Швидкість удару

При нанесенні ударів ногами дуже важливу роль у їх ефективності грає швидкість виконання ударного руху стегна, гомілки, ступні – всіх ланок ударної технічної дії. Саме від швидкості залежить, чи встигне хортингіст вдарити ногою, щоб суперник не встиг зробити підставку або блокування. У хортингу, швидкістю визначається не тільки удар ногою, а це й пересування тіла, або частини тіла з однієї точки в іншу, за максимально короткий проміжок часу. Як відомо, природна швидкість людини досить висока, а реакція на рухові процеси повністю відповідають її природній швидкості. Але, внаслідок прогресу, природні інстинкти та швидкісні навички людини погіршуються за непотрібністю. Це ніяк не означає, що їх не можна розвинути в процесі тренувань, тим більше, що коли тренується швидкість ударів ногами, одночасно тренується і техніка удару і ефективність ударних рухів, а це дуже важливі фактори для ведення двобою. Швидкість ударів ногами хортингіста залежить від: швидкості сприйняття; швидкості реакції; швидкості відновлення.

Швидкість сприйняття. Під швидкістю сприйняття розуміють усвідомлення того, який удар ногою варто наносити у той чи інший момент двобою. Наприклад, перед тим як зробити відкрок після зближення суперника на дистанцію удару, хортингіст переконується у тому, що якщо завдати влучно удару ногою у живіт, то можна ще встигнути відійти на безпечну дистанцію, і після такого усвідомлення спортсмен атакує випереджальним прямим ударом ногою в тулуб суперника і відходить на задану дистанцію. Але, кінець дії – це вже наступний етап (питання швидкості реакції). Завдання, яке мозок надав для виконання, виконано швидко і точно. Ще приклад, перед тим як ухилитися або поставити блок від атаки супротивника бічним ударом ногою у стегно, мозок усвідомлює загрозу небезпеки і передається імпульс для певних варіантів захисних дій підставкою гомілки і запобігання загрози.

Швидкість реакції. Під швидкістю реакції розуміється швидкий вибір більш оптимального варіанту захисної дії від удару ногою і власне сама дія (блокування ногою) або швидкість підбору зручного та ефективного удару ногою та його проведення.

Швидкість відновлення. Під швидкістю відновлення розглядається здатність повністю відновлювати ресурси, які були витрачені на здійснення удару ногою, та повертатися до свого нормального бойового стану в найкоротший проміжок часу.

Окрім цього, швидкість удару ногою залежить від розвитку нервової системи і швидкості м'язових скорочень, реакції усіх органів сприйняття, зокрема від взаємодії зору, слуху, навіть запаху і нервової системи. У більшості випадків саме швидкістю, а не силою визначається результат двобою, особливо якщо противники дорівнюють у майстерності. При обміні ударами перемагає той хортингіст, у якого вище швидкісно-силові здібності. Хортингісти з хорошою швидкістю пересування, захисту і атаки, досить таки часто перемагають супротивників, переважаючих їх у зрості, вазі та фізичній силі.

Розвиток швидкості ударів ногами. Швидкість не можна напрацювати відразу, і виходячи з того, що зайві навантаження можуть пошкодити тілу, тому вправи на розвиток швидкості ударів ногами зазвичай розбивають на етапи: спеціальна фізична підготовка; розвиток швидкості сприйняття; розвиток швидкості реакції; розвиток швидкості виконання ударів ногами.

Спеціальна фізична підготовка включає в себе напрацювання гнучкості, сили і спритності. Вона є вкрай необхідною для подальшого розвитку швидкості ударів ногами. Взагалі фізичну підготовку не можна кидати ніколи, коли починаєш з самих основ і переходиш до більш інтенсивних і тренувань, то можна звичайно вважати початкову (загальну) фізичну підготовку закінченою, але і в цьому разі не слід про неї забувати, і на більш високому рівні тренувань використовувати її як розминку або під час гігієнічної ранкової гімнастики. Але поряд із спеціальною фізичної підготовкою не можна забувати про технічну підготовку, і ці моменти тренування потрібно намагатися поєднувати. Треба проводити спеціальну фізичну підготовку разом з відпрацюванням техніки ударів ногами.

Розвиток швидкості сприйняття. На практиці швидкість сприйняття найкраще напрацьовується при часто повторюваних ситуаціях, при яких потрібен швидкий аналіз. У випадку тренування ударів ногами найбільш відповідним будуть навчальні двобої, і ефективніше буде, якщо партнер буде більш досвідченим або ж з іншою технікою ведення двобою, для розширення аналізу в більш різних ситуаціях. У навчальному двобої вчаться аналізувати кожну рухову дію, пересування і тактичний задум противника, ще до здійснення ним технічної дії. Також тренується до рефлекторного і підсвідомого рівня стан бойової готовності, так як у навчальних двобоях хортингіст піддається ударній атаці.

Розвиток швидкості реакції. Швидкість реакціє безумовно так само, як і у попередньому випадку, краще всього напрацьовується в навчальних обумовлених двобоях, так як має бути усвідомлення того, як розвиватимуться події надалі, а в двобої це усвідомлення тренується найкраще. Наприклад в двобої противник буде діяти ударом ногою в тулуб, значить буде наносити удар – бічний, значить буде набирати дистанцію для удару середню. У такому випадку хортингіст, вичікуючи ударну атаку ногою збоку, вже готовий до захвата ноги пахвою та проведення відхвату під гомілку та кидка суперника спиною на хорт з падінням. Весь цей швидкісний аналіз зумовлює ефективне проведення прийому і тому звужується вибір дій, до точно визначених у такій послідовності, що мозок надав у якості завдання всьому тілу.

Розвиток швидкості виконання ударів ногами. На тренуваннях найбільше приділяється уваги саме цьому типу швидкості, на відпрацювання швидкісного виконання технік, одиночних ударів, або ж захватів і кидків. Наприклад, переходячи в бойову стійку, в останній момент втрачається багато часу, і тому кожен рух потрібно починати з позиції готовності, тобто якщо немає сенсу повертатися у стійку, а момент для удару виник, необхідно атакувати і не зволікати, і краще, якщо це буде спочатку у долю секунди трохи розслаблений стан, так як сила не відразу приходить в удар, але він набере силу по ходу руху по ударній траєкторії, зате швидкісне виконання удару ногою забезпечить ефект попадання в ціль, що завдасть ударної шкоди супернику. Приміром, якщо наносити бічний удар ногою по стегну суперника, то краще заздалегідь підставити назад і підготувати її до проведення удару. Якщо вже бити ногою, то потрібно відразу переносити вагу тіла на опорну ногу і розслабити ту ногу, якою буде здійснюватися удар. Швидкість повернення в бойову стійку може зайняти більше часу, ніж на перший погляд здається, тому відразу потрібно продумати, як краще провести техніку удару ногою і як вигідніше і швидше знову прийняти бойову стійку для продовження атаки. Коли вивчається новий прийом ударної або блокуючої техніки ніг, потрібно спочатку відпрацьовувати його повільно, щоб дати м'язам звикнути до нових рухів і правильності виконання. Потім коли звикли до прийому, можна починати збільшувати швидкість, і при цьому можна не замислюватися про правильність і послідовності рухів, хоча теж намагатися не втрачати це з виду. Знову ж таки, коли відпрацьовується удар ногою в більш високому темпі, не можна забувати про точність рухів.

Також слід знати деякі закони ударних рухів ногою:
- швидкість удару ногою буде набагато нижчою, якщо верхня частина тіла неконтрольована;
- коли тіло перебуває в стабільному положенні, швидкість удару ногою збільшується;
- швидкість руху ноги буде повільною, якщо бити тільки ногою, треба виконувати імпульсний рух тазу і стегна;
- потужність удару ногою багаторазово зростає, якщо удар проводиться всім тілом;
- нахиляючи тулуб убік, коли робиться обертання, є велика ймовірність втратити рівновагу і впасти;
- при нанесенні удару ногою треба слідкувати за діями суперника, мати гарний зоровий контроль його тіла від голови до ступнів.

Це лише мала частина з усього, що включають в себе принципи проведення швидкісних ударів ногами, але саме ця частина вважається основою для тренування швидкості ударів ногами.

Також важливим фактором для збільшення швидкості виконання ударів ногами, є вміння розслаблятися. Адже коли м'язи ніг напружені, вони реагують набагато гірше на команди для здійснення ударів, що подаються мозком, ніж розслаблені. Треба намагатися розслаблятися перед початком ударного руху і зберігати якомога менше напруги в м'язах під час проведення удару. Розслабленість ніг дозволяє зберігати енергію в їхніх м'язах і знижує кількість сили, необхідної для швидкого переміщення ноги при ударі. Також окрім швидкості ударів ногами на тренуванні паралельно вдосконалюється вибухова потужність ноги; відточується техніка різних ударів ногами; підвищується швидкість при виконанні техніки ударів ногами; тренується техніка при максимальній швидкості удару. Основні елементи тренування швидкості удару: при тренуванні швидкості удару ногою, ніколи не можна використовувати складні технічні удари; необхідно ретельно відпрацьовувати кожен удар окремо і тільки потім переходити до відпрацювання його на швидкість; не рекомендується перенапружувати м'язи ніг при роботі на швидкість ударів ногами.

До тренування на швидкість ударів ногами потрібно приступати, маючи тільки добре розвинені м'язи ніг і тулуба, тому що слабкі м'язи не здатні переносити велику напругу і легко травмуються. Вдосконалення ударів ногами проходить за принципом поступовості та повільного освоєння. Поверхневе освоєння певної ударної техніки ногами не гарантує подальшого якісного вдосконалення швидкості цих ударів.

 

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


 (600x50, 21Kb)