Стратегія хортингіста високої кваліфікації в процесі змагальної підготовки

При підготовці хортингіста до змагань важливо дотримуватися основних принципів та заходів, що можна класифікувати в часі, пов'язати зі стратегією підготовки в багаторічному тренувальному циклі, спортивному році, до певного змагання. Всі дані про себе і про противника повинні цікавити в рівній мірі і спортсмена, і тренера. Це сили і засоби, свої і супротивника, те, що в змозі реалізувати хортингіст в умовах змагального двобою. Традиційно прийнято спочатку оцінювати фізичні якості супротивника. Потім встановлюється арсенал його технічних дій. Але чим багатше арсенал прийомів хортингіста, тим доцільніше дотримуватися принципу детального вивчення тактики суперника. Беручи до уваги, з одного боку, різноманіття і часом безсистемність переліків якостей, необхідних для діяльності спортсмена, а з іншого боку - вимоги до специфічної діяльності хортингістів і необхідність деякого спрощення понять, до яких доцільно віднести наступні показники.

Антропометричні дані. Важливими характеристиками для успішності виступів на змаганнях для хортингіста мають антропометричні дані, конституція тіла та морфофункціональні показники.

Зріст, довжина частин тіла, розподіл центрів мас в частинах тіла, розташування загального центру ваги. Ці особливості вимагають внесення коректив у біомеханічну структуру прийомів двобою.

Гнучкість - забезпечує більшу амплітуду рухів, що дозволяє збільшити біомеханічні параметри захисно-атакувальних дій, звести нанівець атакувальні дії і захист супротивника.

Фізичні якості. Успіх змагальної діяльності хортингіста забезпечує високий рівень розвинення фізичних якостей.

Сила - основа здійснення будь-якої дії з пересуванням себе, переміщенням своїх кінцівок у просторі. Сила залежить від фізіологічного поперечника м'язів, від здатності до одночасного включення більшого числа м'язових волокон, від здатності нейтралізувати м'язи-антагоністи.

Швидкість - забезпечує можливість випередити противника в простих рухах, не дати йому реально зреагувати на атакувальні дії. Швидкість залежить від сили, від виключення у роботі м'язів-антагоністів, якості нервових провідних шляхів, а в багатосуглобовому русі - від узгодженості включення м'язових волокон і груп.

Витривалість - забезпечує здатність повноцінно реалізувати технічні вміння в будь-якому темпі, протягом всього двобою або всього змагання, залежить від сили, товщини жирового прошарку в м'язах, адаптивних якостей серцево-судинної системи, адаптивних здібностей вегетативної та ендокринної систем, якості гемообміну, вміння заощаджувати енергію.

Сенсомоторні якості. Для забезпечення оптимальних результатів перерахованих вище якостей недостатньо. У хортингу необхідно визначити (відчути), коли можна проводити удар або кидок, зреагувати на атакувальну чи контратакувальну дію супротивника. Ця діяльність забезпечується більш складними механізмами управління - сенсомоторними. Використання цих механізмів у переробці зовнішньої і внутрішньої інформації, організація найбільш раціонального відповідного руху забезпечують хортингісту спритність. Іншими словами, спритність - це здатність швидко організовувати рухи адекватно мінливій ​​ситуації двобою. У хортингу спритність залежить:
- від здатності зберігати стійкість статично або динамічно;
- від рівня сенсорних порогів;
- від швидкості простої реакції;
- від швидкості складної реакції (здатності швидко вибирати потрібну дію і здійснювати її);
- від здатності моделювати рухи в незнайомих ситуаціях;
- від здатності відчувати майбутні дії суперника (рецептивна антиципація).
Інтелектуальні якості. Необхідність осмисленого маневру, прогнозування можливих дій противника, маскування майбутніх дій вимагають в двобої винахідливості (здатності швидко знаходити рішення в складних ситуаціях).
Винахідливість залежить:
- від швидкості мислення;
- від міцності пам'яті;
- від логічності мислення;
- від здатності передбачати (екстраполювати);
- від здатності до творчості.
Нервово-типологічні та психічні якості. Вищеназвані якості в конфліктних, стресових ситуаціях реалізуються по-різному, залежно від типу нервової системи:
- сили нервових процесів (сильний, слабкий);
- рухливості нервових процесів (рухливий, інертний);
- здатності тривалий час перебувати в стані збудження.

Від психічних якостей, які спільно з певною підготовкою формують наступні вольові здібності хортингіста: витримку, сміливість, рішучість, наполегливість, цілеспрямованість, самостійність тощо. При розвідці сил противника тренер і спортсмен мають можливість користуватися тільки такими непрямими показниками, як поведінка противника на змаганнях взагалі, манера контактування з майбутніми супротивниками тощо. Такі показники подібні з анкетними методами тестування в психології, але необхідний подальший розвиток візуальних методів тестування всіх перерахованих якостей супротивника. Свої сили хортингіст і тренер можуть констатувати, більш глибоко віддиференціювати природні задатки від придбаних якостей, що дуже важливо в плануванні довгострокової підготовки. При розвідці технічного арсеналу супротивника та обліку своїх технічних можливостей слід визначатися з урахуванням наведеної вище моделі техніко-тактичної діяльності. Крім встановленого переважного арсеналу атаки і захисту, визначаються характери підготовчих дій до проведення основних прийомів, можливості комбінацій прийомів. На основі даних про фізичні та психічні якості, про технічний арсенал спортсмена та його можливих супротивників складаються їх інтегральні моделі з урахуванням можливих змін у заключному році багаторічного циклу підготовки. Відповідно до них хортингісту ставляться завдання з розвитку або підтримання певних фізичних якостей, по збагаченню арсеналу основних технічних дій або з комбінування наявних прийомів різними початковими і допоміжними технічними діями. Всі ці заходи повинні забезпечити оптимальний прояв своїх фізичних даних, свого технічного арсеналу і до мінімуму звести прояви їх противником. Ця ж схема дотримується при виробленні завдань на спортивний рік і при підготовці до окремого змагання. Поряд із забезпеченням цих видів підготовки проводяться заходи щодо маскування ходу підготовки. Таким чином, основоположною ланкою, що визначає коло всіх стратегічних, оперативних і тактичних завдань у хортингу, є формалізована модель тактики двобою. На її принципах будується план виступу на певних змаганнях, стратегія спортивного року, багаторічного циклу, включаючи сюди питання довготривалої технічної, функціональної підготовки, маскування своїх сил і засобів тощо.

 

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


  (393x40, 14Kb)