Удари ногами в сутичках партеру

Під час проведення сутички у партері хортингісти застосовують різноманітні маневри, переміщення ваги та зміни положення тіла, ведуть боротьбу за атакуючі захвати і на фоні всього цього проводять ударні дії руками та ногами. Якщо з ударною технікою тут все зрозуміло і зручно, то удари ногами у партері мають певну специфіку проведення. Винятком є те, що застосування ударів ногами в голову під час проведення сутички у партері заборонено правилами змагань з хортингу (окрім випадків, коли лежачий хортингіст наносить удар ногою в голову стоячому на ногах суперникові), і тому, методикою хортингу розглядаються удари в партері ногами по тулубу і ногам.
Загальне поняття про техніку ударів ногами у партері. Удари ногами у партері використовуються у двох положеннях: перше – коли суперник не проводить захватних дій, тобто можна без урахування захватів суперника не сковуючись наносити удари ногами. Такі удари мають назву – добивальних ударів. Саме добивальні удари коліньми, а іноді і ступнею несуть велику нищівну силу та наносять великої шкоди уразливим частинам тіла суперника. Інші удари наносяться з позиції обопільного захвата, такі удари мають бічну траєкторію і зазвичай наносяться п'ятою ззовні усередину. Будь-який удар ногою в партерній сутичці - це складний рух, що складається з поступального напруження всього тіла та різкого силового зрушення ударної частини по цілі по найкоротшій траєкторії. При ударах використовується імпульсний вибуховий рух всього тіла, який тільки можливо розвинути у конкретній ситуації взаємодії між суперниками. Хортингісти при веденні двобою в партері швидко змінюють позиції, обертаються навколо різних осей в різних суглобах і всього тіла в цілому. Удар ногою в партері будується таким чином, що рух ланок тіла і зусилля передаються від тазу на стегно і далі наноситься удар коліном, або - від тазу на стегно, від стегна на ступню і далі наноситься удар п'ятою. Енергія ударної дії від ударної поверхні ноги, що виконує ударний рух, передається на уразливу крапку на тілі суперника.
Ефективність удару ногою в партері складається з цілого ряду чинників: швидкості, досягнутої ударною частиною до моменту контакту з ціллю, кількості задіяних в ударі м'язів, зусилля, що розвивається тазом, стійкого стартового передударного положення тіла (горизонтального або під кутом), особливо в момент контакту з поверхнею уразливої крапки. Розрізняють основу техніки ударів ногами у партері та деталі техніки. В основі техніки виділяється провідна ланка - найбільш важлива і вирішальна частина дії. У техніці ударів ногами у партері провідною ланкою є ударний рух ноги. На провідній ланці увага загострюється найбільше. Важливо відзначити, що деталі техніки будь-якого бойової дії є дуже важливими. Наприклад, деталі техніки добивального удару коліном у тулуб, такі як положення рук або голови, що захищають хортингіста від контратакувальних ударів противника. У процесі вивчення техніки ударів ногами в партері можна виділити ряд відносно завершених етапів, яким відповідають певній стадії формування ударної рухової навички:
- етап початкового розучування ударної рухової дії (стадія розучування навичок вибору моментів для нанесення ударів ногами у партері, вміння відтворювати техніку удару ногою в партері по супернику в загальній формі);
- етап поглибленого ударної дії (на цьому етапі відбувається уточнення рухового ударного вміння, деталей проведення ударів ногами у партері при часто змінюваних епізодах партерної сутички, і це вміння на цьому етапі частково переходить у навичку);
- етап закріплення і вдосконалення ударів ногами у сутичках партеру (формування міцної і варіативної навички застосування ударів ногами у партері у різноманітних епізодах, а також вдосконалення самої техніки виконання ударів та збільшення їх сили і потужності).
У процесі вивчення техніки ударів ногами у партері рекомендується будувати навчання прийому в рамках першого, другого і тільки частково третього етапів, тобто не домагатися заучування техніки удару намертво (тільки так і не інакше), зважаючи на те, що при проведенні сутички на хорті у партері будуть виникати дуже різноманітні ситуації, обмін захватами з суперником, зміни положень, настільки варіативні, що їх неможливо передбачити, а, отже, шаблонно до них ставитися буде неправильним. Це пояснюється часом, що багато залежить від індивідуальності хортингістів, тому що під час боротьби у партері багато  чого залежить від фізичної сили та витривалості (саме спеціальної спарингової витривалості). Домагаючись дуже стабільного і міцного заучування класичного виконання ударів ногами у партері, хортингіст знижує можливість прояву варіативності та індивідуальності в технічному відношенні, здатність змінити техніку ударів ногами із зміною умов і завдань двобою у партері. Безумовно, що щільні обопільні захвати впритул, які сковують рухову амплітуду колін, не дозволять проводити ефективні удари ногами. Але випадають деякі моменти коли застосування ударів ногами цілком доречне. Основні ударні частини ударів ногами у партері: коліно (колінна чашечка та вістря коліна) і п'ята.
 
Удари коліном в партері
 
Удар коліном в партері це дуже потужна, ефективна і швидкісна дія, яку практично неможливо зблокувати. Він наноситься по лежачому на спині або на животі суперникові, який не може здійснити захвата, тобто удар наноситься добивальним методом.
Удар коліном зверху по лежачому на спині супротивнику. У момент, коли вдалося звалити противника на підлогу хорта, дух його не зламаний, і від намагається піднятися. У цей момент настав час застосувати добивальну техніку ударів коліньми. Притисніть руки супротивника до його тіла і просто впадіть коліном йому на живіт, грудну клітку або нирки. Цей удар виконується по траєкторії зверху-вниз, і він набагато простіше і дієвіше численних заломів і важелів, але після нього необхідно відразу перейти на прийом партеру для утримання, больового або задушливого захвату. До того ж він не позбавляє хортингіста мобільності, що є доречним в тому випадку, коли спортсмен планує продовжувати атаку сідаючи на суперника зверху.
Бічний удар коліном по лежачому на спині супротивнику. Якщо суперник знаходиться лежачи на спині до нападаючого не ногами, а боком, то в цьому випадку буде ефективним провести бічний удар коліном супернику в тулуб. Удар наноситься після того, як верхньому вдалося впертися обома руками у тулуб лежачого суперника (або однією рукою в тулуб, другою – в хорт, або іншу частину тіла суперника). Після здійснення необхідного контролюючого упору рукою об тулуб лежачого на спині суперника, ударна нога відводиться назад на замах та з силою, повертається прямим ударним рухом коліна у бічну частину тулуба суперника. Удар можна повторювати до тих пір, поки лежачий не відреагує зміною позиції. При нанесенні ударів необхідно бути обережним, щоб не пропустити ударів руками чи ногами у голову, надійно фіксувати противника руками, перш ніж встромляти йому в бік коліно.
Удар коліном в партері по лежачому на животі супротивнику. Іноді при переведенні суперника у партер вдається провести ефективну атаку і, тим самим, на долю секунди виключити його пильність. У цей момент суперник, щоб залишити уразливі місця подалі від можливих подальших ударів, перевертається на живіт, затуляючи нижню щелепу долонями рук. Це є дуже сприятливим моментом для нанесення удару коліном у бічну частину тулуба (не по хребту). При такому угрупуванні досвідчений суперник буде перебувати дуже недовго, і значить необхідно не вагаючись та швидко упертися у спину суперника руками, зафіксувати його положення, і з такої позиції нанести акцентований удар коліном включаючи в нього свою вагу тіла та інерцію руху ударної ноги. Основна больова уразлива крапка при ударі – область печінки, бік тулуба та нижні плаваючі ребра супротивника. Удари можна повторювати до моменту зміни суперником положення тіла. Якщо суперник перевертається на спину, слід спробувати сісти на нього зверху в активну атакуючу верхню позицію партеру і продовжувати атакувати.
Удар коліном в тулуб суперника з нижньої позиції. У момент, коли суперник стоїть на колінах атакуючи захватними діями і знаходиться збоку, є можливість нанесення бічного удару коліном дальньою від нього ногою. Для цього необхідно скувати захватні дії рук суперника, відштовхнутися дальньою від суперника ногою від підлоги хорта і після винесення стегна через бічну траєкторію нанести удар коліном  по тулубу суперника. Уразливою крапкою може служити бічна сторона тулуба, область печінки, нирок, а також нижні плаваючі ребра. Після нанесення удару необхідно розвернутися до суперника ногами і обхопити його ногами у контролюючий захват за тулуб, що надасть хортингісту додаткових варіантів атакування.
 
Удари п’ятою в партері
 
Удар п’ятою в партері у тулуб суперника. Удар у тулуб суперника п'ятою наноситься у ситуації, коли вдалося захопити ногу суперника на больовий захват на защемлення ахілового сухожилля. У цей момент активно атакується нога больовим захватом. Але ноги, що тримають між собою захоплену ногу, знаходяться лежачи на тулубі суперника зверху, а у запеклім протистоянні (зазвичай суперник теж проводить атаку на ногу), виходить дуже зручна позиція для нанесення ударів п’ятою зверху по тулубу (а іноді і рукам) суперника. Для нанесення удару нога, яка звільняється після супротиву суперника (обертання та перекачування з боку на бік при проведенні больового прийому на ногу), піднімається над тулубом суперника та опускається сильним швидкісним ударом на больову крапку. Зазвичай це буває сонячне сплетіння, живіт, область селезінки та печінки, також проходить удар зверху по нижніх плаваючих ребрах.
Удар п’ятою в партері у стегно суперника. Удар наноситься у ситуації, коли проводиться утримання зверху, а ноги виконують опорну стабілізуючу функцію. У момент зміни напрямку зусилля, коли суперник намагається перевернутися, його нога впирається у підлогу хорта, а верхній хортингіст може звільнити різнойменну ногу, підняти її, зробивши бічний замах та нанести удар п'ятою по бічній поверхні стегна впертої у підлогу ноги суперника. Такий удар, по-перше завдасть ударної шкоди нозі суперника, а по-друге – зупинить уход суперника з нижнього положення партеру.
Удар п’ятою в партері у гомілку суперника. Удар п'ятою по гомілці суперника наноситься як з верхнього, так і з нижнього положення партеру.
Удар п'ятою по гомілці суперника з верхнього положення партеру. У момент проведення утримання захватом шиї та тулуба зверху хортингіст щільно тримає нижнього суперника, прижимаючи його грудну клітку до своєї. У такому положення нижній спортсмен намагається викрутити тіло з-під захвату, піти з утримання, і, отже, впирається ногами у підлогу для додаткової опори. Тримаючий його зверху хортингіст застосовує всі засоби для того, щоб цьому завадити. Він опутує ноги нижнього своїми ногами, обвивальними діями, але іноді для утримання стійкого положення достатньо однієї ноги. Вільну від контролювання дії суперника ногу можна використати для нанесення удару. І, отже, у такому обопільному захваті напроти п'яти верхнього розташовується якраз гомілка нижнього спортсмена. У цей момент для нанесення удару нога відводиться вбік, та сильним швидкісним ударним рухом повертається до гомілки суперника, але не просто падає на хорт для здійснення опори, а вдаряє п'ятою суперника по гомілці, а вже потім шукає опору на підлозі хорта. Такий удар не несе нищівної дії, але працює як такий, що впливає забиттям зовнішньої поверхні ікроніжного м'яза гомілки та, безперечно, відволікає увагу нижнього спортсмена і дисбалансує його захисні дії.
Удар п'ятою по гомілці суперника з нижнього положення партеру. Якщо нижній хортингіст зміг обхопити верхнього нападаючого своїми ногами у щільний контролюючий захват, у нього виникає можливість проводити удушення ногами на діафрагму, готувати атакуючі захвати руками для проведення больового прийому на рука, переходити на задушливий прийом ногами (трикутник), але при короткочасному звільненні однієї ноги, він може вдарити п’ятою цієї ноги по лежачий на хорті гомілці верхнього суперника. Для цього необхідно зробити додатковий контролюючий захват руками за голову верхнього, притиснути його голову до грудей, а потім швидко підвести ногу на удар, зробити замах та опустити ногу низхідним ударним рухом п'ятою на ікро ніжний мяз різнойменної гомілки суперника. Під час обміну атакуючими захватами такі удари можуть виконуватися неодноразово, що додатково надасть ударної переваги, а у разі сильного своєчасного попадання – може завдати серйозного пошкодження ударній крапці, яка при піднятті на ноги дасть про себе знати і зробить маневреність супротивника не такою швидкою і спритною, як раніше до падіння.

 

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


 (600x50, 21Kb)