Вивчення основних теоретико-методичних засад тактики хортингу

Основним завданням тактичної підготовки хортингіста є вивчення основ та принципів тактики хортингу, правил суддівства, тактичного досвіду найсильніших спортсменів, способів розробки тактичної концепції. Володіння теоретико-методичними положеннями тактики хортингу допомагає точно оцінити змагальну ситуацію, адекватно підбирати засоби і методи змагальної діяльності з урахуванням індивідуальних особливостей, кваліфікації, рівня підготовленості суперників і партнерів. Оволодінню знаннями з теорії тактики хортингу сприяє весь комплекс словесних і наочних методів. Джерелами знань є спеціальна література, лекції, бесіди, пояснення, перегляд змагань, кінофільмів і відеозаписів, їх розбір і аналіз. У хортингу технічний арсенал спортсмена в принципі не обмежений, він оновлюється з власної ініціативи тренера і спортсмена. У зв'язку з цим виникають проблеми оптимального розподілу в часі надзвичайно обширного навчального матеріалу та інші спеціальні проблеми. Особливо тісний взаємозв'язок техніки і тактики в хортингу вимагає, щоб у процесі підготовки технічні навички були представлені головним чином у формі єдиних структур - техніко-тактичних дій. Тому технічна підготовка в хортингу не тільки на етапі вдосконалення навичок, а й на етапі їх формування безпосередньо переходить у тактичну підготовку. Для навчання принципів поєднання техніки і тактики тренер має проводити теоретичні заняття, на яких надавати учням всі відомості про методи тренування тактичних дій. Теоретичні заняття з тактики хортингу можуть проводитися самостійно і в комплексі з вправами, наприклад, у вигляді бесіди, розповіді протягом 10-20 хв. на початку практичного заняття. При проведенні теоретичних занять доцільно підкріплювати окремі положення прикладами з практики, ілюструвати їх схемами, діаграмами, таблицями та іншими наочними посібниками. Аналіз спортивної майстерності супротивників, установки на змагання, аналіз спостережень за тренуваннями і змаганнями - це теж своєрідні форми теоретичних занять з тактики хортингу.

Аналіз спортивної майстерності супротивників. При підготовці хортингістів до відповідальних змагань тренеру слід організувати заняття з вивчення основних суперників, з тим, щоб краще підготуватися до зустрічі з ними. При аналізі майстерності противника необхідно визначити слабкі та сильні сторони і особливості його фізичної, вольової, технічної та тактичної підготовленості. Потім тренер разом з учнями намічає основні моменти тактичного плану двобоїв, щоб краще підготуватися до зустрічі з суперником. До аналізу спортивної майстерності майбутніх суперників тренеру слід залучати не тільки спортсмена, якому належить з ними зустрічатися, але і всіх, хто займається. Заняття в такому випадку проходить більш цікаво і сприяє розвитку у спортсменів творчого мислення, ініціативи.

Установки на змагання. Перед змаганнями тренер проводить з учнями певну роботу. Ця робота полягає в тому, щоб націлити хортингістів на той чи інший результат, поставити перед кожним учасником змагань конкретні завдання, уточнити з ними плани двобоїв з основними супротивниками, зосередити їх увагу на найбільш важливих моментах змагань. На таких заняттях викладач дає характеристику командам-конкурентам та окремим супротивникам. Він підкреслює необхідність дотримуватися режиму, бути дисциплінованими, організованими під час змагань, акуратно готувати спортивну форму тощо.

Аналіз спостережень за тренуваннями та змаганнями. Аналіз тренувань або змагань доцільно проводити на найближчому занятті. Спочатку тренер дає загальну оцінку проведеного тренування чи змагання, потім аналізує виступ кожного хортингіста, відзначаючи позитивні і негативні сторони його підготовленості, намічаючи шляхи усунення недоліків. Якщо на теоретичному занятті з тактики хортингу виникає необхідність відтворити окремі епізоди двобою, то це робиться відразу або на найближчому навчально-тренувальному занятті. На методику тактичних вправ в тренуванні поширюється ряд положень, розглянутих при аналізі методичних основ тактичної підготовки хортингістів. Це стосується загальних методичних правил формування основи дій, що входять до складу тактичних прийомів, їх розучування і вдосконалення. Залежно від етапів підготовки тактичні вправи застосовуються в полегшених умовах, ускладнених умовах і в умовах, максимально наближених до змагальних.

Тактичні вправи в полегшених умовах. Полегшені умови надають впевненості та варіативності хортингісту. Полегшувати умови виконання тактичних вправ в тренуванні, щодо умов змагань, зазвичай буває необхідно при формуванні нових складних умінь і навичок або перетворенні сформованих раніше. Найчастіше це досягається шляхом спрощення розучуваних форм тактики, розчленування їх на менш складні операції, з виділенням дій атакувальної або оборонної тактики. У поєднанні з даними підходом і без нього спочатку полегшують і зовнішні умови вправ, з тим, щоб сприяти точному виконанню тактичних завдань.

Зрозуміло, що полегшені тактичні вправи, як і взагалі вправи подібного типу, грають у тренуванні чисто допоміжну роль. Вони необхідні лише як проміжні сходинки на шляху до освоєння наміченої тактики змагань. Як тільки хортингіст без особливих зусиль починає справлятися з тактичним завданням у полегшених умовах, немає сенсу зволікати з переходом до більш складних форм тактичних вправ. Полегшеними умовами може бути проведення двобою з легшим супротивником, з супротивником, який тільки обороняється, а не проводить прийоми тощо. Відчуття можливості проведення успішних атак, яке приходить до хортингіста, стимулює його до подальших тренувань та розкриває додаткові індивідуальні можливості.

Тактичні вправи в ускладнених умовах. Ускладнені умови надають хортингісту можливість випробувати технічні елементи із максимальним опором супротивника та при складних і нестандартних ситуаціях двобою. Метою використання тактичних вправ підвищеної складності є забезпечення надійності розучених форм тактики і стимулювання розвитку тактичних здібностей. До числа відносно загальних методичних підходів, що втілюються в таких вправах, належать певні методи, такі як: введення додаткових протидій з боку партнера, обмеження просторових і часових умов, підвищення варіативності тактики, перевірка надійності тактики.

Введення додаткових протидій з боку партнера. Додаткові тактичні протидії дуже часто використовуються під час проведення сутички з важким суперником. Також це може бути ускладнення для самого хортингіста, наприклад проведення борцівської сутички із зав’язаними очима, боротьба тільки руками, заборона наносити удари руками, а дозволено тільки ногами і навпаки і т.п. Спортсмен при цьому виявляється перед необхідністю, вирішуючи тактичні завдання, долати більш значну протидію, ніж в умовах, що допускається правилами змагань. Потрібно, щоб запроваджувані додатково протидії, вимагаючи від хортингіста граничної мобілізації тактичних здібностей, були б в той же час посильними, не перевищували міру його реальних можливостей. Таким методом може бути проведення двобою з суперником більшої ваги або більш досвідченим і технічним.

Обмеження просторових і часових умов. При цьому хортингіст виявляє максимальне бажання атакувати і вспіти провести прийом. Методичний сенс таких обмежень полягає в удосконаленні вміння вирішувати тактичні завдання при жорстко лімітованих просторі та часі. Наприклад, при тактичному маневруванні в двобої на сильно обмеженій площі, при виконанні тактичних операцій атакувального характеру в строго обмежений час. Можна застосовувати проведення двобою взагалі без пересувань по хорту, а супернику навпаки дозволені пересування. Ще одним елементом такого методу є надання 20 с для проведення кидка, або проведення точного удару по сонячному сплетінню в 10-унцових рукавицях (партнер при такому методі має використовувати захисне екіпірування).

Підвищення варіативності тактики. Необхідно привчити хортингіста змінювати дистанцію проведення двобою, ударні атаки з дальньої дистанції міняти на кидкові атаки впритул тощо. На відміну від попередніх методів, тут передбачається ускладнення не так зовнішніх умов реалізації тактичних завдань, скільки самих завдань. Спортсмену дається завдання змінювати тактику в процесі вправи або тренувального двобою, варіюючи її по наміченій програмі або по раптовому заздалегідь обумовленому сигналу. Наприклад: миттєво змінювати тактику оборони до нападу або навпаки після активних серій ударних атак зблизитися на ближню дистанцію та зв’язати руки суперника захватами, потім провести кидок тощо.

Перевірка надійності тактики. Цей метод може використовуватися як проведення декількох двобоїв поспіль з різними противниками. Таким чином хортингіст доводиться до певного ступеню стомленості та при цьому він має проводити атакувальні дії за завданням тренера. Такими діями можуть бути ударні комбінації, кидкові комбінації, ударно-кидкові комбінації з продовженням боротьби у партері. Також може застосовуватися проведення декількох сутичок партеру з різними за вагою суперниками. Йдеться про згадувані вже методи, які в даному випадку застосовуються на фоні стомлення, а також у ситуаціях, що породжують психічну напруженість, тобто несподівана заміна суперника на сильнішого, введення в обстановку дії звукових і інших перешкод тощо. Тактична підготовка при цьому безпосередньо з'єднується зі спеціальною психічної підготовкою і вихованням змагальної витривалості. Долаючи фізичну стомленість хортингіст тренує не тільки спеціальну витривалість, але і вольові якості, такі як цілеспрямованість, наполегливість, рішучість.

Тактичні вправи в умовах, максимально наближених до умов майбутнього змагання. На етапі безпосередньої підготовки до відповідального змагання методика тактичної підготовки повинна забезпечувати в першу чергу повне моделювання тих цілісних форм тактики, які будуть використовуватися в даному змаганні.

Мета моделювання при цьому полягає в перевірці виробленого тактичного задуму і плану в умовах, якомога більше співпадаючих з умовами майбутнього змагання, включаючи конкретні особливості складу учасників, розпорядку змагання, способу виявлення переможця, кліматичні та географічні умови.

Тактично орієнтована змагальна практика. Головний шлях придбання змагального досвіду, що становить практичний фундамент тактичної майстерності хортингіста - це шлях систематичної участі в змаганнях різного характеру. Спрямоване використання змагань в цілях тактичної підготовки припускає спеціальну організацію змагальної практики, зокрема:

- формування тактичних установок відповідно до індивідуального плану підготовки стосовно до змагань різного рангу, передбачених офіційним спортивним календарем;

- організація додаткових зустрічей, товариських, матчевих, турнірних змагань з хортингу, відповідних за терміном і складом учасників, ступенем відповідності загальній логіці підготовки до основних змагань;

- проведення тренувальних змагань з тактичною спрямованістю, які разом з офіційними і проміжними змаганнями повинні складати взаємозалежні ланки змагальної практики, достатньої за обсягом та якістю.

Змагальна практика тільки в тому випадку може бути школою тактичної майстерності хортингіста, якщо кожен виступ є предметом вдумливого аналізу з неупередженою оцінкою тактичних помилок і конкретними висновками для визначення чергових завдань тактичної підготовки.

Тренер хортингу має застосовувати методи підготовки хортингіста до змагань із дотриманням режиму поступового втягування в жорсткі умови змагальної діяльності через:

- здійснення та багаторазового повторення технічних дій в строю та індивідуально шляхом імітації;

- відпрацювання динаміки ударів на снарядах;

- відпрацювання динаміки кидків на манекенах;

- відпрацювання захисту в парах, по команді;

- відпрацювання захисту індивідуально з використанням спеціальних пристроїв;

- відпрацювання техніко-тактичних дій з партнером за завданням;

- вдосконалення техніко-тактичних дій у двобоях з дозуванням ударів;

- навчально-тренувальні двобої з рольовими завданнями, з переходом до вільних двобоїв. Завдяки такій послідовності засобів тренування міцніше будуть сформовані специфічні вміння і навички, що дозволяють виключати участь м'язів-антагоністів і вирішувати тактичні завдання за заздалегідь відпрацьованими алгоритмами. Така методика зніме питання про виховання спеціальної витривалості і забезпечення надійності змагальних виступів хортингіста. Технічна і тактична майстерність хортингіста вдосконалюється безперервно, починаючи з перших занять у секції, і продовжується протягом всього спортивного шляху спортсмена. Завдання тактичного вдосконалення у хортингу відповідають розробленим спеціальним методам, які з різним ступенем схожості моделюють специфічну змагальну діяльність хортингіста. До них відносяться: тренування без суперника, тренування з умовним суперником, тренування з партнером, тренування з суперником.

Метод тренування без суперника - застосовується для оволодіння основами базових технічних дій хортингіста. Специфічними засобами є основні положення і рухи, пересування, двобій з тінню, імітаційні вправи та різні їх поєднання.

Метод тренування з умовним суперником - припускає використання допоміжних снарядів і пристосувань: манекени, різні тренажерні пристрої. Вправи з використанням снарядів і пристосувань дозволяють відпрацьовувати дистанційні, тимчасові, ритмічні характеристики дій, розвивати і вдосконалювати м'язово-рухові відчуття.

Метод тренування з партнером - є основним для оволодіння тактикою дій хортингіста. Партнер у цьому методі служить активним помічником і сприяє правильному оволодінню технікою і тактикою дій. Основні засоби тренування - парні та групові вправи, що відрізняються великою різноманітністю і носять переважно техніко-тактичну спрямованість.

Метод тренування з суперником - дозволяє удосконалювати тактику дій в умовах інформаційного та тимчасового дефіциту для вирішення тактичних завдань, просторово-часової невизначеності, ситуацій двобою, що швидко змінюються. В якості тренувальних засобів використовуються вправи в обумовлених ситуаціях, в яких хортингіст, виконуючий роль суперника, діє в межах чітко окреслених завдань, поставлених тренером: фрагменти окремих змагальних ситуацій; тренувальні та змагальні двобої тощо.

Тактична підготовка є свого роду об'єднуючим початком і по відношенню до інших розділів змісту тренування, так як на завершальному етапі підготовчого періоду кожного великого тренувального циклу загальний ефект всіх розділів підготовки повинен вилитися в єдину форму - форму доцільної тактики виступу в основних змаганнях. З іншого боку, реалізація завдань тактичної підготовки хортингіста залежить, так чи інакше, від змісту всіх інших розділів його підготовки. Тактична підготовка є інтегральним показником всіх різновидів тактичних рішень хортингіста: тактики змагання, тактики двобою і тактики підготовки атакувальних дій. Таким чином, в процесі тактичної підготовки хортингіста, як і в інших розділах підготовки, поєднуються завдання найближчі й перспективні, освітні та виховні, загальнопідготовчі та спеціальнопідготовчі. Рішення їх становить одну з основних сторін інтелектуальної підготовки хортингіста і поряд з цим входить в практичний зміст тренування. Вищою практичною формою тактичної підготовки є спортивні змагання. Залежність тактики від теоретичної підготовленості хортингіста обумовлена тим, що необхідне вивчення кожного суперника перед змаганнями, а не тільки в ході двобою. Іноді це ігнорується, і спортсмену доводиться на місці вирішувати, яку тактику по відношенню до суперника застосовувати. Крім цього, тактику регламентують загальні правила змагань та положення про змагання, спортсмен може не знати або ігнорувати нюанси цих нормативних документів і програти тільки через нехтування цими знаннями.

За тактичною спрямованістю дії хортингіста можна розподілити на три групи:

- підготовчі (розвідувальні) дії;

- наступальні (атакувальні) дії;

- оборонні (захисні) дії.

Розвідувальна форма двобою як засіб отримання даних про противника при складанні плану двобою є самостійною. При підготовці наступальних або оборонних дій вона служить допоміжної формою. Наступальна форма двобою - активна форма боротьби з противником, що припускає захоплення ініціативи. Вона здійснюється атакувальними, зустрічними і відповідними діями на дальній, середній і ближній дистанціях. Оборонна форма двобою є формою захисту від атак противника, при цьому вона може бути самостійною і допоміжною ланкою, супроводжуючи розвиток наступу. У класифікації техніки хортингу серед початкових дій позначено таке поняття дистанції, за яким криється масив техніко-тактичних дій, що включають в себе своєрідність технічного арсеналу і тактику його реалізації в залежності від технічної озброєності і функціональних можливостей хортингіста. Дистанція, на якій противники ведуть бойові дії, зумовлює особливості техніки, прояв тих чи інших фізичних і вольових якостей спортсменів у двобої. Двобій на кожній дистанції проходить в найрізноманітніших умовах і має свої закономірності. Від відстані між партнерами залежить час нанесення ударів, проведення захватів і кидків, а також прийняття варіантів захистів. Чим коротше бойова дистанція, тим швидше і непомітніше удар доходить до цілі і тим важче захищатися від нього. І навпаки: чим довше дистанція, тим легше хортингістові захищатися від ударів суперника. Для кожної дистанції є ліміт часу, що визначає можливість захисту від ударів. Так, у спортсмена на дальній дистанції кращі умови для захисту, ніж на середній, а на середній - кращі, ніж на ближній. Хоча часу для виконання дії на дальній дистанції більше, ніж на середній, однаково в хортингу це обчислюється частками секунди. Тому для того, щоб захиститися від удару, необхідно мати достатньо швидку реакцію і треба рухатися, щоб вчасно реагувати на дії противника, навіть перебуваючи на дальній дистанції. Ліміт часу на різних дистанціях визначає вибір відповідної тактики, вимагає різного рівня розвитку швидкості реакції і мислення, швидкості і координації рухів, уваги та інших якостей хортингіста.

 

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


  (393x40, 14Kb)