Варіанти захистів ногами у положенні лежачи на спині

Не виключена можливість, що під час проведення двобою в результаті застосування противником атакувальних дій або ж внаслідок необережного пересування під час протиборства з ним, хортингіст втратив рівновагу і впав. Якщо противник стоїть на ногах і б'є, більше того, повалив на хорт і можливості піднятися на ноги немає, а сили вже кінчаються, то порятунок для спортсмена існує в нижній захисній позиції лежачи на спині: коліна зігнуті і прикривають живіт, голова опущена до колін так, що обличчя майже притиснуте до них, долоні біля підборіддя, а руки зігнуті в ліктях і прикривають голову, або долоні опущені нижче, а лікті прикривають боки. Ще один варіант цієї пози, але при необхідності повного затулу: одна рука, з того боку, на якому лежимо, обхоплює голову так, що кулак лежить майже у потилиці, а лікоть прикриває очі й обличчя в цілому, друга рука, зігнута в лікті, захищає плече і живіт. Спина, з боку якої легкодоступні нирки, на жаль у цьому затулі залишиться відкритою, але тут вже нічого не поробиш. Серед цього потоку ударів необхідно вилучити момент, розвернутися по колу таким чином, щоб повернутися до суперника ногами і підняти ноги на нього ступнями вперед.
 
Підставки гомілкою під удар ногою в тулуб з позиції лежачи на спині
 
У ситуації, коли верхній (стоячий на ногах) хортингіст вицілює уразливі місця на тілі нижнього, він намагається нанести влучний удар ногою в тулуб (зазвичай, ноги нижнього залишаються без уваги). В такі моменти використовується захист підставками гомілки під удари ногами. Найбільш ефективні у такій ситуації удари ногами:
- удар ногою зверху в тулуб;
- бічний удар ногою в тулуб.
Проти цих ударів застосовується відповідна технічна дія гомілкою – підставка під удар. Підставки гомілки використовують двох варіантів: пряма підставка гомілки під удар ногою зверху в тулуб; бічна підставка гомілки під бічний удар ногою в тулуб.
Пряма підставка гомілки під удар ногою зверху в тулуб. Якщо стоячий суперник зманеврував вбік від нижнього і опинився збоку його тулуба, в такому випадку для нього випадає зручна позиція для нанесення удару ногою зверху по тулуба (в живіт, сонячне сплетіння, область серця). В разі нанесення суперником удару ногою зверху п'ятою, підошвою або ребром ступні, нижній хортингіст затуляється гомілкою зігнутої ноги, що знаходиться збоку від атакуючого (зразу обома ногами затулятися не рекомендується). Підставка гомілки розташована над тулубом лежачого на спині хортингіста, коліно при цьому повністю зігнуто у суглобі. Друга нога, яка не задіяна у захисті, виконує завдання опори об хорт і знаходиться впертою у підлогу, а руки при цьому працюють як оборонний затул голови, але готові для здійснення захвату за ударну ногу суперника.
Бічна підставка гомілки під бічний удар ногою в тулуб. Коли суперник змістився вбік і йому вдалося вийти на ударну позицію бічного удару ногою в тулуб (знаходиться збоку від лежачого), і проводить атаку ударом ноги по ребрах, в цьому випадку необхідно винести гомілку вбік назустріч ударному руху атакуючої ноги. Коліно при цьому розвернуто в сторону атакуючого. Руки знаходяться перед обличчям, але не затуляють обзору. Друга нога знаходиться у замаху напоготові для нанесення удару по голові або тулубу наближеного суперника.
 
Захисні упори ступнею та гомілкою з позиції лежачи на спині
 
Під час переходу із дистанції партеру без контакту з атакуючими діями на дистанцію середнього партеру стоячий хортингіст намагається провести удари ногами, а також прорвати захист і наблизитися до тулуба і голови лежачого з ударними атаками рук. У такій ситуації нижній хортингіст може зупинити рішучий рух суперника упором ступнею або гомілкою в груди, живіт або стегно.
Упор ступнею в живіт суперника з позиції лежачи на спині. При намагання прорвати захист нижнього стоячий на ногах хортингіст впливає захватами на ноги лежачого, намагається підійти на ударну зручну дистанцію і завдати ударів по лежачому. В цьому випадку існує ефективний прийом зупинки атакувального напору стоячого супротивника. Під час нанесення удару ногою в тулуб з нижньої позиції, хортингіст не повертає ногу назад у зігнуте оборонне положення, а залишає ногу впертою у живіт суперника та стримує ногою його прорив на середню та ближню дистанцію партеру. Інша нога, зазвичай, наносить зустрічні удару або знаходиться зігнутою напоготові для проведення удару.
Упор ступнею в стегно суперника з позиції лежачи на спині. Якщо суперник витягнув тіло вперед, намагаючись завдати удару рукою в рукавиці у голову нижньому, і упори ступнею в живіт його не зупинили, в такому випадку зручним буде переключити упори ступнею на стегна суперника, стримувати його напирання, діяти зміною упорів ступнями то однією ногою, то іншою, а по ходу застосовувати оборонні захвати та удари руками по голові.

 

Упор гомілкою в груди суперника з позиції лежачи на спині. Якщо супернику вдалося прорвати оборону нижнього на середній дистанції партеру і він намагається перейти на дистанцію ближнього партеру, то ні упори ступнями в живіт, ні упори ступнями у стегна результатів не дали. Тепер суперник, що зверху має змогу діставати нижнього ударами руками у голову, брати атакувальні захвати. У цьому випадку існує ще інший різновид упорів, який стримує натиск атакувальних дії. Це упори гомілками в груди суперника з позиції лежачи на спині. У момент наближення та спроби захопити руки, шию, нижній хортингіст підтягує коліно ноги до своїх грудей і виставляє упор гомілкою у груди суперника. Упор відбувається верхньою частиною передньої поверхні гомілки або прямо вістрям коліна. Напираючого суперника необхідно відштовхувати від себе розгинанням впертої ноги, а  по ходу виконання упору здійснювати сковування захватами рук суперника і не давати можливості наносити удару у голову руками.

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


 (584x27, 34Kb)