Психофізичні та ментальні засади вивчення форм

         Під час виконання формальних комплексів хортингу спортсмени мають думати не тільки про правильне виконання фізичного вигляду прийомів базової техніки, а вміти психологічно концентруватися та сприймати рухові дії як важливі та необхідні засоби тренування, виховання, осягнення шляху та пізнання глибинного сенсу того вчення, яке прийшло до нас з глибини віків, яке стане для хортингіста і засобом самозахисту, і критерієм моральної і духовної підготовленості. Одним із основних методів прилучення до традиції хортингу є саме навчання бойовим комплексам – формам хортингу, освоєння принципів двобою, філософських і теоретичних побудов хортингу як бойового мистецтва та ефективного засобу самооборони людини. Іноді просту повторюваність зовнішніх форм приймають за слідування традиції, хоча це часто є просто звичка чи навик. Традиція - річ більш глибока, пов'язана з особливим станом свідомості людини.

У процесі навчання, коли хортингіст повторює за тренером певну послідовність рухів та отримує найширші та цікаві пояснення принципів виконання технічних елементів, відбувається відчуття та прийняття духовного імпульсу, переданого від майстра до учня. Процес цієї передачі, що відбувається через форми, дійсно нескінченний, він починається в непроглядній козацькій давнині і транслюється через століття аж до нинішніх поколінь. Це і становить суть передачі традиції. Такий духовний потік є явищем виключно внутрішнім, невидимим, за своїми властивостями подібним вихованню через достойний приклад вчителя, а методи навчання, прийоми, комплекси, трактати і весь інший набір є зовнішнім виразом, втіленням цього нескінченого внутрішнього потоку бойової традиції народу.

         Вчитель передає знання учню відчуваючи відповідальність за правильність та оригінальність збереження народних методик. Головне, що слід виділити особливо, це правильність методики тренування форм. Якщо методика тренувань неправильна, то вже не важливо, у скількох двобоях бралася участь, скільки кросів пройдено для підвищення рівня витривалості, скільки розбито каменів і дощок, бо погані навички зрештою однаково приведуть до поразки. Водночас, хоча форми можна назвати однією з важливіших частин занять хортингом, не варто також нехтувати проведенням навчальних і контрольних двобоїв, а також тестами на розбивання твердих предметів. Традиції передання знань через форми напряму відповідають загальним традиціям всього бойового мистецтва. Шлях до справжнього хортингу - це уникати особистої ліні та неробства і займатися наполегливо, з думкою, що форми є складовою загального успіху, а інші тренування – є рівноцінними складовими підготовки хортингіста. Особливе значення надається формам на батьківщині хортингу – в Україні. Отже, чим пояснюється така підкреслена повага до форм і розуміння їх ефективності у майстрів традиційного хортингу. Питання це актуальне, адже не секрет, що деякі хортингісти для підготовки до змагань вивчають тільки переважно боротьбу або тільки переважно ударну техніку, проводячи практично весь час тренувань у сутичках з різними партнерами в стійці та у партері. Але, спробувавши розібратися в сутності феномену форм, вони несподівано для себе виявляють абсолютну придатність елементів форм до реального двобою. Вони стикаються з тим, що форми хортингу складені тільки з пересувань у бойових стійках, а блокування та удари руками і ногами наносяться з повним контролем підборіддя, печінки, нирок, сонячного сплетіння та інших больових точок на тілі людини. Особливо важливо, як відчувається правильність переходу від захисту блокуванням та відходом від швидкого удару рукою до кидка та продовження прийому на підлозі хорта, відпрацювання цих елементів форм до автоматизму. Мабуть, ключ до розгадки цього феномену прихований в сприйнятті форм досвідченими майстрами бойового мистецтва, в тому, що форми - це канони хортингу. Вони також розкривають значення форм через зіставлення їх з одним з найважливіших елементів тренінгу в бойовій медитації. Для учня це означає необхідність спочатку розібратися з сутністю не загальновідомої медитації заспокоєння людини в тихому місці, а бойових канонів рухової медитації хортингу, коли розслаблена психіка спортсмена дозволяє переносити надважкі навантаження реальної сутички, а вже потім, шляхом порівняння, виявити сутність форм як елементу навчання базової техніки, тактики хортингу, стратегії двобою.

За бойовим мистецтвом хортинг, зовні настільки ефективним і надто видовищним, ховається внутрішнє тіло воїнської козацької традиції, яка фактично є основою хортингу. Справа в тому, що відчути її можна лише зіткнувшись з цією традицією, увійшовши в її внутрішній світ. Для представників звичайних видів спорту ця справа надзвичайно важка: з одного боку, необхідні якісь канали, по яких передається це внутрішнє знання – сам зміст, наприклад, справжня школа хортингу, освічений вчитель, що втілює своєю свідомістю цей духовний потік, з іншого боку - надто довгий час, практично все життя. Сенс вчителя хортингу в тому, що він випромінює і передає духовний вишкіл, якусь дисципліновану добру силу, потік духу своїм учням-послідовникам. Сприйняти його можуть найбільш талановиті, віддані та духовно відкриті учні, які навчилися сприймати тренування у хортингу як просування по шляху бойового мистецтва. Тут необхідний особливий тип психічної організації людини, високий рівень чутливості.

Поняття передачі та прийняття дару в духовній традиції хортингу взагалі відіграє особливу роль. Перш за все, дар - це знак визнання людини залученим до якоїсь вузької традиції, наприклад, сім'ї, клану, школи, твердої дисциплінованої організації, якою є федерація хортингу. Цей ритуал дарування прийшов із стародавніх обрядів посвячення, пізніше методом дарування активно користувалися керівники козацьких підрозділів Запорозької Січі, обдаровуючи своїх підданих козаків, що, втім, перетворювалося на перерозподіл податків і дарів, що надходили у скарбницю від підвладних куренів. Керівники підрозділів стародавнього козацтва не тільки дарували шаблі та пістолі своїм бойовим товаришам, які відзначалися у походах, а передавали традиції та бойові знання, реально тренували козаків фізичними вправами бойового забарвлення, вчили їх прийомам та навичкам бійки. Відбувався взаємний обмін подарунками, і в цьому виявляється сенс будь-якого ритуалу дарування. З одного боку, він безумовно безкорисливий, з іншого боку припускає дар у відповідь. Козаки також віддячували своїм старанням на тренуваннях і демонстрували керівникам результати навчання, навіть приносили до кошових отаманів відрубані голови відомих ворогів. Традиційне розуміння передачі знання прийшло в хортинг як духовне обдаровування. Звернемо увагу: у більшості випадків навчання було безкоштовним, безкорисливим - вчитель від самого процесу навчання нічого матеріально не отримував. І в той же час за цією передачею стояло поняття взаємної подяки, яке виражалося в обов’язку понести вчення далі, зберегти майстра в століттях, передавши далі те, що він залишив учневі. По суті, учень повинен був повернути ту благу силу, яку передав йому вчитель, але повернути не тільки своєму вчителю, але всім тим, хто коли-небудь буде долучений до традиції хортингу. Таким чином, на усвідомленні передачі глибинних знань формується духовна традиція хортингу. Самі носії бойової культури виразно відчували те, що за зовнішніми формами, словами і вчинками передається щось цілком відчутне. Нескладно зрозуміти, що передається сама істина буття, знання про поведінку між сильними та відважними людьми. Виявилося, що бойове мистецтво козаків Запорозької Січі, яке у сучасності на початковому моменті відродження старовинної бойової традиції було названо хортингом, набагато глибше, ніж просте вміння вести двобій, так як здатне до того ж передавати істину, необхідну для життя. Духовний стан, що бере свою силу від стародавніх мудреців, був для послідовників хортингу не якимось умоглядно-абстрактним засобом, а цілком реальною річчю. За допомогою певних медитативних вправ і, що найголовніше, - спілкування з носієм істинних знань – досвідченим козаком-характерником, людина прилучалася до цього духу майстрів-мудреців, ставала єдиною з ними і входила, як говорили козаки-характерники Запорозької Січі, в духовне зіткнення з ними. Людина, що починала тренування під таким керівництвом, отримувала відчуття, що її дух ставав свого роду вічним. Знання щоразу поверталися разом з поверненням істинної традиції в кожному наступному учні. Духовна традиція - поняття ємне і словами практично нез'ясовне, але саме заради отримання відчуття відношення до духовної традиції учні – молоді козаки розшукували справжніх вчителів. Важливо зрозуміти, що вищі форми хортингу не полягають в якомусь певному наборі техніки або проходженні методики, але існують в виключно духовному, інтимному залученні до них досить невеликого професійного кола вчителів. Точніше кажучи, в духовному плані конкретних людей тут вже не існує, а є лише нескінченна лінія перевтілення і трансформації просвітленого духу, який проявляється в учнях через вчителів. У вчителя хортингу може бути не один десяток учнів, але лише один-два з них зуміють перейняти цю традицію істини, решта ж виростуть або блискучими бійцями, або хорошими інструкторами, але глибини бойового мистецтва хортинг їм будуть недоступні. Це питання особистих властивостей, щирості та відкритості людини, насамперед - чистоти серця у повазі до свого вчителя і школи. Досконало навичками хортингу можуть оволодіти тільки ті учні, які стали на шлях хортингу і віддано йдуть за своїм вчителем. Варто оселитися лише граму недовіри і настороженості, і потік духовних знань перерветься. Щирість учня і готовність вчителя передати всі знання - це основа злиття їх свідомості в єдиний організм. Щирість і доброта - перший крок до самопізнання по відношенню до духовної традиції, бо неможливо зрозуміти хортинг, не довіряючи тим десяткам поколінь вчителів та учнів, які пройшли цей шлях до тебе. Примітно, що поняття духовної традиції завжди пов'язане з усвідомленням самого себе: з одного боку - як творця, з іншого - як працьовитого і старанного передавача якоїсь внутрішньої істини. Учень перш за все повинен сприйняти істинність та справжність знань, які йому пропонуються, а ще дуже важливо, щоб він час від часу перевіряв свої бойові навички під час простої роботи з партнером за завданнями тренера, проведення умовних, навчальних, контрольних або змагальних двобоїв. Справжня традиція - це завжди наступність школи, відчуття себе членом нескінченно довгого ряду учнів-вчителів як у минулому, так і в майбутньому, причому мова йде про сукупну духовно-тілесну передачу знань. Разом з технічним арсеналом передається і духовне одкровення, тому й говориться про хортинг як про глибинне вчення на основі традицій. Людина завжди може згаснути, але не повинна перерватися лінія істинної передачі духовних знань хортингу. Послідовників істинної традиції було надзвичайно мало в усі часи, але ще менше їх зараз, після впливу індустріалізації та технічного прогресу. Цей шар майстрів хортингу завжди є елітарним, напівзакритим, які зберігають граничну духовну концентрацію всередині себе. За рахунок поняття істинної передачі знань хортинг завжди підтримував духовну чистоту, а форми служили якимсь бар'єром внутрішньої гігієни бойового мистецтва, відтинали випадкових, безталанних, нечесних людей. Звичайно, ніякого об'єктивного критерію тут немає і бути не може, однак самі майстри безпомилково вгадують ненадійного представника хортингу, що цурається віддати серце колективу, де черпає знання та натхнення для роботи або невідданого учня. Як би точно такий учень не імітував зовнішні форми хортингу та яким би могутнім бійцем він не був, досвідчений тренер завжди побачить зерно лукавості. Технічна майстерність, міць удару тут не йде в рахунок, хоча це і становить важливу частину хортингу. Йдеться про здатність зрозуміти і повністю прийняти глибинний сенс хортингу, перевершити самого себе і вийти за рамки власної індивідуальності в просторі всіх знань. Розпізнати ту межу, на якій закінчується технічне навчання і починається духовна істина відданості, вельми нелегко. Новачки відчувають чималі труднощі, визначаючи якісь відносні цінності в хортингу. Учень повинен вільно орієнтуватися в різних прийомах. Одні кажуть, що вони використовують свою силу, інші - майстерність. Але в кожному разі це не більше ніж набір якихось принципів. Учню для успіху необхідно бути відданим вчителю. Без істинної передачі знань та умінь хортингу неможливо зрозуміти зміст шляху. Отже, справжня духовна традиція стоїть над технікою і навіть над принципами - вона, по суті, передує їм.

         Форма несе в собі філософський зміст значень та понять таких як: еталон, шаблон, трафарет, модель, фасон, звичай, традиція та інших консолідуючих понять. Якщо розглядати форми як аналог духовного, то вони теж повинні фіксувати стан осяяння. І дійсно, форми були змодельовані з ситуацій реальної сутички з кількома противниками, вони фіксують осяяння майстра і техніку бойових прийомів, реалізованих у стані абсолютного настрою на смертельну сутичку. Таким чином, форми - це засіб фіксації осяяння, проте фіксація не в словах, а в бойових рухах, на які спирається весь природний арсенал прийомів самозахисту хортингу. При цьому значення осяяння мається на увазі не так слідування глибокому вивченню теорії та використанню медитації або чисто технічної традиції, закладеної майстром, скільки можливість досягнення просвітління на основі поєднання фізичної оптимальної підготовки і психічного бойового настрою, граничного з саможертовністю. Слаба та непідготовлена морально людина на такі почуття не тільки не здатна, але вона навіть не зможе зрозуміти, про що йдеться. Схильність до жертовності собою, вміння сміливо ризикувати, щоб допомогти іншому, для мети віддати останнє має тільки дуже сильна і віддана особистість, яка пройшла в житті значні випробування тіла й духу. З точки зору психології форми виступають як живе слово, невіддільне від просвітленої свідомості, при досягненні якої знімаються протиріччя між думками і реальним життям. Це не звичайний логічно зв'язаний текст, в якому передається будь-яка інформація. Форми не читають, їх переживають і тілом і розумом. Сутність форм полягає не в отриманні якоїсь інформації, а у перевтіленні людини зі звичайного стану свідомості в просвітлене у процесі інтуїтивного споглядання їм цього живого слова та отримання практичних знань, що передаються учню від майстра. Прийом хортингу, звичайно ж, не проста сукупність рухів або сума векторів сили. Це насамперед самобутній психологічний акт. У цьому містяться дві на перший погляд кардинально протилежні сторони форми хортингу. Перш за все, виконання форми певною мірою механістично і навіть комфортно - прийом безпосередньо пов'язаний з певним каноном, який в свою чергу залежить від традиції та базової техніки хортингу, звичок тренера-наставника. У цьому випадку від учня потрібні абсолютна ортодоксальність виконання форм, їх сувора відповідність канону, тобто ідеальне технічне виконання комбінацій прийомів. Хортинг безумовно стоїть на базовій техніці, але не на догматиці, що сковує просування учня. Всі форми виконуються дуже динамічно і природньо. Важливо те, що після вивчення елементів базової техніки, хортингісти прагнуть до вироблення індивідуальної техніки прийомів. Однак у хортингу існує й інша сторона прийому, яка не дозволяє формалізації дійти до межі. Вона пов'язана з унікальністю людини як сукупності певних психічних властивостей, домінантних фізичних якостей, його зростання, сили і духовних принципів. Прийомом керує завжди воля конкретної людини, що залежить від ступеня його внутрішньої свободи і, отже, можливості інтуїтивно варіювати вимоги форми. Хортингіст, що не освоїв формального знання прийомів, не зможе ефективно вести двобій і залишається як би оголеним, без засвоєння канонів школи. Але, з іншого боку, наполегливий учень, який суворо дотримується канонів хортингу і боїться хоч трохи відступитися від них, також приречений потрапити в безвихідний стан. Він завчив тільки форми, і не проводив реальних двобоїв із суперниками, не має змагального бойового досвіду, і він відразу стає рабом зовнішніх укладень, знає прийоми, які не здатний творчо застосувати на практиці. Ця проблема - суто психологічна, бо свідчить про повну внутрішню несвободу і душевну скутість людини.

          Дійсний двобій в хортингу є дуже швидкісним та запеклим, він є завжди процесом внутрішньої творчості, що народжується з освоєнням базових принципів хортингу. Ці принципи народжують в людині бійця, відводять його від механічності в область вільних варіацій. Тому тренована бойова машина є не найкращою оцінкою справжнього воїна, так як автоматизм є далеко не останньою фазою в освоєнні бойової техніки хортингу. Прийом форми може бути доведений до автоматизму, але цей автоматизм має бути підкріплений можливістю інтуїтивно і неупереджено відчувати реальність, вибирати варіанти ведення двобою, висловлюючи свій творчий імпульс, свою волю, одним словом, творити, звільняючись від стереотипів і канонів школи. Хортингіст має відчувати себе абсолютно розкуто і вільно під час змагальної сутички. Коли вимоги техніки хортингу доведені до абсолютної межі, від зовнішніх повчань перейшли в плоть і кров, канон повільно самоусувається. Хортингіст осягає повноту внутрішньої свободи двобою, відкриваючи перед собою нескінченну кількість варіантів і можливостей. Вивчення базових канонів хортингу і їх самоусунення - не просто два етапи у вивченні хортингу, ці дві сутності присутні і в двобоях і у формах, саме це дозволяє найбільш повним чином учню самовиразитися. А головне те, що хортингіст починає розуміти, що методика вивчення форм є тільки демонстрацією шляху до досягнення мети, і не весь широкий арсенал прийомів хортингу увійшов у формальні комплекси, а ще є дуже багато можливостей та комбінацій техніки, які хортингіст повинен осягнути самостійно. Якщо учень відчув фізичну направленість та рухові принципи форми, але не може самостійно вирішити яку-небудь її психологічну і духовну проблему та медитативну спрямованість, досягти відчуття осяяння, він звертається до наставника, який за допомогою пояснень, показу, демонстрації форми по частинах, тобто фізичними м’язовими записами засобів "осяяння", допомагає йому в цьому. Таким чином, форма фіксує фізичний прогрес та духовне просвітлення учня, який практикував раніше техніку хортингу в її фізичному розумінні. Хоча форма є описом цілком конкретних ситуацій двобою, вона виходить за рамки приватного розуміння і містить у собі певний змінений стан свідомості, однаковий у всіх досвідчених і професійно досконалих майстрів хортингу і розуміється як абсолютне розуміння форми. Тому свідоме вивчення форм є гарантом досягнення просвітління в майбутньому тими учнями, що будуть їх практикувати і у подальшому стануть справжніми майстрами. Таким чином, форми є осередком всіх принципів стилю, живе втілення духу давніх майстрів бойового мистецтва. У цьому полягає абсолютна цінність традиційних форм - учень відчуває та виразно усвідомлює, що виконує ті ж рухи з тією ж послідовністю і знаходить той внутрішній стан, що й всі великі майстри школи. Таким чином, відбувається наступність духу через подолання зовнішніх елементів у формах. Комплекси як би розповідають учневі про традиції хортингу, роблячи це в настільки незвичайній, але проникливій формі. Традиційні форми є провідниками знань. Безумовно, знання певної форми ще не означає, що учень обов'язково досягне рівня майстра, але лише правильність виконання форм, їх повноцінне розуміння і цілісне пояснення відкривають шлях до цього. Форма в хортингу - всього лише особливий покажчик, не шлях, але знак цього шляху, який підказує, куди йти. Сама по собі дорога ще не гарантує, що кожен бажаючий здолає її, але вона потенційно може привести до мети. Форми служать простором провірених практикою знань, поєднанням незмінної повторюваності рухів і станів з унікальністю особистого досвіду. Якщо не практикувати довгий час форми, то учень може не зуміти його усвідомити.

         Інша справа, коли форми виконує не учень, а майстер. Займаючись формами, майстер омиває своє тіло позитивною енергією, бо вони проникають в центр серця та стають звичними і зручними. Під час виконання формальних комплексів людина повинна бути подібною не стільки на бійця, який ставить своєю метою грамотний двобій, скільки на мудреця, що підтримує свої сили і отримує поштовх до виконання рухів від навколишнього світу. У такої людини рухи форм народжуються самі собою, як би виходячи з серця, а самі прийоми є лише видимим і доступним для оточуючих виразом техніки. Все відбувається інтуїтивно і спонтанно. Принцип мистецтва двобою в нього також становить єдине ціле з шляхом мудрості. Тоді і приходить до майстра стан кулачного мистецтва поза кулачного мистецтва, стан волі за межами волі. Майстер знає свою силу, але уникає сутички, бо не хоче скалічити людину. Навіть якщо це погана людина, яка вирішила стати майстру ворогом, і буде сутичка затяжною, а отже, якщо майстер пішов на застосування прийомів хортингу, то йому прийдеться закінчувати суперечку до такого фіналу, якого навіть не очікує опонент. І майстер його не відпустить. Розуміючи все це у майстра змінюється дух, і назовні виходить замість агресії спокій і урівноваженість, що призводить до бажання уникнення сутички з цією людиною. Зміна духу - це і є досягнення витонченого розуміння того, що ти робиш виконуючи форми.

Форми, так само як і вся система хортингу, вимагає розуміння не того, навіщо робиш, а того, що взагалі робиш. Тут принципи хортингу в своєму граничному вираженні не відрізняються від принципів повсякденного життя - тому й кажуть, що в хортингу немає нічого особливого і надприродного, бо важкий не сам хортинг і не його найефективніші прийоми, а та внутрішня реальність, яка стоїть за цим бойовим мистецтвом. Але вона ж стоїть і за самим актом життя і укладена в умінні вільно і природно прийняти сам момент свого існування. Тоді життя хортингіста стає долею, він починає усвідомлювати своє приречення, своє призначення йти шляхом хортингу за тими, хто йде попереду, хто пройшов цей шлях раніше.

Повне докладне розуміння глибини форми не є приватною думкою окремої людини, а, швидше, вищим принципом, який визнається істинним для всієї школи. Цей принцип перебуває в гармонії з духовним джерелом хортингіста, збігається з незбагненним сенсом його реального життєвого шляху, руйнує народження і смерть і переступає обмеженість пристрастей. В сучасних клубах і секціях хортингу існують свої правила використання форм в методиці тренувань. Звичайно, вони набагато простіше класичних і не несуть у собі настільки глибокої поваги до самого акту занять хортингом. Швидше, вони націлені на групове виховання, хоча і ведеться воно в цілком традиційному дусі. Духовні принципи передачі знань під час вивчення форм наступні: у спілкуванні бути доброзичливим; у навчанні не знати перешкод; тренуватися щодня; навчаючи інших, вчитися самому; долаючи вправи, вдосконалювати думки; довіряти знанням вчителя; служити для інших; розділяти свій успіх з іншими; досягати єдності в групі; прагнути до загального єднання, зберігаючи при цьому індивідуальність. Хоча ці правила значно простіше класичних канонів школи хортингу, проте вони універсальні і застосовні до процесу виховання практично будь-якого члена суспільства. Так реалізується на практиці проникнення сакрального знання, самозаглибленої святості культу і прагматики життя на рівні бойового мистецтва хортинг. Отже, бойова чеснота - це фактично і є особлива філософія хортингу, що увібрала в себе безліч принципів загальнолюдських понять. Це свій особливий стиль життя і навіть своє ставлення до самого життя. Саме завдяки складному комплексу бойової чесноти, а вона охоплює все, починаючи з основ світобудови до звичайних правил поведінки, хортинг відійшов від звичайного двобою і набув вигляду виховної системи для дітей та молоді, духовного вчення на шляху до вищих знань. Цей принцип не може бути до кінця зрозумілий за допомогою фізичних демонстрацій, логіки переконань та теоретичних пояснень. Він також не може бути переданий в словах, він не може бути роз'ясненим у писаннях і не може бути докладно виміряний розумом, але він може прийти через практичне тренування техніки хортингу, виправлення помилок, фізичні та психічні відчуття, аналіз невдач та успішності рухів, відчуття повільного але стабільного просування по шляху, через той істинний, важливий, єдиний і неперевершений метод навчання кожної людини, що зветься процесом самопізнання.

 

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.