Характеристика оборонних (захисних) дій хортингіста

Тактичні задуми можуть передбачати також оборонні дії. При швидких атаках серіями ударів хортингіст, який обороняється, прагне надійно прикрити голову руками, з тим, щоб своїми пасивними діями втомити противника. Виконуючи завдання ухилами і нирками, він з'ясовує, в яких місцях відкривається атакуючий противник. Після отримання сильного удару хортингіст прагне вийти з двобою або увійти в ближній двобій і блокувати противника пасивними діями, щоб відпочити, прийти в себе, зібратися, підготуватися і вибрати момент, коли супротивник буде в незручному положення, і самому атакувати. Оборонні дії застосовують і для того, щоб притупити пильність противника, який набуває впевненості і разом з тим необережності.

До оборонних дій відносяться і контрудари без подальшого розвитку наступу, з тим, щоб зупинити супротивника, який безперервно атакує. Атакуємий приймає глухий захист, уважно стежить за діями супротивника і в момент його розкриття завдає один або два сильних удари у відкриті місця.

Оборонні дії поділяють на ненавмисні і навмисні. Ненавмисні дії оборони виникають, коли хортингіст застигнутий зненацька. У цьому випадку захист виконується майже мимоволі, з мінімальним контролем свідомості, як безпосередня реакція на несподівано завданий удар або кілька ударів.

Навмисні оборонні дії - це керовані захисні дії проти ударів, заздалегідь підготовлені. При виконанні навмисних захистів хортингіст повинен бути пильним. Противник може провести обманні дії і замість очікуваного удару лівою рукою завдасть правою.

У тому і іншому випадку оборона не повинна займати багато часу. Так як чисто захисні дії до перемоги не приведуть. Але звичайно головним завданням тактичної підготовки хортингіста є правильне планування двобою і реалізація плану. План двобою хортингіст складає разом з тренером, ґрунтуючись на відомостях про противника. Грає роль стиль і манера ведення двобою (одні хортингісти діють в дуже швидкому темпі, постійно наступають; інші дотримуються тільки дальньої дистанції; треті прагнуть вести двобій на ближній дистанції; є хортингісти з сильним ударом, що розраховують на перемогу нокаутом; швидкі контровики вичікують атаки суперника, щоб контратакувати; лівші діють в правобічній стійці тощо). При всьому цьому найнебезпечніший противник - це хортингіст, який вміє вести двобій у всіх дистанціях, активний, швидкий рухливий, який впевнено почуває себе і у стійці і в партері.

 

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


  (393x40, 14Kb)