Долоня

Відкрита долоня завжди готова не тільки до удару, але й до захвата. У другому раунді хортингу використається не тільки стисла в кулака кисть, але й відкрита долоня. Пальці злегка зігнуті всередину, щоб долоня напружилася. В основному застосовується в захисті для блокування ударів, також - для нанесення ударів. Також, як і п’ятка, підстава долоні здатна витримувати сильні удари об тверду поверхню. Спочатку спортсмен може спробувати бити підставою долоні по мішку з піском, потім можна перейти навіть на тверду бетонну поверхню. При падінні людина використовує долоню, опираючись на її підставу не випадково. Вона від природи пристосована для амортизації й контролю безпеки при зіткненні із твердими поверхнями. Відсутність підсвідомого остраху травмувати руку робить удар рішучим і жорстким. Необхідно для цього навчитися правильно формувати долоню, готувати до ударного навантаження ударні частини долоні, попрацювати над ударом долонею на мішках з піском, дерев'яних колодах, дошках, а також тілі людини, проводячи навчальні набивальні двобої. При правильному формуванні долоні пальці необхідно підтискати усередину долоні, інакше зростає загроза травматичних ушкоджень. Відкриту руку використовують для ударів на короткій дистанції. Удари в спортивному двобої в другому раунді хортингу можна наносити по плечах, по ребрах, у груди, живіт, по ногах. Дуже зручно наносити удари притримуючи тулуб другою рукою, тримаючи руку суперника, маючи щільний захват за шию. Дії рукою опираються головним чином на зап'ястя. Зап'ястя допомагає руці у виконанні різних прийомів. Якщо зап'ястя розслаблене, то кулак неспроможний, якщо воно не гнучке, то й кулак неповороткий. Зап'ястям можна бити, захоплювати, давити, відштовхувати, притискати й застосовувати всі інші прийнятні для контактного двобою дії. Крім сили й твердості необхідно тренувати гнучкість зап'ястя для того, щоб воно було здатне передавати потужне зусилля. Для цього можна застосовувати вправи для розвитку зап'ястя: наносити зап'ястям удари по мішку з піском, робити вправи з обважнюваннями на згинання-розгинання зап'ястя, віджимання від підлоги, а також вправи на гнучкість і швидкість переходу від однієї форми кисті руки до іншої, виконувати вис на поперечині на термін часу, у природному середовищі на природі займатися метаннями каменів різної товщини й ваги, крутити взяті в захват жердини й гілки дерев, обертати в зап'ясті металеві прути, підкидати й ловити камені округлої форми середньої ваги, і поступово збільшувати вагу каменів, відштовхувати по черзі лівою й правою рукою камені різних форм і ваги, у спортивному залі можна виконувати лазіння по гімнастичній линві, вправи на брусах і поперечині, ходіння й стійку на руках, і дуже важливо - проводити навчальні двобої з малими швидкостями, ставлячи завдання відпрацьовування захоплюючої техніки за руки, ноги, голову, тулуб. Всі ці вправи приводять ваше зап'ястя й долоню до потрібного бойового стану, як сформовану ударну частину.
 
Підстава долоні. Підстава долоні - ударна частина відкритої долоні, яка формується шляхом твердої фіксації руки в зап'ясному суглобі до тильної її сторони, злегка зігнувши пальці руки усередину долоні. Великий палець при цьому повинен бути щільно притиснутий до долоні.
У бойовому розділі хортингу удари підставою відкритої долоні наносяться в обличчя: ніс, підборіддя прямо, знизу, збоку. Удари можуть наноситися як прямі у відкриту частину обличчя, так і збоку в скроневу частину, по вуху, по підборіддю.
У спортивному розділі хортингу відкритою долонею в другому раунді двобою часто застосовується техніка блокування проти прямих і бічних ударів ніг. Також зручно робити відштовхуючі рухи для набору правильної дистанції перед ударною атакою.
 
Основа долоні. Ця ударна частина відкритої долоні формується також як і підстава долоні для удару, тільки злегка розвернувши кисть руки, направляючи ребро долоні назовні, а великий палець усередину. У цьому випадку вістря п'ясткового суглоба біля зовнішнього ребра долоні злегка висувається вперед.
Цим міцним кістковим формуванням основи долоні можна наносити удари такі ж як і ребром долоні, а при гарній підготовці із ще більшим внутрішнім проникненням, тому що основа долоні по площі менше, ніж підстава або ребро долоні.
 
Тильна частина долоні. Тильна частина долоні формується шляхом напруги сухожиль, які випрямляють пальці. Самі пальці при цьому можуть бути злегка зігнуті, великий палець щільно притиснутий до долоні зовнішнім сухожиллям. Кисть при цьому випрямлена й створює з передпліччям пряму лінію.
У бойовому розділі хортингу тильною стороною долоні удари можна наносити у відкриту частину обличчя, збоку й знизу в підборіддя. Зовнішня (тильна) частина долоні по ударному навантаженню набагато слабкіше внутрішньої, тому що не захищена таким шаром м'якої тканини й не закріплена м'язами, як внутрішня, тому застосовується рідше й у певних вигідних для атаки положеннях стосовно суперника. У спортивному двобої тильна частина долоні для нанесення ударів використовується рідко, але може застосовуватися для виконання блоків і підставок як продовження передпліччя.
 
Методика зміцнення долоні
 
Відкрита долоня застосовується в другому раунді спортивного двобою хортингу. Вона дійсно легко гартується постукуванням об тверду поверхню, тому що в цій частині руки під шкірою сховані м'язи й сухожилля, постукування їх тільки зміцнить. Основи долонь можна гартувати за допомогою всіляких підскіків і віджимань на них, ударах по мішку з піском, по підлозі, по твердих дерев'яних поверхнях.
Долоню можна загартовувати легким набиванням невеликим дерев'яним округлим бруском приблизно 25 – 30 см у довжину й 3 – 4 см у діаметрі. Сильно бити не потрібно, слід дозувати удари: у твердих місцях і по суглобах бити легко, у м'яких м'язових місцях трохи сильніше. Силу ударів урегульовувати зі станом долоні й вагою бруска. Можна поступово збільшувати темп і силу ударів, одночасно обертаючи руку, що набивається, і підставляючи її різними місцями по черзі й дозуючи контакт. Для зміцнення ударних частин кисті необхідно дотримувати принципів поступовості, щоб не одержати травм при неправильному набиванні. Тривалість первинної підготовки новачка залежить від товщини кістки, фізичної підготовки й тонусу м'язів рук. Тренування повинні бути постійними й зі збільшенням ударних навантажень, при припиненні набивання, ефект його може звестися до нуля, набивання потрібно виконувати постійно, протягом усього часу занять хортингом. Це мінімізує травми рук при проведенні контактних двобоїв.
Важливий момент для запобігання травм при роботі долонею, це положення великого пальця й контроль за змінами його положень при зміні дій: при блокуванні й ударі, зміні ударної й захоплюючої техніки. Великий палець повинен бути зігнутим і щільно притиснутим до підстави вказівного пальця. Удари можна комбінувати й наносити пальцями, зовнішнім краєм долоні, підставою долоні, центром долоні. Тренувальні вправи повинні бути спрямовані на підвищення твердості цих частин долоні, точності й проникаючої сили ударів. Напрацювання ведеться на мішку з піском, дерев'яній колоді, нанесенням ударів по землі, по деревах, по воді, у навчальному двобої по тілу суперника.
При формуванні ударної частини основи долоні, пальці можуть бути злегка зігнуті й розведені. При набиванні основна місце додатка сили – основа долоні, підстава долоні й вся повністю долоня. На тренуванні велика увага приділяється проникаючій силі ударів долонею й міцності пальців. Для цього можна застосовувати виси на поперечині, стояння в упорі лежачи на пальцях, на підставі долоні, на ребрі й п’ятці долоні. Після набивальних тренувань необхідно розім'яти суглоби долоні, зробити масаж всіх м'язів і кісток зап'ястя для відновлення кровообігу в суглобах сухожиллях, і розслаблення надміру напружених після тренування м'язів.

 

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


 (458x50, 18Kb)