Основний зміст тактичної підготовки хортингіста

У тактичній підготовці хортингіста виділені наступні основні напрями:
- вивчення основних теоретико-методичних засад тактики хортингу;
- оволодіння основними елементами, прийомами і варіантами тактичних дій;
- удосконалення тактичного мислення;
- вивчення інформації, необхідної для практичної реалізації тактичної підготовленості;
- практична реалізація тактичної підготовленості хортингіста.

Тактична підготовка хортингіста в кожному з цих напрямів має свою специфіку, яка відбивається в завданнях, засоби й методи. Однак у всіх випадках враховується пряма залежність тактики спортсмена від рівня технічної підготовленості, розвитку найважливіших рухових якостей - швидкісно-силових, витривалості, гнучкості, координації, функціональних можливостей найважливіших систем організму, рівня психічної підготовленості.

Завдання базової спеціальної стратегічної і тактичної підготовки хортингіста включають в себе багато важливих компонентів бачення двобою. На цьому етапі вирішуються дві групи завдань: основні та додаткові. При закріпленні і вдосконаленні базових тактичних дій використовуються методичні підходи навчання одному руху, тобто послідовно висуваються і вирішуються його завдання. Основна увага приділяється методам педагогічного спостереження і подальшого аналізу базових тактичних дій, які будуть широко використовуватися хортингістами при подальшому освоєнні і застосуванні навичок тактичних дій, а також при закріпленні і вдосконаленні способів атакувальної побудови двобоїв.

Етап формування навичок тактичних дій. Основна спрямованість процесу навчання визначається тим, що тактичні дій хортингіста є певними рухами базової техніки. При вирішенні основного завдання даного етапу слід послідовно застосовувати методику ознайомлення з прийомом хортингу, формування рухового уміння та формування рухової навички. Для кожної тактичного дії необхідно підібрати оптимальне число кроків навчання і активно використовувати педагогічні впливи всіх ступенів пізнання. У процесі навчання не всі тактичні дії доводяться до рівня рухової навички. Тренеру належить визначити, з якими з них потрібно лише ознайомити хортингістів, які довести до рухового уміння і які необхідно довести до рухової навички. На рівні рухової навички виявиться обмежена кількість тактичних дій, на рівні рухового уміння їх число суттєво зросте, на рівні ж ознайомлення їх буде набагато більше.

Формування навичок реалізації тактичних установок. Рішення даної задачі пов'язане з формуванням різних навичок поведінки в окремих відрізках двобою хортингу. Раніше засвоєні базові та інші тактичні дії, вміння будувати атакувальні дії сприятимуть формуванню таких тактичних установок, як розвідка, завоювання, нарощування і утримання переваги над суперником, переслідування суперника, програш запланованої атаки, вичікування, відновлення сил, демонстрація активності, динаміка застосування технічних і тактичних дій під час двобою. Кожен тренер повинен самостійно виділити базові тактичні установки і насамперед навчити вихованців реалізовувати їх у двобоях.

Формування навичок організації власного єдиноборства. Організувати своє єдиноборство в двобої - значить спланувати його до початку і реалізувати свій конкретний план на двобій. Існують значні відмінності в особливостях планування двобою майстрами хортингу різного класу. Так, спортсмени середнього рівня воліють організовувати власне єдиноборство та сформувати свій арсенал прийомів, спортсмени високого класу обирають дезорганізацію звичного протиборства суперника та взаємодію з суперниками для остаточної перемоги. Рішення даної задачі призводить до того, що хортингісти навчаються раціонально розподіляти в двобої тактичні та технічні дії і власні сили. Така тактика орієнтована в першу чергу на економне витрачання енергії, на те, щоб, не програвши, вистояти, і лише в другу чергу - перемогти.

Закріплення індивідуального стилю застосування елементів техніки хортингу. Вирішення цього завдання здійснюється в процесі постійних спостережень за тренувальною та змагальною діяльністю хортингістів за мінімальним втручанням тренера. Процес становлення повинен бути природним, що виключає зайву опіку, сприяючим самостійному відбору елементів техніки, але й не бути зовсім безконтрольним, що все ж таки включає облік індивідуальних особливостей. Тренер повинен стежити за відповідністю обраного хортингістом стилю індивідуальним особливостям суперника, щоб не було розбіжностей між статурою, координаційними здібностями, можливостями у прояві потужності, витривалості та гнучкості, з одного боку, і самостійно обраним стилем застосування елементів техніки і тактики, з іншого. Такий підхід стимулює спортсмена для подальшого вдосконалення техніки і тактики, що почали ефективно проходити під час двобоїв.

          Структура процесу навчання тактичним діям повинна бути орієнтована на ознайомлення, закріплення і вдосконалення навичок виконання прийомів. Однак в двобої хортингу немає ізольованих дій, що починаються без перешкод з вихідних положень. Образно висловлюючись, хортингісти змагаються техніками і тактиками, об'єднуючими окремі рухи воєдино. У цьому відношенні структура процесу навчання повинна включати не тільки схеми вивчення прийому як одиночної дії, але і комбінацій підготовчих і безпосередньо атакувальних дій як окремих частин, що входять до складу реального двобою. Це робить необхідним введення в навчально-тренувальний процес таких тренувальних завдань, які б програвали ситуації з подолання захисних дій та їх використання, здійснення реалізації атакувальних дій на фоні тиснення суперника, формування навичок ведення двобою в незвичайних умовах його початку і продовження.

 

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


 
 (393x40, 14Kb)