Тактичні рекомендації щодо використання ударної та захисної техніки ніг

Різноманітні моменти застосування ударів ногами під час проведення двобою хортингу постійно змінюються. Це зумовлено тим, що безпосередньо змінюється постійно сама дистанція. Техніка ударів ногами в хортингу - практичний арсенал можливих атакуючих і захисних дій, ударна міць, що зробило хортинг не тільки спортивним, а й прикладним видом єдиноборства.
Ударна техніка ніг в хортингу в основному базується на технічних діях по нижньому та середньому рівнях. Ударними частинами є ступня, гомілка та коліно, а ударними цілями на тілі суперника є живіт, стегно (зовнішня і внутрішня поверхня) та гомілка. Удари ногами зі стійки у верхній рівень наносяться рідше. Блокуючі ж дії ногами, підставки та блоки від ударів, різні підсічки, зачепи і підхвати застосовуються дуже часто, практично постійно.
Звичайно, більш ефектно виглядають високі удари ногами, а при точному і акцентованому попаданні в ціль швидко досягається бажаний кінцевий результат. Хортингісти вибирають нижній та середній рівень нанесення ударів за їх більш коротку траєкторію виконання, а значить швидкість та практичність. Але це не означає, що треба відмовитися від ударів ногами в голову. Дуже важливо підвести противника до такої атаки. Як показує практика, на початку двобою першим ударом ногою в верхній рівень нокаутувати противника майже неможливо, і тому є ряд пояснень. Основна причина в тому, що супротивник готовий до атаки і в першу чергу чекає удару саме в голову. Під час проведення двобою треба працювати спокійно і обдумано, реально оцінивши ситуацію і обопільні потенційні можливості, все ж починати свої атакуючі дії ногами по нижньому рівню, по стегнам та гомілкам, і спробувати таким чином проводячи розвідку відповідного арсеналу дій супротивника, визначити його вміння пересуватися під час двобою, виявити характерні особливості блокування і контратаки. Це необхідно, щоб нав'язати йому свою манеру і тактику двобою. І тільки вивчивши противника та зрозумівши його можливості, можна приймати рішення про атакування ногами у верхній рівень. Техніка ніг у двобої хортингу поділяється на ударну, захисну (підставки та блокування) і техніку виведення з рівноваги (підсічки, зачепи, підніжки, підхвати, відхвати, підсади). Якщо центр ваги тіла розташований поза зоною опорної ступні, то ймовірність падіння в момент нанесення удару буде вельми висока. При цьому значною мірою страждає і сила удару. Неповна постановка опорної ступні істотно збільшує навантаження на гомілковостопний суглоб, що також загрожує травматизмом.
Зупинимося на найбільш вживаних ударах ногами як у спортивній, так і в прикладній техніці хортингу. Найчастіше у двобої хортингу використовуються бічні удари, так як вони найбільш зручно наносяться по спереду стоячому противникові. Дуже пробивної сили наноситься задній удар, який застосовується як з розворотом через спину, так і у ситуаціях коли хортингіст розвернутий до суперника спиною. Надзвичайно часто і ефективно у двобої хортингу застосовуються удари коліньми як прямі у тулуб та голову, так і бічні. Удари коліном зручно наносити збоку по стегнам та по бічним мязам тулуба. Якщо вдалося суперника вимотати і він став працювати повільніше і не так швидко реагує на атаки, то у цьому випадку досвідчені хортингісти вицілюють верхніми ударами ногами голову суперника (відкриту частину обличчі та бічні частини голови – область нижньої щелепи та вуха). Удари ногами знизу часто використовуються з дальньої дистанції зверху по обличчю, ключиці. Удари ногами знизу ефективно застосовуються у голову та живіт у момент нахилу суперника вперед. Зворотнокруговий удар ногою наноситься у верхній рівень з дальньої дистанції підошвеною частиною ступні та п’ятою, а із середньої дистанції по тулубу збоку та по бічній частині стегна також п’ятою. Саме п’ята вважається уразливою та самою пробивною і нищівною ударною частиною ноги хортингіста.
Тактика застосування ударної та захисної техніки ніг також залежить від зрісто-вагових показників суперника. Проти високого за зростом суперника необхідно більше застосовувати ударну техніку по тулуба та ногам, і не старатися діставати ударами по голові, що буде значно небезпечним для підтримки стійкого положення бойової стійки. І навпаки, якщо суперником зростом нижчий, можна з успіхом застосовувати удари коліном у верхній та середній рівень, а також у комбінаціях з ударами руками використовувати бічні удари по голові.
Удари ногами завдяки їх довжині і потужності ефективніше, ніж удари руками, однак, набагато більш складні в плані технічного виконання. Щоб краще використовувати ударну та захисну техніку ніг, хортингісту слід їх заздалегідь готувати до специфічних навантажень і тренувати: розвивати м'язи і надавати їм еластичність. У комбінаціях з ударами рук ударна техніка ніг стає надзвичайно ефективнішою і несподіваною, що дає хортингісту додаткові тактичні можливості їх застосування. Хортингіст повинен навчитися миттєво переходити з пасивного стану в стан бойової готовності для того, щоб атакувати до того, як суперник зуміє передбачити його дії. Будь-які сумніви про здатність хортингіста захистити себе повинні бути викорінені шляхом психологічної підготовки, перш ніж він потрапить у стресовий стан або просто навчиться виходити від атак суперника. Час реакції на будь-яку дію ділиться на три фази - сприйняття, рішення і дія - що разом займає долю секунди. Сприймати інформацію і приймати відповідні рішення слід в розслабленому стані, щоб не дати натяк супротивникові про подальші дії. Як тільки хортингіст сфокусувався, він може провести атаку ногами настільки швидко, що суперник не встигне відреагувати. Щоб правильно виконати цей тип атаки, хортингіст повинен бути абсолютно впевненим у своїй готовності і здатності правильно діяти, інакше він програєте певний епізод двобою, а якщо буде діяти так далі, то й весь двобій. Впевненість хортингіста у собі повинна народжуватися в двобої з реальним супротивником, коли він повинен зберігати постійний стан готовності, уважності, спостерігати за подіями, що відбуваються навколо нього, бути в будь-який момент готовим, у разі небезпеки, реалізувати потенційну силу ударів ногами. Цей особливий фізичний, психологічний і емоційний стан хортингіст може освоїти тільки в умовах безпосередньої сутички з противником. Щоб навчитися ідентифікувати відкриті уразливі крапки на тілі супротивника для ударів ногами і передбачати його дії, необхідно частіше проводити тренувальні та змагальні двобої. Почуття синхронності можна добитися шляхом багаторазового відтворення атак до тих пір, поки у хортингіста не з'явиться тверда впевненість у тому, що він зможе застосовувати відпрацьований удар ногою в умовах реального двобою.

 

Однією з причин того, що у досвідчених хортингістів настільки хороша швидкість удару ногами є те, що вони тисячі разів відпрацьовують свою техніку в спарингу. І коли перед ними виникає ціль, вони не думають, вони діють, тобто швидко і влучно наносять удар ногою. Цей підсвідомий навик можна придбати, але короткого шляху досягнення цього немає. Хортингіст повинен тренуватися знову і знову, відпрацьовувати всі можливі ситуації двобою до тих пір, поки його дії у застосуванні техніки ніг не стануть інстинктивними і він зможе швидко і раціонально підбирати ефективні елементи атакувальної та захисної техніки ногами на підсвідомому рівні.

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


 (584x27, 34Kb)