Розвиток влучності ударів ногами (точності ударних рухів)

Основний завданням розвитку влучності ударів ногами є доведення кожного удару ногою до відчуття надійного та стабільного попадання по цілі. Під час тренувань удів ногами на точність використовуються різні методи, такі як відпрацювання ударів по цілям, які швидко з'являються, попадання по цілям на певній висоті, попадання по кільком цілям почергово тощо. Все це зумовлює підвищення влучності ударів ногами хортингіста, а також, безумовно, підвищує рівень техніки володіння ударами. Якщо спортсмен має високі координаційні здібності, зазвичай йому легше влучати у вразливі крапки на тілі суперника, ніж тому спортсмену, який розраховує просто на силу або на швидкість удару. Якщо хортингіст має сильний бічний удар ногою, проводить його у нижній рівень - по стегну суперника, але не влучив у стегновий мяз, а потрапив по кістці тазу, то такий удар не принесе ніякого ефекту, зважаючи на те, що тазова кістка не є больовою уразливою крапкою, і попадання по ній ступнею чи гомілкою ноги не тільки не принесе ударного ушкодження супернику, а ще й може травмувати саму ударну частину ноги, якою наносився бічний удар. Натомість, якщо хортингіст розраховує на свої швидкісні здібності та виходить на ударну позицію бічного удару лівою ногою по печінці суперника, наносить удар, але ступня замість больової крапки на правому боці тулуба суперника, попадає у ліктьовий суглоб, то, знову ж таки, замість пробивного ефекту у печінку хортингіст отримує небажаний забій гомілки. Усі ці помилки та недоліки техніки виконання ударів ногами відбуваються через те, що удари хортингіста не мають необхідної влучності, ударний рух, яким викидається ударна частина по цілі, не забезпечує точної амплітуди та очікуваного зіткнення у кінцевій фазі удару.

Для вдосконалення точності ударів ногами дуже гарно проводиться робота із партнером на лапах.

Партнер тримає перпендикулярно підлозі на відстані нижнього, середнього та верхнього ударів лапи; інший спортсмен наносить удар ногою, але той несподівано убирає лапу від удару, чим змушує хортингіста виконувати ударні викиди ступні все швидше і влучніше.

Інша вправа, коли партнер тримає лапу на рівні голови, залишаючи її в такому положенні 1 -2 с, в продовження яких хортингіст повинен встигнути нанести верхній удар ногою. Також можна видаляти лапу і знову її виставляти. Видаляти лапу необхідно для того, щоб хортингіст розвинув здатність визначати відстань, потрібну для удару, тобто він рухається. Під час проведення двобою часто доводиться ловити момент, коли супротивник, зробивши верхній удар, ставить ногу назад на хорт, і в той момент йому завдають удар. Остання вправа чудово підготовляє саме до цих несподіваних ударів.

Існує вправа із застосуванням лапи, коли партнер виставляє руку з лапою і убирає її в нерівні проміжки часу, намагаючись зробити вигляд, що виставляє ціль, тоді як насправді не доводить її до кінця і знову забирає.

Можна виконувати вправу на лапах з партнером із все більшим і більшим ускладненням, поступово скорочуючи час, даний на здійснення удару ногою.

Наступна вправа заклечається у тому, щоб віддаляти лапу поступово назад, розвиваючи таким чином здатність завдавати довгі удари. Хортингіст при цьому стоїть на місці і тягнеться ногою за ціллю завдаючи удару. Також можна змінювати розташування цілі: піднімати її вверх під час удару, опускати вниз, відводити у лівий або правий бік. Неабиякою складною проблемою буде для хортингіста-початківця правильно та влучно попасти по лапі, яка під час винесення ноги на удар, раптом наблизилася на 15-20 см.

Для відпрацювання влучності ударів необхідно проводити вивчення техніки ударів ногами за дещо спеціальними принципами. Слід тренуватися в інстинктивних зупиночних ударах на контратаку супротивника ударом як ноги, так і руки. Необхідно спеціально тренуватися в захватах ніг у момент проведення ударів ногами супротивником, використовуючи всі способи, які ці захвати представляють, для того щоб звалити супротивника. Треба працювати в рівній мірі над точністю як низьких і середніх ударів, так і над точністю ударів ногами по голові. При ударах ногами на середній рівень треба намагатися потрапляти в діафрагму, серце, ребра і печінку.

Працюючи над ударами ногами на точність при зміні позицій слід не схрещувати ноги, а просто замінити одну ногу іншою. В різних ударах ногами слід намагатися робити всі рухи в один темп, а потім його збільшувати, але для усіх різновидів ударів ногами. Обов'язково треба вміти працюйте паралельно в правобічній і в лівобічній стійці, а також в положенні фронтальної стійки. Всі удари ногами слід робіть як правою, так і лівою ногою, як попереду стоячою, так і ззаду стоячою ногою.

Також треба більше працювати над заднім ударом з поворотом тулуба на 180º, і хоча не слід його навмисно наносити, але в деяких випадках він може бути корисний. Наприклад, якщо супротивник змушує обернутися до нього спиною. Цей удар є потужним, але його ефективність у певній мірі залежить від влучного попадання ступнею у тулуб. Тренуючись з противником, який часто зближується, звикайте наносити випереджальні і точні прямі удари ногою в живіт з самої близької відстані. Не використовуйте для тренування влучності ударів ногами низьку стійку, а також стійку з нахилом вперед або відхилом назад. З самого початку треба звикнути практикувати удари ногами по всіх рівнях та у всіх пересуваннях, а при отриманні ударів не треба відразу згинатися, необхідно вчитися терпіти та переносити удари, піднімати свій больовий поріг, якщо влучний удар суперника все ж таки досягнув своєї мети, точно попав у ціль (больову крапку на тілі). Це найкращий спосіб проведення вільного двобою. Той, хто не навчився перетерпіти отриманий удар, звик робити паузу після самого легкого удару, будучи впевнений, що вже не може далі проводити двобій. Але, супротивник не стане його чекати і буде добивати ударами, а спортсмен навіть і не знає дійсну ступінь свого больового порогу, він не працював над цим і тепер отримує поразку так, де можна б було продовжувати двобій. Такий спортсмен абсолютно безпорадний і шалений натиск суперника і серія влучних ударів збивають його з позиції, хоча проблема не у отриманні влучних ударів, а суто психологічна.

Також для тренування точності ударів ногами можна використовувати підвісні тенісні м'ячі. Така ціль не тільки може піднятися високо, але вона ще й рухається. А ще складніше попасти ногою по м'ячу, якщо він висить на гумі, то ж він ще й підстрибує. Починаючи працювати над точністю ударів ногами, доведеться також витратити кілька часу на імітаційні вправи в повітрі. Вони мають на меті розвинути гнучкість і придбати необхідну рівновагу, тому що не так легко, стоячи на одній нозі, наносити сильний і влучний удар ногою по цілі.

Під час проведення малоконтактного навчального двобою з легким та малим партнером тренується влучність попадання ногами по цілям, так як малий суперник швидше пересувається, ніж великий і реакція на зміну його позиції відпрацьовується поступово до автоматизму, після чого удари по уразливих крапках на тілі рівного чи більшого за розмірами суперника будуть значно влучнішими.

 

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


 (600x50, 21Kb)