Загальні принципи постановки ударної техніки рук

1. Загальні принципи постановки ударної техніки рук
 
Базова техніка рук в спортивному розділі змішаного єдиноборства хортинг дуже обширна, її можна розділити на три основні групи:
а) удари;
б) захисна техніка рук, блокування;
в) захватна техніка.
Але, розвиваючи всі ці елементи, можна відзначити головне: чим сильніший м'язовий корсет рук, чим більшу швидкість і потужність він розвиває при виконанні рухів, тим успішніше ця техніка застосовується в реальних ситуаціях двобою хортингу. Іноді можна спостерігати, що у спортсмена є обсяг і розвинена мускулатура м'язів, але удар не має руйнівної сили, тому що спортсмен при ударі використовує тільки силу своєї руки. Це означає, що він не може використовувати весь свій потенціал як м'язів, так і роботи таза, інерції тулуба. Для постановки потужного удару необхідно підготувати всі аспекти. Сила удару залежить не тільки від сили скорочення м'язів, але й від узгодженості всього тіла при ударі, правильного перенесення ваги тіла, подачі інерції руки в потрібний момент, ударного імпульсу, який іде від опорної задньої ноги через все тіло до місця прикладання удару, від швидкості м'язового скорочення, міцності ударної частини та інших важливих складових. Для постановки сильного удару необхідно в процесі тренування навчитися концентрувати силу як ударної руки, так і всього тіла, відпрацьовувати вміння узгоджувати роботу плеча, тулуба, тазостегнового суглоба, відчувати коли і як перенести центр ваги для посилення удару. У кінцевій фазі удару поперек служить як передавач енергії, він передає задану задньою ногою інерцію через хребет і м'язи спини та преса, який швидко вибирає потрібний йому розворот тулуба. В цей момент ударне плече вже заряджене на потужний удар і м'язами руки посилає кулак безпосередньо в ціль. При цьому все тіло рухається в єдиному пориві, забезпечуючи удару нищівну силу. Передпліччя і плече є при цьому всього лише провідником потужного заряду, а ударна частина летить у ціль за рахунок набраного імпульсу від задньої ступні, яка відштовхується від підлоги, через ногу і таз, поперек і тулуб, у плече і руку. При підготовці удару коліна повинні бути злегка зігнуті, так як в цьому випадку хортингіст отримує потрібну йому амортизацію. Перебуваючи на носках із зігнутими в колінах ногами спортсмен легше набирає необхідну дистанцію, змінює її в потрібний момент, підбираючи ситуацію, в якій починає атаку. Якщо в даний момент двобою зручно бити передньою рукою, це не означає, що доведеться користуватися тільки силою передньої руки. Вам необхідно швидко набрати інерцію від однойменної ноги, навіть злегка, але розвернути тулуб для замаху, і швидким рухом тазу і тулуба послати плече ударної руки вперед. Рука автоматично вилітає в ударну позицію і ви наносите потужний удар передньою рукою, використовуючи інерцію всього тіла. Поворот тіла в попереку надає умови для того, щоб створюване зусилля виявилося найбільш повним і вільним. Такий спосіб створення ударного зусилля, коли взаємодіють руки і ноги, створює більш сприятливі умови для подальших дій, для безперервної атаки. Після нанесення сильного удару, який вивів суперника з рівноваги, зручніше перейти на кидкову атаку для переведення суперника в партер, або надійно взяти захват для проведення больового або задушливого прийому. Такий захват починається в стійці і з успіхом може закінчитися в партері. Змішаний двобій хортингу, де присутній великий арсенал дозволених прийомів, передбачає відпрацювання кожної технічної дії не просто до автоматизму, а ще й передбачаючи можливі дії суперника, готовність на них відреагувати черговою несподіваною атакою.
         Тренуючи силу і швидкість різних дій при відпрацюванні ударів і прийомів, одночасно необхідно посилювати твердість і здатність опору ударним навантаженням тих місць кулака і ступні, якими наносяться удари. Сила і швидкість удару також залежать від попереднього розтягування м'язів, яке створюється за рахунок випереджаючого руху частин тіла. Прикладом таких механізмів в ударному русі є випереджаючий рух стегна по відношенню до плечового поясу, що призводить до розтягування м'язів тулуба і м'язів-згиначів плеча руки, що б'є. Внаслідок цього в м'язах тулуба і плечового поясу накопичується потенційна енергія пружної деформації. Після чого рух руки до цілі забезпечується за рахунок переходу енергії таза в спрямовану енергію рухомої до цілі руки.
          Оскільки побудова різних частин тіла людини неоднакова і в реальній сутичці, то можна потрапити супротивнику по жорсткій кістці й травмуватися самому. Якщо спортсмен отримує навіть невелику травму ударної частини руки або ноги, то це негативно позначається на силі удару, він обмежує силу удару підсвідомо, щоб не погіршити отриману травму, тому краще всього підготувати себе перед двобоєм, зібратися думками, сконцентруватися на результаті. Контроль над своїми діями абсолютно позитивно позначиться на веденні самого двобою, ви свідомо, а не спонтанно будете атакувати, своєчасно виставляти підставки та блоки при захисті, встигати робити потрібний захват, а значить зменшите ймовірність отримання небажаного удару або травми. Для подібної надійної роботу повинна бути достатня сила м'язів, напрацьована на тренувальних заняттях із загальної та спеціальної фізичної підготовки. Щільний і надійний м'язовий корсет захистить кістки вашого скелета, ущільнить і прикриє сухожилля суглобів від зайвих ударних ушкоджень під час атак і захистів. Наносячи удари думайте і контролюйте розташування всіх частин тіла, прикривайте м'язами кісткові тканини.
 
2. Фази ударного руху
 
Ударний рух спортсмена можна умовно розбити на три основні фази:
1. Доударна фаза.
У першій фазі рух починається з певного стартового положення удару, в якому спортсмен прийняв рішення починати удар, спрацьовує тіло як єдина пружина, здійснюється розгін плеча і руки з ударною частиною - кулаком.
2. Ударна фаза.
Ударна фаза - момент безпосереднього зіткнення, контакт ударної частини з поверхнею цілі, в яку наноситься удар.
3. Післяударна фаза.
Повернення руки після нанесення удару, під час якого відбувається послідовне гальмування частин тіла від низу до верху за рахунок швидких гальмуючих дій усього тіла.
Це дуже важливий момент, в який необхідно встигнути оцінити результат удару, визначити його дії у відповідь, а також миттєво на них відреагувати продовженням атаки або відходом.

3. Сила удару
 
Перший компонент сильного удару. Сила удару вимірюється в кг/с. Якщо розглянути силу удару згідно законів фізики, то буде зрозуміло, що сила удару залежить від маси предмета, що вдаряє, тобто кулака, + маси руки, і швидкості його переміщення - максимально отриманого прискорення в момент фази удару. Сила удару в основному визначається швидкістю і залежить як від фізичної сили людини, так і від його володіння базовою технікою. Це головна складова сили удару.
Другий компонент сили удару залежить від кута прикладання сили. Якщо ви з повною потужністю і використанням інерції тіла завдали потужного різнойменного удару задньою рукою супернику в підборіддя, але він вчасно зробив ухил тулуба, то кулак в рукавичці, злегка зачепивши ціль, пронесе всю свою інерцію мимо, і результат від такого удару буде слабким.
Третій компонент прикладання сили удару полягає в напрямку руху цілі в момент удару. Так як двобій хортингу проходить в інтенсивному темпі, ви повинні правильно вибирати ударну ситуацію, вигідну для вас. Тобто, якщо голова суперника в момент удару рухалася назад, і він у цей момент відхилив тулуб, то сила удару зменшується рівно на величину прискорення, з яким суперник робив відхилення назад. І навпаки, якщо ви змогли зловити суперника на протиході, тобто, нанести йому прямий удар у той момент, коли він рухався вперед, кинувся атакувати, то Ваш удар стане сильніше рівно на величину прискорення його руху вперед.
Четвертий компонент - це жорсткість ударного інструменту, тобто вашого кулака, і жорсткість або м'якість ударної поверхні, яку необхідно вразити. Якщо в першому раунді двобою хортингу рука в рукавичці з силою вдарить у тазостегнову кістку суперника, то ефект від удару буде невеликий. Ви в цьому випадку неправильно вибрали місце прикладання удару, або не встигли його вибрати. Приклад другого раунду: гола рука зібрана в кулак, сама по собі жорстка, потужне ударне формування, завдала удар в сонячне сплетіння супернику. В цьому випадку ми можемо очікувати результативний удар, тому що сонячне сплетіння саме по собі м'яке і не захищене потужною м'язовою тканиною, а ударна частина кулака виявилася жорсткою і глибоко увійшла при ударі в тіло, завдаючи шкоди супернику.
 
4. Швидкість удару
 
Для спортсмена хортингу в часто змінюваних ситуаціях двобою дуже важливо розвинути здатність розвивати максимальну швидкість атакувального руху в мінімальний час, який можливо в даній ситуації. Для цього м'язи повинні бути еластичними, здатними швидко і сильно напружуватися, витривалими і добре тренованими. В анатомії людини визначено, що наявність швидких волокон в м'язовому корсеті людини йому дає генетика, тобто спортсмен вже народився з певним співвідношенням швидких і повільних волокон в мускулатурі. Але швидкість, як фізична якість спортсмена, також добре піддається розвитку. Для цього можна використовувати чутливу грушу, ракетки для нанесення і контролю швидкості ударів, тканинні мішені, проводити двобій з тінню у високому темпі і багато інших методик розвитку швидкості удару. Крім того, швидкість залежить від володіння спортсменом технікою. Технічно підготовлений спортсмен, робить удари і блоки швидше, тому що його кінцівки і все тіло працює раціонально, відпрацювалися всі необхідні навички, правильна амплітуда рухів, чіткість виконання технічних елементів базової техніки хортингу. Для конкретного спортсмена найбільший ефект дає техніка, в якій максимально використовуються його психофізичні здібності і анатомічна побудова. Це дасть можливість значно збільшити швидкість удару.
 
5. Точність удару
 
Точність ударів, що наносяться, безпосередньо залежить від швидкості реакції і координації спортсмена. Спортсмен з поганою координацією набагато гірше реагує на зміни ситуацій двобою, удари змащує або взагалі завдає мимо цілі. Якщо у хортингіста гарна швидкість і високорозвинена координація, то він може швидко бити точно в ціль, а в разі маневреності суперника, підсвідомо змінити напрямок удару, і наздогнати ціль, тобто потрапляти точно в больові місця суперника, випереджаючи його реакцію на атаки і застосування захисних дій . Така ж ситуація і з блокуючими діями: вчасно і правильно виставити підставку або блок - це результат тренування реакції і координації.
 
6. Ефективність ударних і захисних дій
 
Ефективність технік можна назвати кінцевим результатом дій хортингіста у двобої. Якщо удар завдано сильно і точно - він ефективний, якщо блок виставлений вчасно і забезпечив безпеку - він також ефективний. У серійній роботі в момент нанесення ударів по різних больових місцях можна також визначити ефективність атак. У процесі обміну ударами між учасниками змагання, один б'є точніше і більше, а другий слабше і рідше, значить ефективність атак першого спортсмена вище, а значить і перевага у нього. Правильне використання енергії пружної деформації м'язів тулуба і плеча в ударному русі є істотним і додатковим фактором, що підвищує швидкість і ефективність удару.
Якщо перший спортсмен вдаліше ставить блоки, менше пропускає ударів, а другий не встигає блокувати і пропускає удари, значить ефективність захисту першого спортсмена вище. Для себе можна ще визначити критерій ефективності за таким принципом: у двобої ви поставили перед собою технічне завдання, і його виконали легко - це ваша висока ефективність, виконали важко або з рівним результатом - низька ефективність технік.
При нанесенні акцентованого удару ви повинні бути абсолютно налаштовані на результат. В вас повинний бути дух рішучості. На практиці це повна моральна і фізична зосередженість саме в момент торкання, незалежно, що це: атака, контратака або блокування. У якусь частку секунди вся ваша енергія повинна бути вкладена саме в цей рух або удар, якому ви віддаєтеся до кінця. А в момент торкання ударної поверхні до супротивника ваше тіло завмирає нерухомо після переміщення або обертання. Синхронність повинна бути досконалою. Тоді й відбита хвиля енергії буде поширюватися туди, куди завдано удару. Має відбутися максимальне напруження в кінцевій фазі удару. Щоб удар виявився ефективним, він повинен бути як можна швидшим. Коли швидкість в кінцевій точці максимальна, а концентрація повна і миттєва, тоді удар досягає великої сили. Таким чином пояснюється уривчастість ударних рухів у хортингу і пов'язана з цим втома, що викликається поперемінними швидкими концентраціями і розслабленнями. Оскільки максимальне напруження закінчується після нанесення удару деконцентрацією, то м'язи розслабляються, свідомість відпочиває, виконується короткий вдих після видиху, який супроводжував ударну дію. Таким чином знімається напруга і зберігається рівновага, але ви залишаєтеся в готовності для нового сильного ударного руху. Ніколи не забувайте під час ваших тренувань, що домігшись легкості у виконанні рухів в хортингу, без зосередженості в момент ударного руху удари стають зовсім неефективними і ви тільки втрачаєте час. Якщо полегшити ударне напруження і довести його до ідеалу, то цим хортингіст ще збільшить міць атаки за рахунок дуже швидкого імпульсного руху тулуба.
Загальні фактори, що впливають на силу удару:
- фізична сила людини, м'язова сила і підготовленість внутрішніх органів;
- загальна координація, спритність, рухливість тощо.;
- спеціальна координація - техніка удару;
- психологічна підготовка - "сила духу" - націленість на перемогу;
- час переходу м'язів від розслаблення до напруги і навпаки - спосіб розгону ударної частини тіла;
- максимальне напруження в кінцевій фазі удару - сумарна концентрація всіх сил у момент контакту з ціллю;
- емоційний стан.
Ступінь впливу, вражаюча здатність і нанесений збиток від удару в ціль залежить від:
- сили удару;
- розміру площі контакту ударної частини тіла з ціллю (тиск - вимірюється в кг/кв.см);
- жорсткості ударної конструкції, від задньої ноги, тулуба до кулака, що б'є;
- глибини проникнення ударної частини в ціль;
- твердості, пружності, жорсткості та інших механічних якостей больової зони, в яку наноситься удар.

7. Спеціальна координація
 
Під спеціальною координацією в хортингу потрібно розуміти навик спортсмена максимально використовувати всі частини тіла для оптимізації рухових дій у двобої при ударній і захисній роботі. Шляхом практичних занять спортсмен підбирає для себе техніку і використовує свою конституцію тіла. При нанесенні удару це може виглядати як подача ударного імпульсу знизу - від ноги, до кулака, який завдає ударне зусилля безпосередньо в намічену ціль. При цьому всі частини тіла надають імпульс і попередньо підсилюють швидкість частині тіла, включивши тулуб, де нога відштовхується від підлоги, через колінний і тазостегновий суглоб тулуб набирає швидкісно-силовий рух, потім тулуб у свою чергу розганяє плече і передпліччя. Все це проходить одночасно в одному монолітному русі. Велике значення для збільшення сили удару при цьому має морально-вольовий настрій, психічний стан спортсмена, налаштованого на атаку суперника сильним ударом і готового включити для цього всі свої внутрішні резерви. Дуже важливо при вивченні спеціальної координації, збільшення сили удару розглядати всі деталі, в цьому випадку дрібниць немає. Якщо у спортсмена нестабільна і нестійка стартова позиція перед початком удару, то це удар значно послабить. Якщо сталася в цей момент, навіть, найменша втрата рівноваги, це так само зробить удар слабким. Ваша спеціальна координація повинна також бути підготовлена ​​для швидкого підбору доударної дистанції, тому що сильно нанесений удар, який не повністю дійшов до своєї цілі або швидше ніж необхідно зустрівся з ціллю, буде набагато слабкіше удару, який потрапив у момент максимальної напруги в кінцевій фазі удару і жорсткої ударної конструкції вашого скелета. Скручування передпліччя має пряме відношення до поліпшення ефективності техніки. Таким чином можна сказати, що рух подальшої частини тіла викликається імпульсом, створеним рухом попередньої частини тіла і, таким чином, кожна наступна частина тіла починає свій рух не з нульової швидкості, а з кінцевої швидкості руху попередньої частини тіла, яка виконує роль стартового місця розгону. Технічна складова сили удару є результатом послідовного розгону збільшення швидкостей окремих частин тіла від низу до верху: ноги, стегна, руки.
Сила і дальність удару досягається випереджаючим рухом стегна по відношенню до плечового поясу, що призводить до попереднього розтягування м'язів тулуба, тобто сприяє створенню необхідних умов для здійснення подальшого скорочення і активного включення м'язів тулуба в ударний рух.
При виконанні удару також важливо не втратити рівноваги, потрапити в ціль і швидко перейти до наступних технічних дій. При серійних атаках гарна спеціальна координація дозволить спортсменові коригувати силу і темп, вибирати больові місця, визначати ступінь загрози при блокуваннях і швидко та точно реагувати на зміни ситуацій двобою хортингу.
 
8. Біомеханіка удару
 
Переміщення великої кількості маси, сумарна маса всіх частин тіла, що беруть участь в ударі, з великим прискоренням виробляє потужність - показник сили удару. Згідно законам фізики потужність прямопропорційна масі і прискоренню. Маса частин тіла людини постійна і в період двобою незмінна. Але ось другий показник, прискорення - це постійно змінюваний показник, і причому прямо залежний від розвитку фізичних якостей спортсмена. Можемо розібрати приклад стартового доударного положення, тобто стійки. Для створення прискорення необхідна опора, якою і є стійка спортсмена. Якщо удар починається зі стійкого положення, то початкове прискорення ударної частини відразу буде мати високі показники. Максимальна сила ноги при розгинанні її в колінному суглобі проявляється при кутах 110-125°, а ширина розстановки ніг при цьому у фронтальному напрямку коливається від 20 до 35 см. Ці дані можна використовувати при посиленні стійки хортингіста. Якщо спортсмен стоїть нестійко, при ударі відхиляє тулуб назад, або робить інший дисбалансуючий рух у момент удару, то прискорення на самому початку буде малим, і, природньо, це позначиться на кінцевому прискоренні в момент контакту ударної частини з ціллю. Отже, якщо положення стійке і вкладення тазу та тулуба в удар відбулося вчасно і швидко, то й удар вийде сильним. Положення ніг при цьому може бути індивідуально для кожного спортсмена. Наступний фактор, який збільшить кінцеве прискорення - це величина амплітуди руху ударної частини. Якщо рука виставлена ​​занадто вперед на суперника, то до кінцевої цілі кулаку залишається мало місця, і розгону для удару немає. Якщо спортсмен повністю вкладає в удар все тіло, але амплітуда занадто коротка, то ударна частина не може набрати великого прискорення, отже удар, згідно біомеханічних законом, буде слабкішим. Деякі спортсмени використовують замах для подовження та збільшення ударної амплітуди. Досвідчені спортсмени-хортингісти, б'ють без замаху, використовуючи стартове прискорення та швидкісну потужність тіла і, таким чином, збільшують частоту нанесення ударів серіями. Спортсмен, який набрав для удару зайвий замах, створює для себе небезпечне становище, так як часто відводить руку для удару за проекцію голови. Такий маневр дуже небезпечний у двобої із швидкісним суперником, адже він може швидко винести руку і нанести удар у відкриту частину обличчя, голову. Тому одним із основних моментів спеціальної координації є правильне застосування своїх частин тіла за законами біомеханіки. З кожного взаємоположення спортсменів у двобої є багато варіантів атак і захистів, їх вибір на високій швидкості шляхом тренувальних двобоїв, підбору дистанцій дозволять кожному хортингісту вибрати коронні прийоми, саме його удари та серії ударів. У проміжках між обміном ударами при пересуваннях і відходах у двобої для навчання початківців рекомендується тримати руки біля голови, лікті опущені вниз на тулуб. Це дозволить максимально прикрити голову і больові місця тулуба від несподіваних ударів, а також ударні частини, тобто кулаки, тримати ближче до себе, щоб мати при необхідності ударну амплітуду до суперника, що дозволяє нанести результативні удари.
          Ще важливий біомеханічний момент - перенесення центру ваги з однієї ноги на іншу. Застосування переміщень тіла для підбору амплітуди для удару відбувається за рахунок зорового аналізу положення суперника. Але скільки ж разів потрібно зробити один і той же рух, щоб підібрати правильну відстань для нанесення удару - це питання досвіду і таланту. Обдаровані спортсмени це роблять автоматично. У генах людини закладені природні принципи координації, але координація піддається тренуванню, тому навіть не дуже здібні спортсмени, але працелюбні і наполегливі можуть добитися необхідного досвіду та відпрацювати складно-координаційні удари і комбінації. У цьому питанні практика краще будь-якої теорії, більше тренуватися і експериментувати на різних суперниках. Звичайно біомеханіка ударів і блоків у кожного спортсмена індивідуальна, тобто конституція тіла, довжина кінцівок, ширина плечей і кісток, зрісто-вагові параметри, наявність розтяжки, швидкісно-силові дані, розвиток психологічних і швидкісно-силових якостей - це питання індивідуальності, але в процесі тренувань, підбираючи суперників із різними антропометричними даними, можна напрацювати і натренувати відчуття дистанції та удару з урахуванням швидкої зміни ситуацій двобою, наносити удари на відході, підході, у відході з лінії атаки, і навіть у стрибку. Все це досягається терпінням і працьовитістю при спостереженні досвідченого тренера-наставника.
         Біомеханічний аналіз ударної руки при прямому ударі спортсмен може проаналізувати для себе індивідуально, враховуючи силу і фізичні дані плечового поясу - переднього середнього та заднього пучка дельтоподібного м'яза, довжини плеча та передпліччя, положення і міцності зап'ясного суглоба, а також його супінацію (рух всередину - укручування) при нанесенні удару, положення ліктя при розгинанні руки при ударі, положення кулака при контакті з ціллю. Рука повинна починати рух зі зручної позиції, надійно і впевнено набирати прискорення, рухаючись до цілі і, розгинаючись, наносити ударну дію по цілі під максимально можливим контролем та йти в початкове положення в більш розслабленому стані і під максимальним контролем, щоб у разі необхідності використовувати її в потрібному місці або для блоку, або для підставки, або для наступного удару цієї ударної серії. Свою біомеханіку частин тіла при веденні двобою, спеціальну координацію зручно коригувати та розвивати спостерігаючи за своєю роботою в дзеркало, переглядаючи відео своїх двобоїв, слухаючи поради тренера-наставника.
         Двобій хортингу - це своєрідна творчість, де можна розкрити всі свої бойові якості, розвинути навички ударної і кидкової техніки, застосовуючи широкий арсенал прийомів атак і захистів у стійці й у партері. Якщо хортингіст виконує правий бічний удар рукою, то його ноги приблизно знаходяться на відстані ширини плечей одна від одної, його права нога майже пряма, його праве стегно обертається вперед, він весь злегка подається вперед, його праве плече, лікоть і кулак формують коротку дугу. Суглоби, які з'єднують його ноги з його кулаком вирівняні, утворюючи не пряму лінію, а спіраль. Удар має велику силу тільки коли спортсмен рухається саме так. Якщо він зупиниться - потужність його удару істотно зменшиться. Те ж саме справедливо і для прямого удару. Права нога хортингіста майже пряма і знаходиться ззаду. Його поперек трохи нахилений вперед, строго вздовж вектора сили, яка створюється ногою. Його плечі, лікоть, і кулак знаходяться на прямій лінії. В цьому випадку, кістки скелета вибудувані в пряму лінію, а не в спіраль. Такий удар має велику потужність, але тільки якщо спортсмен знаходиться в русі. Якщо він робить паузу, потужність падає. Сила при цьому передається через правильно зігнуті суглоби від ступнів до колін, стегон, плечей, ліктя, зап'ястя, кулака. У кінцевій фазі удару, якщо враховані закони біомеханіки удару, розглянуті вище, то при нанесенні прямого удару короткий біомеханічний аналіз буде таким: ступні - частина тіла, що торкаються землі і забезпечують стартовий поштовх ударної конструкції, приймають ударний імпульс таза, який посланий вперед, подають його на гомілку і вигином колінного суглоба на стегно, яке слідують за гомілкою, тулуб з плечовим поясом слідують за стегном і тазом, плече за тулубом, передпліччя через ліктьовий суглоб - за плечем, кулак через зап'ясний суглоб за передпліччям і врізається в ціль. Від кулака і до ступні існує та швидко працює своєрідна пружна пружина з частин тіла, сила і пружність якої і забезпечуються біомеханікою прямого удару, а також спеціальної координацією спортсмена. Якщо розглянути бічний удар, то частина тіла, яка торкається землі - це ступні ніг, частина тіла, що контактує з ціллю, є правий кулак. Кулак, лікоть і плече формують коротку дугу, яка є повністю перпендикулярною до вертикалі. Кістки від кулака до ступні формують пружинисту спіраль навколо центральної лінії спортсмена, який наносить удар. В даному випадку біомеханічний аналіз бічного удару правою рукою дозволив нам визначити, куди і в якому напрямку має бути додаток сили, направлено прискорення ударної частини, а також амплітуда всього руху - від стартового положення до удару, та повернення частин тіла після удару в необхідне стійке положення. У цьому зв'язку можна сказати, що потужність виникає тільки в русі і при правильному вирівнюванні для передачі максимального імпульсу від ноги по суглобах до ударної частини. Спортсмен сам вибирає який удар наносити потужно, а який має бути перевірочним. Сильний удар повинен супроводжуватися вирівнюванням тіла і вкладенням ваги тулуба в удар, слабкий перевірочний досить викинути без включення пружинистого імпульсу тіла і будь-якого замаху.
 
9. Вибір больових крапок
 
Вид спорту хортинг передбачає вміння наносити удари руками і ногами, руки у змаганнях серед дорослих чоловіків у першому раунді комплексного двобою хортингу одягнені в рукавиці, у другому - голі. Це значно розширює арсенал ударної техніки і дає більшу можливість вибору атак. Якщо розглянути удари руками, то в рукавицях больовими крапками можуть бути: підборіддя, скронева частина голови, відкрита частина обличчя, печінка, селезінка, для ударів по тулубу і у рукавицях, і відкритою долонею без них, і ліктем, ударними больовими крапками можуть служити: сонячне сплетіння, печінка, нирки, передпліччя і плечі, грудна область тощо. Залишається вибрати метод нанесення удару: як бити, вибравши ціль можна визначити: чим бити, і головне - бажаний передбачуваний результат удару: який нанесений збиток. На питання: як бити, можна отримати відповідь визначивши взаємоположення суперника по відношенню до вас. Якщо стоїть перед вами прямо на відстані удару - можна наносити прямий удар. Якщо відкрив голову праворуч - правий бічний, якщо нахилився вперед, і можна дістати рукою - можна наносити удар у підборіддя знизу. Відкрив печінку сам або атакує правою, робимо ухил і б'ємо по печінці лівою, якщо надмірно повернутий лівим боком - можна пробити під серце лівою. У такому творчому підході і є простий і головний секрет вибору больових крапок у двобої. Основний критерій при цьому один - що має статися в результаті нанесення удару? На результат удару можуть вплинути абсолютно всі складові, це і відстань до цілі, і становище суперника, і м'якість або твердість цілі. По твердих цілях: передпліччя, скронева частина голови, підборіддя - потрібно бити удари руйнівної властивості, по м'яких цілях, наприклад, у сонячне сплетіння або печінку - проникаючої властивості. У досвідченого спортсмена це почуття закладене і визначене до нанесення удару. Методики підготовки таких ударів можуть бути різними: вибір жорсткого мішка, м'якого прогумованого мішка, ракеток для відпрацювання швидкості удару, м'яких і жорстких подушок тощо., все залежить від мети тренування. Але основний принцип - це практичні заняття, проведення навчальних двобоїв на різні завдання: на вибір різних цілей у повільному і швидкому темпі, на вибір однієї больової крапки та напрацювання в неї максимально сильного удару, на вибір рівня атаки (верх, середина, низ), перехід від захватної до ударної техніки тощо. Дуже добре дає результат проведення навчально-тренувальних двобоїв зі спортсменами класом вище, або участь у тренувальних заняттях у групі зі старшими і досвідченішими спортсменами. У таких навчальних двобоях ви будете намагатися встигати за досвідченим суперником і можете одразу отримати консультацію в поправці вашої техніки та вмінні вибирати больові крапки.
 
10. Рекомендації по виконанню та постановці ударів руками
 
Виходячи з того, що раціональна узгодженість фаз ударного руху є найважливішим фактором, що визначає ефективність удару, доцільно процес загальної та спеціальної фізичної підготовки, а також цільові тренування по постановці ударів будувати з урахуванням індивідуальних швидкісно-силових здібностей спортсменів. Але є спільні важливі принципи, на які слід звернути увагу.
1. При відпрацюванні ударів необхідно уникати зайвої напруги в області плечового пояса. Привчити свої плечі також брати участь у роботі, але якщо необхідно зробити підставку і захиститися від удару збоку, то це робиться рухом замкнутого в ліктьовому суглобі вигину плеча та передпліччя, і в цьому випадку плече піднімається, але при відповідних діях воно опускається автоматично і не створює стан скованості. При піднятому плечовому суглобі бічні м'язи тулуба будуть розтягнутими і максимальна концентрація сили неможлива. Крім того постійно підняті плечі забирають багато енергії, яку краще застосувати в продовженні двобою на ефективну техніку. На цьому прикладі можна зрозуміти, що плечі в процесі двобою при необхідності піднімаються, але в моменти готовності і переміщень вони опущені, розслаблені і готові виконувати різкі вибухові напруги - швидкісно-силові ударні та захисні дії.
2. При нанесенні ударів голим кулаком або в рукавиці зап'ясний суглоб залишається в прямому положенні сильно зафіксованим м'язами передпліччя. В момент контакту з ударною ціллю зап'ястя повинно бути напружене, але пройшовши фазу контакту його необхідно частково розслабити. Неможливо провести повноцінний двобій з постійно напруженими зап'ястями, процес ударів і перерв супроводжується постійним напруженням і розслабленням. Таким чином підтримується висока працездатність передпліч і зап'ясть у більший проміжок часу, яка називається спеціальною витривалістю.
3. Для підвищення ефективності удару, істотне значення має випереджальний рух таза по відношенню до плечового поясу, що призводить до попереднього розтягування м'язів тулуба і сприяє активному їх скороченню, а також включенню цих м'язів в ударний рух. Таз при цьому рухається вперед, а пояс верхніх кінцівок відстає, тому при відпрацюванні ударів руками по мішку необхідно використовувати роботу всього тіла, вкладати всю свою вагу в удар, віддавати по кінетичному механізму через плече - передпліччя - кисть на ударну частину кулака всю ударну міць вашого руху, де сила удару тісно пов'язана - р <0,05 - з максимальними швидкісно-силовими здібностями м'язів плечового пояса і верхніх кінцівок, що і є індивідуальними можливостями спортсмена, які розвиваються в процесі такого спеціального тренування.
4. При нанесенні ударів руками існує принцип передачі ударного імпульсу за рахунок прямого і максимально можливого контакту з ціллю, на яку здійснюється атака. При нанесенні прямого або бічного удару положення передпліччя в кінцевій фазі знаходиться приблизно паралельно підлозі, а значить кут додатку сили (90°) прямий, що дає максимальну ефективність при ударі. Наносячи удар знизу необхідно навчитися самостійно вибирати кут додатку сили згідно швидких змін ситуації двобою. Це залежить від того, як і наскільки нахилився суперник, чи достатньо близька дистанція від вас до підборіддя суперника і інших мінливих факторів.
5. При нанесенні ударів у двобої або відпрацюванні ударів по мішку завжди дивіться туди, де перебуває або повинна знаходитися голова суперника. Не відривайте надовго погляд від цього місця і не послабляйте пильності в двобої. Це має стати звичкою - завжди стежити за діями свого суперника. Можна периферійним зором бачити і відчувати, в якому становищі у суперника ноги, як змінює стійку, куди і як іде після певних атак. Зосередивши увагу на очах і області голови суперника, не залишайте без уваги його кінцівки і тулуб. Таким чином спортсмен звикає до швидкого аналізу ситуації двобою, вчасно виставляє блоки та підставки при захисті, вибирає зручне положення і больову ціль на тілі суперника при розвиненні атаки, швидко переходить від ударної до кидкової техніки і навпаки.
6. При підготовці та постановці ударів застосовуйте атаки як з лівобічної, так і з фронтальної та правобічної стійок, а також готуйте ті ж удари в положеннях партеру. Будь-яку техніку в хортингу можна використовувати як лівою, так і правою рукою. Необхідно поступово приходити до універсальності і володіти ударами і блоками досконало з обох сторін, не зациклюючись на одній улюбленої стійці і стороні.
7. При постановці ударів пробуйте всі можливі дистанції, наносіть удари як з далека, так і з ближньої дистанції. Це може стати в нагоді в двобої з різними супротивниками, високими, низькими, довгорукими тощо. Іноді в процесі двобою випадає вдалий момент для нанесення удару, коли суперник може відкритися на дистанції, яка на його думку не дозволить вам успішно атакувати. Підготуйте можливість покарати його за неуважність і розслабленість в даний момент.
8. Практично всі удари в хортингу можуть наноситися з місця, з кроком вперед, з кроком назад, при скороченні і розриві дистанції, з відходом вліво і вправо, в стрибку тощо. Немає такого положення суперника на ударній дистанції, яке безпечне для вас. Тому при відпрацюванні і нанесенні ударів ідеомоторно або практично виставляйте блоки та підставки, стежте за забезпеченням вашої безпеки в двобої. Працюючи з мішком і наносячи удари, включайте в техніку імітацію блоків, відходів, нирків під удар суперника, уявляйте удари і продумуйте можливі варіанти розвитку подій. Таким чином ведеться розумова робота і розумовий аналіз усього, що ви робите і що взагалі відбувається на змагальному майданчику. Навчіться спостерігати і оцінювати суперника, не випускати з уваги навіть найменші деталі його техніки. Спостережливість і хороша увага в двобої - постійний психофізичний стан досвідченого хортингіста.
9. В будь-якій ситуації двобою досвідчений спортсмен, який контролює дії суперника, може практично проти кожного удару завдати у відповідь удар, тому, завдаючи удар або серію, необхідно пам'ятати про захист, не дозволяти супернику завдати вам несподіваний контрудар. Необхідно максимально убезпечити себе від можливих відповідних швидких ударів з боку суперника, для цього в базовій техніці хортингу введено правило, що кулак вільної руки завжди прикриває підборіддя. Якщо ви правильно наносите прямий або бічний удар, можете достатньо пригнути голову і вийде положення, при якому плечовий суглоб руки, що б'є прикриває підборіддя з одного боку, кулак вільної руки буде прикривати його з іншого боку, а ліктьовий суглоб і все передпліччя будуть прикривати тулуб збоку. Ймовірність пропустити при цьому удар знижується, а вільна рука розташована в зручному стартовому доударному стані. Після нанесення удару рукою, необхідно швидко повернути її в положення ближче до підборіддя, для застосування її в якості блокуючої руки. Жодна рука не повинна виконати зайвий безконтрольний рух, а навпаки обидві руки за допомогою тулуба і ніг працюють злагоджено.
10. Весь процес двобою або тренування проходить з постійним переміщенням центру ваги, перерозподілу ваги тіла з однієї ноги на іншу. Успішне виконання атакувальних і захисних дій, ударів, ухилів, пересувань повністю залежить від того, наскільки грамотно спортсмен володіє своїм тілом. Виходячи з цього, дотримуйтесь наступного правила - завжди при нанесенні ударів і блоків руками стежте за роботою ніг. Спортсмен, який досконало володіє пересуваннями і впевненою роботою ніг може завжди випередити не настільки повороткого і спритного суперника. Є простий принцип збільшення сили удару за рахунок переміщення ваги тіла: якщо наносиш удар правою рукою - починай удар з положення, коли вага тіла на лівій нозі. І навпаки, якщо наносиш удар лівою рукою - вага тіла повинна бути на правій нозі.
11. Дихання. У момент нанесення удару слід напружити мускулатуру черевного преса і зробити різкий видих. Цей видих буде природним, якщо він співпаде з імпульсним ударним рухом всього тіла. Вдихати краще в безпечному для ударної атаки стані, тому чергування вдихів і видихів у процесі двобою - один з важливих питань як концентрації ударів, так і загальної та спеціальної спарингової витривалості. Захисні дії спортсмена повинні супроводжуватися напругою мускулатури і короткочасною затримкою дихання в момент прийняття пропущеного удару. Цим можна зменшити наслідки від удару суперника, який вже пропустили. Це загальні принципи, але в кожному положенні двобою для кожного спортсмена існують і можуть бути вироблені свої професійні звички дихання.
 

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


 (480x37, 3Kb)