується в нервових клітинах організму. Нервова система людини управляється за допомогою трьох форм нервової сили: мускульної нервової сили, яка створює мускульні дії - напругу і розслаблення; нервової сили органів, що створює здоров'я і здатність чинити опір хворобам; духовної нервової сили, що створює духовну витривалість і здатність протистояти стресам і нервовим напруженням. Людина, що володіє високою духовною силою, пост ійно знаходиться в стані душевної рівноваги, живе мудро й осмислено. Життя тече через наші нерви. Коли у вас є нервова сила, ви повні ентузіазму і щастя, здоров'я і честолюбства, ви долаєте всі труднощі і готові приймати кожен виклик долі. Ви не боїтеся проблем, ви вітаєте їх - адже ваша нервова система може з ними впоратися, і ви в цьому впевнені.
Щодо наукового експерименту, то він, становлячи собою чуттєво-предметну діяльність, має певну специфіку. Науковий експеримент безпосередньо підпорядкований завданням теоретичного дослідження, а тому його необхідно зарахувати до системи власне пізнавальної діяльності. Це свідчить про те, що не існує "чистої" практики або "чистої" теоретичної діяльності. Будь-яка практика містить і пізнавальні моменти, а теоретична діяльність - моменти чуттєво-предметні, тобто практичні. Наприклад, знання послідовності виконання прийомів містять розуміння практики, володіння цими прийомами, а напрацювання базової техніки хортингу та повторення прийомів містить теоретичне підґрунтя і знання термінології, методичних принципів хортингу тощо. Проте це не заперечує того, що практика й теорія хортингу відрізняют
ься між собою як за своїм основним змістом, так і за безпосередніми завданнями й результатами. Практику хортингу, її значення для підготовки спортсменів філософія розглядає в сукупності і взаємозв'язку всіх її видів та ще й в історичному розвитку. Тільки за такого підходу можна повною мірою з'ясувати функції практичних занять бойового мистецтва.

Практика й пізнання, теорія і практика хортингу завжди єдині. Це - сторони пізнання, які між собою взаємодіють, взаємно впливають і є діалектично пов'язаними протилежностями, що перебувають як у стані відповідності та гармонії, так і дисгармонії, конфлікту, конфронтації тощо. Гармонія тіла, його красота ще не є гармонією душі, і навпаки. Завдання хортингу у тому, щоб не ставити одне понад іншим, а робити вправи та виховувати свій розум одночасно.
Практика й пізнання органічно пов'язані одне з одним: перша має пізнавальну сторону, а пізнання - практичну. Вони єдині, але кожна має свою особливу, специфічну природу і своєрідність функцій. У свою чергу, пізнання теорії і методики хортингу реалізує певні функції стосовно практичних навчально-тренувальних занять: інформаційну, регуляти
вну, коригуючу тощо.
Та з цього не випливає, що пізнання методики хортингу виростає лише з практики. Воно може й випереджати її, вирішуючи завдання, що постають з внутрішньої логіки розвитку самої теорії спорту. Це не заперечує тих обставин, що, зрештою, саме практика і є основою теорії, джерелом досліджуваних нею проблем. Якщо техніка хортингу значною мірою залежить від стану розвитку виду спорту, то ще більше розвиток спорту залежить від стану та попиту людей на бойові навички та техніку хортингу. Якщо в суспільстві з'являється технічна потреба, то це рухає науку вперед більше, аніж десяток університетів. Нині, у зв'язку з науково-технічною та іншими революціями, наука стала провідним фактором щодо виробництва, вона відкриває принципово нові його напрями. Це змінює традиційний характер відношень між практикою та теорією, хоча й свідчить про постійне зростання відносної самостійності теорії та сили її зворотного впливу на практику. Духовна сила, яку має особистість завдяки тренуванням у бойовому мистецтві хортинг дозволить їй наполегливо поставитися до тренувань та збагнути техніку хортингу на досконалому рівні. Але якщо людина фізично сильна, але духовно не підготовлена, вона може втратити надбані позиції у житті і, навіть, деградувати. Практика хортингу не лише ставить перед теорією завдання, а й озброює її засобами дослідження: розробкою нових форм тренування, вдосконалення, методами, матеріалами, приладами, апаратурою, експериментальними установками, тощо. Відповідно наука перетворюється в безпосередню продуктивну силу людства, допомагає розвивати будь-яку сферу життя з більш плідними методами, а у спорті та бойовому мистецтві хортинг дослідження науки мають ще показовіші приклади, які відображаються у високі спортивні досягнення, рекорди та перемоги на змаганнях. Використання наукових методів дослідження у бойовому мистецтві хортинг надає даному виду діяльності ще більшої ефективності, що сприяє вихованню у спортсменів найбільш вагомих вольових та моральних якостей - джерела гармонії тіла і духу. Саме у такій гармонії людина почуває себе щасливою. Формування особистості, всіх людських властивостей у підростаючого покоління відбувається через включення людини в складну гаму людських стосунків. Виховання, перевиховання, зміна поглядів, світогляду відбувається під впливом суспільних стосунків. Старше покоління через стосунки передає молодшому те, що отримало вiд своїх предків.
Життя людини - це процес її дiяльностi в різних сферах, не тільки у спортивній і самовиховній, так як це налагоджено і робиться у бойовому мистецтві хортинг. Діюча людина - істота, що несе в собі природне та духовне. Дiяльнiсть можлива лише у вигляді стосунків з природою та іншими людьми. Стосунки мiж людьми i є соціальна форма руху матерії. Суспiльнi вiдносини - така ж форма буття людини i людського суспільства, як механічна форма руху буття сонячної системи. Нікому ж не приходить в голову зводити суть сонячної системи до механічного руху. Спочатку потрiбнi сонце та планети, відтак i механічний рух буде необхідною умовою існування сонячної системи. Отже, суспiльнi стосунки не визначальна, а похідна сторона людського буття. Дiяльнiсть, стосунки, вiдносини - то все прояв сутності людини. Соцiальнi стосунки - це спосіб реалiзацiї, інструмент формування, розвитку людських здібностей, а не людська сутність, бодай потенційна. Людина як феномен не має єдиного чи визначального субстанцiйного компоненту.

Людина повинна прагнути до того, щоб набути твердість, без якої не буде і радості. Чим твердіше дух людини, яка йде шляхом добра, тим радісніше, веселіше на душі людини. А слабкість завжди тягне за собою відсутність радості серця, зневіру, тугу, печаль та інші негативні відчуття.
Перша складова людини - її фізичне буття - є обов’язковою умовою, носієм та важливим стимулом до проявів активності. Фізичне буття є містком мiж людиною i природою-космосом. Друга складова - духовність. Це дуже складний, специфічно людський феномен, в якому поєднана свiдомiсть-знання, мораль, релiгiйнiсть та iншi сторони людської психіки. Соцiальнi вiдносини - це форма людського буття.
Важливо звернути увагу на ще одну суттєву характеристику суспiльної істоти, що ріднить її з усім буттям. Людина визначається не так рівнем розвитку окремих сторін, як їх взаємозв’язками. Вiд способу взаємозв’язків, особливостей гармонiзацiї елементів, характеру iєрархiчних побудов, якісна характеристика залежить більше, ніж вiд рівня розвитку розуму, освіти, вiросповiдання, моралі i т. д. Саме тому ми бачимо мудрих, альтруїстично спрямованих, розважливих життєлюбних людей в різних історичних епохах, в різних соціальних верствах, за різних соцiально-полiтичних обставин. Складність взаємозв’язків елементів людської сутності й релiгiєю, й наукою фіксується вже давно. В християнському вiровченнi ця складність відобразилась у вигляді протиріччя мiж духом i тілом. Це протиріччя вiри та розуму, протиріччя iндивiдуального та суспільного. Система взаємозалежності елементів людської сутності - головна, визначальна якісна характеристика людини як в загальнолюдському так, i в iндивiдуальному планах. Все залежить вiд того, що в конкретній людині знаходиться на "вершині пiрамiди", що обумовлює її поведінку: добро чи зло, альтруїзм чи егоцентризм, логічне чи емоційне, раціональне чи iррацiональне i т.д. Саме тут і не можна проходити повз соціальні стосунки та суспiльно-полiтичні системи, що їх упорядковують. В розгортанні сутнісних властивостей людини не можна переоцінити ролі соціальних стосунків, тих умов, тієї атмосфери, в якій живе людина. Конкретна соціальна система дає простір розвитку, викликає до активiзацiї цілком визначену людську властивість, або можна квалiфiкувати ще й так: сторону людської сутності. Така сторона людини стає домінуючою i певним способом підпорядковує все інше в людині. Саме так на світ з'являється майстер з хортингу,бізнесмен, інтелектуал, майстер виробництва, проповідник та всі iншi людські типи як позитивні, так i негативні.

Сила духу – це духовна категорія. Людина за вченням філософії хортингу складається з духу і тіла. Людина побудована за ієрархічним принципом, згідно з яким є головне і є підлегле. Інакше кажучи, є нижче і вище. Людина задумана так, щоб у ній панував дух. Щоб дух панував над тілом. Вища - це дух, нижча - це тіло. Насправді, останнім часом, ми бачимо, що людина перестала бути духовною, людина стала плотською, йде шляхом споживача. Дуже часто в сучасній людині плоть диктує духу, пригнічує дух і управляє ним. Тобто ласолюбство, похіть і інші пристрасті часто керують вчинками людини. Але, сила духу є в тому, коли все-таки дух входить у свої права, коли він диктує тілу, як чинити, як не чинити. Сьогодення прагне до реалiзацiї принципів демократії у всіх сферах життя. Це, в свою чергу, формує попит на тi якості людини, котрі закладались ще в первісному родовому суспiльствi, свого часу були розвинутi давніми поколіннями. Але потім, без малого два тисячоліття, ці якості вiд людини не вимагались, й певним чином вони зів’яли, згасли. Все, що ми мали в iсторiї розвитку людини більш як за дві з половиною тисячі років, не нове. Всі притаманні нам людські якості з'явились в первісному суспiльствi, а остаточно цей процес завершився формуванням класів i cвiтових релiгiй.
Можна передбачити заперечення висловленому та звинувачення в метафізичному омертвiннi людської сутності. Зміни в людині йдуть, людина розвивається невпинно, але зараз, як i п'ять тисяч років тому, ці зміни кiлькiснi. Серйозних якісних змін не відбувається. Все ж кiлькiснi зміни в майбутньому призведуть до якісного стрибка. Саме тоді наділене новою якістю людство перейде в ранг гармонії з собою. Зараз можна зауважити лише одне: нова стадія розвитку буде можлива лише тоді, коли зміниться людська сутність. Прийдешні покоління вiд нас вiдрiзнятимуться так, як ми вiдрiзняємось вiд неандертальців. Можливо, ця вiдмiнність буде більшою або меншою, але вона буде суттєвою.

Для того, щоб у душі мати гармонію, ми повинні закладати в свій мозок позитивні емоції. Замість того щоб знову і знову переживати свої біди і невдачі, ми повинні повернутися убік світла, надії і радісних думок. Позитивні думки потрібно культивувати, потрібно привчати до них свій мозок. Навіть навіювана установка зрештою виходить за межі свідомості і міцно вкорінюється в головному мозку. Всі способи самоочищення духу будуються за тим принципом, що підсвідомість людини приймає як істину будь-яку багаторазово і переконано повторену установку. Чому б нам не закласти у свою підсвідомість думки про перемоги на змаганнях високого рівня, зміцнення здоров'я, успіх у бізнесі, щастя замість того, щоб нескінченно віддаватися сумним спогадам і тонути в жалості до себе.
Максимальне використання знань про людину на благо людини - одне з головних завдань людинознавства взагалі i фiлософiї хортингу особливо.
Для розвитку гуманістичного світогляду слов'янських народів, для перетворення гуманізму у впливову світоглядну позицію мало використовувати вже надбані знання з людинознавства. Потрібна широка філософська розробка виховної системи, дослідження філософської проблематики з активним використанням філософської традиції. Таким суттєвим засобом і є виховна система особистості - бойове мистецтво хортинг, яке має стійкі філософські погляди на виховання таких необхідних для життя людини якостей, як моральні та вольові. Маючи певний рівень таких якостей людина спроможна гармонійно відчувати себе у співтоваристві та, навіть, конкурентному спортивному середовищі. А практичні навички виду спорту хортинг, тільки посилять її впевнену позицію.

Зміни у суспільно-політичному житті держави вимагають докорінної перебудови процесу виховання взагалі, а особисто дітей, починаючи з раннього віку. Саме тому і починати заняття видом спорту хортинг рекомендовано з 5-6-7 років, бо то є придатний вік для початку виховання всіх без винятку якостей людини.

 

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


54415143_9gl7mzlw (500x109, 36 Kb)