Основні поняття про захист ногами в положенні лежачи на спині

Техніка виконання захисних дій ногами лежачи на спині в ситуації партеру при атаках стоячого на ногах суперника включає в себе підставки гомілкою під бічні удари і удари зверху ногами суперника та упори ступнями у тулуб та стегно суперника. Захист ногами в положенні лежачи проводиться з положення лежачи ногами до суперника. Під час двобою дуже часто існує ймовірність падіння зі стійки на підлогу хорта, переведення ходу двобою з верхнього варіанту (стоячи на ногах) у нижній варіант (боротьбу у партері - лежачи). У цьому випадку особливо важливим є момент падіння, який треба зробити безпечним, щоб супротивник не завдав несподіваних ударів. Якщо суперник залишився стояти на ногах, найбільш вдалим варіантом буде швидкісне переміщення на підлозі: перекид, перекат, угруповання для можливого повернення на ноги, прийняття вертикального положення. Якщо ж противник не дає можливості піднятися і контролює ситуацію, потрібно постаратися зайняти таке положення, щоб ноги були направлені в його бік. У такому положенні є можливість нанести удар ногою в гомілку або стегно противника, а у разі його наближення чи нахилу – у голову. Необхідно пам'ятати також про те, що гарним засобом захисту є зігнуті в колінах ноги і направлені підошвами на суперника.
 
Основна захисна позиція лежачи на спині
 
При падінні на хорт перше, що необхідно зробити – оцінити можливість швидкого повернення на ноги, а якщо такої немає і суперник контролює кожний рух, намагаючись провести удари руками та ногами, слід прийняти найбільш безпечну позицію для оборонних дії. Такою позицією є позиція лежачи на спині ногами до суперника. Лежачи на спині, підтягніть коліна до грудей, лікті притисніть до тіла, а руки тримайте перед обличчям. Використовуйте руки і лікті, щоб обертатися на спині, направивши ноги на супротивника. Таким чином основні вразливі зони будуть захищені, і до того ж завжди можна обертатися швидше, ніж супротивник встигне оббігти нижнього хортингіста навколо.
Прагніть тримати одну ногу так, щоб їй у будь-який момент можна було нанести прямий удар, тобто зігнутою у колінному суглобі та напоготові. Основні цілі - гомілка, стегно, а додаткові – тулуб і голова. Не треба думати, що суперник дасть можливість легко нанести удар з нижньої позиції по середньому та верхньому рівням. Друга нога може знадобитися, щоб продовжувати обертання. Не забувайте частіше міняти ноги та постійно стежити за пересуваннями і маневрами суперника, а також уважно контролювати дистанцію і при занадто небезпечному наближенні намагатися відсунутися назад або використати елемент облудної атакуючої дії партеру – зробити імітацію атаки ногами по гомілці для того, щоб суперник відскочив на крок назад.
Коліна у нижній позиції на спині повинні бути досить високо, щоб захистити живіт, а голова припіднята (підборіддя притиснуте або знаходиться біля грудей), щоб контролювати пересування суперника. На стрибок нападаючого слід реагувати зустрічним ударом ноги в стегно або живіт, а якщо суперник нахилився – то у голову. Точно так само можна зупиняти удари ногами - ступнею в гомілку атакуючого. При проведенні абияких дій, необхідно завжди повертатися у вихідне положення лежачи на спині, окрім ситуації, коли швидко виникла можливість підвестися на ноги. Такий момент упускати нетреба. Існують прийоми - це кидки, за допомогою яких можна збити з ніг стоячого супротивника. Ці кидки безумовно виконуються зачепами та захватами ніг суперника, і їх слід виконувати різко, розвиваючи вибухову силу. В іншому випадку, противник встигне підготуватися і докрутити захоплену ступну так, щоб зусилля нижнього не принесли результату. При першому ж зручному випадку намагайтеся встати, щоб продовжити двобій в стійці, де буде набагато більше тактичних можливостей для перемоги над суперником.
 
Пересування у положенні лежачи на спині
 
Для ефективного захисту ногами від стоячого противника застосовується вихідне положення, при якому коліна ніг зігнуті, а ступні направлені вбік суперника. Ймовірні пересування у такій позиції (нижній позиції партеру):
- пересування штовхаючись кінцівками (п'ятами, ліктями, долонями) лежачи на спині;
- повороти на спині (зміна напрямку позиції обертанням на маневр суперника);
- вставання вперед на ноги;
- перекид через голову назад:
- перекат через бік;
- бічне угруповання з прийняттям опори на руки.
Для наведення приклад ведення захисних дій у двобої з положення лежачи на спині наведемо наступну ситуацію: хортингіст лежить на спині, а атакуючий починає атаку намаганням дістати ударом рукою в голову; нижній зі спини швидко перекачується на лівий бік, штовхаючись правим ліктем та спираючись на передпліччя лівої руки, потім зігнуту в коліні праву ногу витягає бічною траєкторією та розгинає вперед у напрямку голови верхнього спортсмена і таким чином наносить удар у голову. У ситуації, коли верхній розташований не настільки близько, або він відскочив, уникаючи удару по гомілці, у такому випадку дії нижнього: штовханням правого ліктя перевернутися на лівий бік, а праву ногу перекинути через ліву і зігнути в коліні. Права рука при цьому ледве зігнута в лікті і використовується для захисту правого боку і голови. Якщо суперник зволікає на якусь долю секунди, необхідно швидко перенести таз на ліву гомілку і піднятися на ноги. А також з бічного перекату можуть бути виконані такі типи переміщень, як перекат з боку на інший бік, переворот назад через ліве плече, вихід в стійку за рахунок кругових махових рухів ногами, і, звісно, нанесення удару у гомілку верхнього розгинанням правої зігнутої ноги, що у даному угрупованні знаходиться зверху лівої. З позиції лежачи на спині при активному пересування на бічну сторону тулуба можливі також різні варіанти атакуючих дій, а швидко виставлена ​​вперед нога може виконувати оборонні та облудні функції: зачепи, упори тощо. Прямою ногою, що виставлена через бічну траєкторію, можна проводити зачепи ніг супротивника. Зігнутою ногою через бічну траєкторію можна проводити атаку стороннім ударом ребром ступні у гомілку, стегно або тулуб суперника. У момент пересування назад лежачи на спині при високо винесеному коліні через ту ж бічну траєкторію можна нанести бічний удар підйомом ступні в голову суперника. Уміння правильно використовувати захисні позиції, переміщення і атакуючу техніку дозволяє з успіхом вести двобій в положенні лежачи. Ведення двобою в положенні на спині можна використовувати і в разі отримання легкої травми ноги (забою тощо), яка вимагає короткочасного відновлювання і не дозволяє швидко знову прийняти високу стійку або в двобої з супротивником, значно переважаючим за силою чи зрісто-ваговими параметрами, а також з використанням інших тактичних задумів. При здійсненні пересувань у партері лежачи на спині неабияку роль грають такі фізичні якості хортингіста як спритність (координаційні здібності) та швидкість. Практика проведення змагань з хортингу показує, що хортингісти, які мають високий рівень цих фізичних якостей можуть швидко змінювати ситуацію двобою та взаємоположення з нестабільного та небезпечного на переважне та атакувальне.
 
Дистанція до стоячого суперника з положення лежачи на спині
 
Під час проведення сутички партеру за методикою хортингу розрізняються чотири види дистанцій:
- дистанція партеру без контакту;
- дистанція середнього партеру;
- дистанція ближнього партеру;
дистанція партеру впритул.
З позиції лежачого на спині у захисті хортингіста ситуація ведення двобою у партері повністю залежить від дистанції на якій знаходиться стоячий на ногах противник. Якщо він на дистанції ударів ніг, то від нього якийсь час можна відбиватися ногами. Якщо на дистанції колін, то треба віджимати і володіти навичками боротьби в партері. Якщо сидить зверху (а в цьому варіанті його удари в голову дійсно небезпечні) потрібно вміти скидати його з себе та самому переходити до атакувальних дій. Але якщо суперник увійшов у захватно-ударну дистанцію партеру – впритул, опинився лежачим зверху, то тут справа небезпечна, необхідно використовуючи всі методи, швидко виходити з цього положення, бо зазвичай така ситуація призводить до повної витрати сил та все рухається до поразки.
Дистанція партеру без контакту. Така дистанція партерної сутички характеризується тим, що один хортингіст лежить на спині у захисній позиції, а другий знаходиться у стійці на ногах і маневрує пересуваннями навколо нижнього, підбираючи момент для атакування і входження у контакт з нижнім.
Дистанція середнього партеру. Ця дистанція характеризується тим, що стоячий на ногах хортингіст захопив ноги лежачого, намагається наносити удари ногами та руками, веде боротьбу за захвати, але знаходиться на ногах у стійці, і не переходить у ближній партер.
Дистанція ближнього партеру. Це основна ударно-захватна дистанція сутички партеру, у якій проводяться всі основні елементи боротьби в партері. Ведення сутички характеризується обміном ударами і захватами або одностороннє нанесення ударів та здійснення захватів, проведення больових прийомів та інших атак з різних атакувальних положень лежачи збоку або сидячи зверху на противникові, але тіла спортсменів не щільно притиснуті одне до одного, що дозволяє застосовувати широкий арсенал технічних і тактичних задумів.
Дистанція партеру впритул. На дистанції партеру впритул хортингісти знаходяться у ситуації притиснення тілами та щільного обопільного або одностороннього захвату за шию або тулуб суперників. У такій ситуації проводяться основні задушливі прийоми, вузли ліктя, утримання суперника на хорті разом із застосуванням можливих коротких ударів руками у голову.

 

Всі дистанції партеру під час ведення боротьби можуть швидко змінюватися відповідно до мінливих епізодів двобою, завдань атакування та оборони, проведення коронних прийомів партеру для отримання перемоги над суперником проведенням ефективного удару (нокауту або нокдауну), утримання, больового або задушливого прийому.

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


 (584x27, 34Kb)