Забезпечення жорсткості захватів

Так як головну роль у виконанні захватів грають м'язи верхніх кінцівок, в методиці підготовки до захватних дій необхідно застосовувати вправи, які розвивають саме цю групу м'язів. Жорсткість захватів безпосередньо залежить від сили м'язів рук. Якщо захват береться тільки кистю, то основне навантаження несуть м'язи передпліччя, якщо захват застосовується з використанням передпліччя, притисканням його до плеча або тулуба, в цьому випадку провідну роль в забезпеченні жорсткості захвата грають згиначі руки, великий грудний і найширший м'яз спини.
При захваті кистю основне навантаження лягає на пальці захоплюючої кінцівки, отже, зміцнення пальців має постійно проводитися в тренуванні, комбінуючи ці вправи з тренуванням передпліччя. Анатомічно саме на передпліччя знаходяться згиначі пальців, тому передпліччя руки можна вважати основним сегментом, що несе навантаження при виконанні захватної техніки. Сила м'язів передпліччя передається в жорсткий захват. В тренувальному процесі існує маса вправ на зміцнення пальців і м'язів передпліччя, наприклад:
- згинання та розгинання рук в упорі лежачи на пальцях;
- стояння на пальцях в упорі лежачи;
- вис і підтягування на перекладині;
- вправи з кистьовим еспандером;
- стискання пальцями кисті тенісного м'яча;
- згинання та розгинання кисті з обтяженням в упорі на коліно;
- навчальні завдання в партнері, спрямовані на боротьбу за захват.
Наступний необхідний критерій підготовки передпліччя - це його витривалість. У спортивній практиці витривалість окремої групи м'язів носить назву локальної витривалості. Для здійснення довготривалих захватів з постійною силою необхідна локальна витривалість м'язів передпліччя. Локальна витривалість м'язів передпліччя грає важливу роль при виконанні специфічної діяльності хортингістів. Підвищення витривалості м'язів передпліччя - одне з головних завдань, яке повинен поставити перед собою спортсмен, працюючи над жорсткістю захватів. Але для продуктивної і постійної в процесі всього двобої захватної техніки необхідна економізація м'язових зусиль при виконанні захватів, тобто максимальне захватне зусилля прикладається до захопленої частини суперника тільки в потрібний для проведення атаки момент, а нераціональне використання витривалості і силового ресурсу передпліч може привести до надмірної витраті сил та енергії, втрати в цілому захватної боєздатності рук. Локальна витривалість м'язів, що забезпечують захват залежить від величини виявляємого зусилля. Важливим фактором у боротьбі з локальною втомою є раціональний розподіл сил в процесі м'язової діяльності. Максимальне зусилля повинне виявлятися тільки в потрібний момент, тоді, коли спортсмен здійснює технічну дію, в інших ситуаціях, він повинен вміти варіювати параметри зусилля. Втома локального характеру приходить дуже швидко, якщо спортсмен знаходиться довго в одному захваті, тому рекомендується постійно міняти захват або переходити на ударну атаку. Комплекси спеціальних вправ призначені для тренування локальної витривалості м'язів пояса верхніх кінцівок можуть використовуватися спортсменами різної кваліфікації. Способи виконання захватів багато в чому визначають відмітні особливості хортингу, де захват береться виключно за частини тіла: шию, тулуб, кінцівки. Різноманітність захватів в технічному розділі хортингу дуже велика, і при виконанні технічних дій: кидків, больових і задушливих прийомів, утримань, важливу роль відіграє захват. Розділивши виконання кидка по фазах: захват, підворот, підбивання, скидання, буде видно, що першою ланкою в цій послідовності буде захват. Захвати виробляються кистю і рідше передпліччям, основне навантаження лягає на м'язи передпліччя. Сама кисть являє собою унікальний, створений природою захватний інструмент, що дозволяє людині робити складні і абсолютно чутливі захватні дії.
Виконуючи специфічну роботу з захватним зусиллям близько граничних своїх можливостей, спортсмен приречений на дуже швидке стомлення. Зменшуючи параметри зусиль захвата він має можливість продовжити час ефективної працездатності. Граничні і близько граничні зусилля спортсмен повинен застосовувати тільки в ситуаціях, атакувального або захисного характеру. Для удосконалення захватної роботи в методику підготовки спортсмени хортингу включають тренувальні сутички, де відбувається тільки боротьба за захват в стійці, без проведення кидків і переводів у партер. Завдання спортсменів, захищаючись від проведення захватів супротивника, взяти свої ефективні надійні захвати. Таким чином напрацьовується навичка взяття правильного захвата і відпрацьовуються варіанти боротьби за нього. Всі ці вправи сприяють удосконаленню захватної техніки, а також зміцнюють кінцівки для виконання жорсткого захвата.

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


  (435x30, 20Kb)