Практична реалізація тактичної підготовленості хортингіста

Практична реалізація тактичної підготовленості - є синтезуючим напрямом процесу тактичної підготовки, що передбачає вирішення наступних завдань:
- створення цілісного уявлення про двобій;
- формування індивідуального стилю змагальної боротьби;
- рішуче і своєчасне втілення прийнятих рішень з урахуванням особливостей суперника, середовища, суддівства, змагальної ситуації тощо.
Цілісне уявлення про двобої створюється в процесі навчально-тренувальної роботи, участі у змаганнях, накопичення тактичного досвіду, придбання спеціальних знань.
Важливими компонентами цілісного уявлення про двобої хортингу є:
- усвідомлення хортингістом власної техніко-тактичної оснащеності, особливостей індивідуальної манери, достоїнств і недоліків підготовки;
- розуміння взаємозв'язку між підготовчими діями та основними засобами ведення змагальної боротьби;
- розуміння характеру ініціативи в двобої, місця і значення таких тактичних елементів, як раптовість, маневр, своєчасність тощо;
- розуміння необхідності витримки і розумного ризику, знання варіантів поведінки в різні моменти двобою, вміння проводити розминку і регулювати психічний стан;
- оволодіння здатністю протидіяти різним за стилем і силою суперникам;
- чітке уявлення про цілі підготовки, участі в окремих змаганнях, в окремому двобої, про можливість і реальність досягнення поставленої мети і окремих завдань.

Практична реалізація тактичної підготовленості хортингіста передбачає формування індивідуального стилю ведення двобою. Стиль ведення тактичної боротьби повинен включати і загальні тенденції тактики хортингу, враховувати найбільш сильні індивідуальні особливості самого хортингіста, а також його характерні недоліки. Дуже велике значення при підготовці до змагань має правильний підбір партнерів в тренувальних і контрольних двобоях. Готуючись до змагань, хортингіст перевіряє ефективність свого бойового арсеналу, і якщо на тренуваннях, особливо в контрольних двобоях, партнер легко руйнує всі його атаки, у спортсмена виникають сумніви щодо дієвості його прийомів на змаганнях. А це дуже часто трапляється під час підготовчих зборів. Під час спільних тренувань хортингісти так добре вивчають своїх супротивників, що до кінця зборів, незважаючи на всі старання, не можуть провести жодного прийому. Тому можна рекомендувати незадовго до початку змагань провести одну - два тренування зі спортсменами дружнього гуртка хортингу, які не прийматимуть участі в майбутніх змаганнях, або дати можливість провести навчальні двобої з противниками меншої ваги або з більш слабо підготовленими хортингістами.

Готуючись до змагань, потрібно випробувати і приготовані нові варіанти прийомів, способи їх підготовки або комбінації. Їх потрібно перевіряти в двобоях з досвідченими спортсменами, але, звичайно, не на супротивниках, з якими доведеться зустрітися на майбутніх змаганнях.

Хортингіст, який розраховує на високий результат у змаганнях, уважно вивчає своїх майбутніх супротивників, спостерігаючи за їх зустрічами з іншими спортсменами, і заздалегідь готується до зустрічі з ними. Потрібно знати найбільш характерну стійку противника, улюблені захвати, прийоми, які він проводить у двобої, і способи підготовки прийомів, а також його силу, витривалість і основну манеру ведення боротьби в стійці і у партері. Разом з тренером необхідно обговорити найбільш доцільний план ведення двобою з тим чи іншим супротивником, підібрати прийоми нападу і захисту і розучити їх у процесі тренувань. Можна рекомендувати проводити двобої з партнерами, що по стилю і манері ведення двобою нагадують майбутніх супротивників.

При такому величезному обсязі технічних дій у двобоях хортингу, застосування яких, так чи інакше, можливо згідно з правилами змагань, на перший план виходить уміння розумно та своєчасно поєднувати застосування ударів і кидків, больових прийомів і добивань, а також величезне значення набуває оперативне тактичне мислення і індивідуальна техніко-тактична підготовка хортингістів. Безсумнівно, свій відбиток на зміст технічного арсеналу кожного окремого раунду комплексного двобою накладають відмінності в правилах змагань. Застосування добивань лежачого противника ногами в повний контакт дозволено правилами лише в тулуб, але це є ефективним засобом для досягнення перемоги і займає важливе місце в підготовці спортсменів. Утримання противника на лопатках не дає в хортингу перемоги, а тільки додається кількість балів.  За утримання можна отримати вищу оцінку - 2 бали, а удари не приносять балів за винятком нокдауну. Суть всієї техніко-тактичної підготовки хортингістів полягає у формуванні здатності вести двобої на основі виваженого визначення стратегії ведення двобою з різними суперниками, швидкої оцінки бойової обстановки, прийняття правильного рішення і здійснення їх для досягнення перемоги. У цілому, тактична майстерність хортингіста ґрунтується на багатому запасі спеціальних знань, умінь і навичок, що дозволяють точно виконувати попередньо складений план двобою, а в разі очікуваних або непередбачених відхилень оперативно оцінювати динамічну ситуацію і знайти найбільш ефективне рішення.

 

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


  (393x40, 14Kb)