Вивчення кидків різних типів і груп

Важливою складовою хортингу є кидкова техніка, і техніка самооборони. У спортивному напрямі хортингу дозволені будь-які кидки за винятком небезпечних кидків, здатних заподіяти серйозної травми супернику. Крім того, в ході спортивних двобоїв оцінюється, як якість продемонстрованої кидкової техніки в ході спортивного двобою, так і наступні добивальні атаки, що є логічним завершенням кидка - нейтралізації суперника. У бойовому напрямі такі добивальні удари є фінальними і демонструють повну нейтралізацію дій супротивника і завершення двобою на свою користь. Кидкова техніка хортингу являє собою гармонійне злиття високої загальної фізичної та спеціальної фізичної підготовки з технікою боротьби та досконалим володінням прийомами, які від природи гармонійно підходять хортингісту відповідно до конституції його тіла. Саме за рахунок своєї природності хортинг справив величезний вплив на розвиток бойової культури не тільки в Україні, а й за її кордоном, стикаючись з іншими методиками підготовки прийомів кидкової техніки іноземних стилів боротьби та бойових мистецтв. І все ж, принципи, ідеологія і мотивація кидкової техніки в хортингу істотно відрізняються від кидкової техніки застосовуваної в інших школах єдиноборств. У серйозній літературі з хортингу є посилання на старих майстрів, які рекомендували класичну схему контратаки: захист - удар - кидок - завершальний вражаючий удар. Цей принцип безпосередньо відображає філософію хортингу, і підтверджує не агресивну, а оборонну сутність хортингу як сформованого бойового мистецтва. У прикладному хортингу, також як і в реальному житті, кидки мають величезне значення: по-перше, сам кидок на землю або на підлогу безумовно потрясе суперника. Крім того, тіло супротивника, який лежить на жорсткій поверхні після проведеного кидка, і при наступному нанесенні ударів, не амортизує (або компенсує удар), що істотно підвищує можливість виведення його з ладу, веде до його поразки і швидкого завершення сутички. Досить подивитися професійні двобої за різними версіями, де беруть участь бійці різних стилів і де істотну перевагу мають ті спортсмени, які поряд з ударною технікою рук і ніг гарно володіють кидкової технікою. У той же час, не варто забувати про прикладне значення кидків у хортингу і ключові відмінності від інших напрямів змішаних єдиноборств, де суперники зближуються впритул, міцно захоплюючи один одного за частини тіла, одяг, а потім шукають шляхи для проведення будь-якого кидка або іншої технічної дії (переводу у партер, звалювання тощо). У хортингу така тактика ведення двобою виключена, оскільки на явне прагнення скоротити дистанцію для здійснення захвата супротивник негайно відповість ударом і тим самим отримає вигіднішу позицію для продовження атаки, зробить неможливим подальше проведення не тільки кидка, але і будь-якої іншої технічної дії. У спортивному розділі хортингу існує розряд змагань, де хортингісти змагаються без захватного одягу (майка та шорти) і у захватній хортовці (куртка підперезана поясом та брюки). В одному змаганні спортсмени хватають пальцями за кінцівки та тулуб, в іншому – за змагальний одяг і далі виконують кидкову техніку. Якщо для проведення кидка використовуються руки, то різні за характером варіанти захватів - тиск, підтягування суперника на себе, підхвати та інші в основному виконуються відкритою кистю руки, передпліччям або ліктьовим згином. У хортингу атакуючий хортингіст розпочинає проведення кидка з більш довгої дистанції, ніж у звичайній боротьбі, і маскує його будь-якою атакувальною дією (зазвичай ударом рукою або ногою). Якщо ж ви знаходитеся в ролі того, хто захищається, то атакуючий сам скорочує дистанцію і зазвичай кидок виконується безперервно після захисту або після захисту та контратакувального удару. Якщо здійснюється захват, то він виконується у фазі руху, що безпосередньо передує початку кидка, або виконується одночасно з ним.
Кидкова техніка в хортингу в своїй більшості виконується не за рахунок розвитку великого фізичного зусилля, супроводжуваного захватом за кінцівки чи одяг, а завдяки атакувальним або контратакувальним діям, використанню зусилля, інерції руху і енергії суперника, тонко відчуваючи мить його найменшої стійкості. Саме у цей момент проводиться кидок. Обов'язковою і логічною умовою є проведення добивальних та нейтралізуючих ударів руками або ногами. Для цього, при проведенні кидка, необхідно зберегти стійке положення. В іншому випадку сам кидок і всі попередні йому дії не будуть мати логічного завершення - закінчення двобою. При виконанні кидка необхідно прагнути зайняти таку позицію по відношенню до суперника, щоб не дати йому можливості схопити вас за кінцівки чи одяг і повалити вас за собою на підлогу у вигідну йому позицію партеру. Однак можна і залишитися на ногах після кидка або збивання суперника з ніг та продовжувати атакувати ударами ногами.
За основним принципом техніки хортингу захват і кидок виконуються безперервно, як єдина технічна дія, і в якості завершення атаки - атакувальний удар, не пізніше, ніж через 1 с після кидка. Цю паузу атакуючий хортингіст може використати, щоб мати можливість точніше прицілитися, проте вся комбінація повинна бути логічно вибудуваною і єдиною. Якщо спроба проведення кидка не вдалася, в хортингу, при проведенні спортивного двобою спортсменові буде зручніше припинити подальше утримання супротивника захватом і перейти до інших дій (розірвати дистанцію, продовжити атаку тощо), щоб не отримувати зайвих ударів. При спробі виконати повторний кидок, намагаючись вивести суперника з рівноваги, спортсмену треба діяти дуже рішуче та цілеспрямовано.
У прикладному хортингу специфіка кидків визначається постійною реальною загрозою з боку супротивника, часто озброєного. У даному випадку, частіше застосовуються захвати пальцями за хортовку, інший одяг, особливо за руку зі зброєю, що супроводжується випереджальними приголомшуючими ударами, вибиванням зброї, і наступним кидком. Після проведеного кидка, практично миттєво наноситися завершальний вражаючий удар. Причиною падіння можуть також бути больові дії на суглоби. Ці принципи є основними особливостями, що відрізняють кидки хортингу, а також прикладне спрямування хортингу.
Популярність системи хортингу забезпечується високою ефектністю її кидкової техніки, яка обумовлена ​​повною кінематичною свободою дії з використанням неконфліктних захватів за кінцівки чи одяг. Така свобода забезпечується демонстраційним режимом кваліфікаційної оцінки діяльності в хортингу. Спортсмени хортингу мають можливість не тільки виступати на змаганнях, а й вивчати прикладну техніку, підвищувати рівень знань та складати іспити на підвищення кваліфікаційного ступеня хортингу (ранку), де у програмі включена обов’язкова демонстрація прийомів кидкової техніки.
Вихід хортингу на світову спортивну арену різко поширив кидковий арсенал і його спортивну ефективність у зв'язку з підвищенням психічного навантаження спортивного двобою, що пояснює високу кінематичну жорсткість оборонних захватів у цій системі. Дані лабораторного експерименту засвідчили не досить ефективний вплив на хід двобою сковуючих оборонних захватів на збереження серединної структури традиційних кидків і необхідність корекції її першої та останньої фази виконання (підбір дистанції та взяття атакувального захвата).
Особливості техніки кидків хортингу різних класифікаційних типів дозволили виділити такі варіанти:
- низькоамплітудні кидки з використанням техніки одночасного впливу на супротивника за рахунок ривка та збивання з ніг, результатом чого є втрата рівноваги та падіння на підлогу хорту (у змагальному двобою оцінюється – 1 бал);
- високоамплітудні кидки із зривом оборонного захвата - знизу - вгору, і в бік передбачуваного кидка, вкладенням повної сили та маси тіла, результатом чого є підхоплення ваги тіла суперника, часткове прийняття маси його тіла на себе та падіння суперника на підлогу хорту з великою амплітудою (у змагальному двобою оцінюється – 2 бали).
Навчання й тренування хортингістів на етапі базової тактико-технічної підготовки (навчально-тренувального етапу) комплексам різноспрямованих кидків в умовах жорсткого обміну ударів забезпечили їм перевагу в підсумковій змагальній діяльності над учасниками змагань, які не займаються за даними методиками вивчення кидкової техніки хортингу.
Коригування техніки кидків в умовах жорсткого обміну ударами у двобої на етапі спортивного вдосконалення дозволяє домогтися підвищення ефективності кидкової техніки на даному етапі підготовки у порівнянні з результатами учасників змагань, які не займаються за даними методиками вивчення кидкової техніки.
З метою підвищення результативності змагальної діяльності юних хортингістів вже на першому році навчально-тренувального етапу доцільно, поряд з вивченням високоамплітудних кидків проворотом і нахилом в контактному режимі з партнером, удосконалювати їх техніку шляхом зриву оборонного захвата знизу - всередину - вгору і вбік передбачуваного падіння супротивника, включивши ці дії в структуру самого кидка.  Низькоамплітудні кидки нахилом, прогином і запрокидуванням в жорстких умовах обміну ударами у змагальному двобої доцільно проводити з попереднім упором підошвою ступні в стегно (або гомілку) атакованої ноги і наступним власним падінням у бік передбачуваного кидка. Зважаючи на сформовані у хортингістів навички індивідуальних способів адаптації до проведення двобою в умовах жорсткого обміну ударами, обміну оборонними захватами в ході сутички, на етапі спортивного вдосконалення можлива і доцільна корекція техніки високоамплітудних і низькоамплітудних кидків в жорстких захватах, у відповідності з рекомендаціями для навчально-тренувального етапу підготовки у методиці хортингу. Для оптимізації навчання базовій техніці кидків хортингу в умовах ранньої спеціалізації доцільно при складанні програми на етапі початкової підготовки використовувати систему єдиної класифікації технічних дій у спортивному розділі хортингу за біомеханічних ознаками. У цьому випадку можлива реалізація наступних необхідних умов для формування кидкового технічного арсеналу хортингіста, що забезпечує надійність його реалізації в змагальних умовах. З метою забезпечення засвоєння різноспрямованого арсеналу кидків необхідно організувати вивчення різних типів кидків, спрямованих у різні діагональні техніко-тактичні напрямки за принципом концентрації уваги на швидкісно-силовій роботі тулуба. З метою забезпечення здатності реалізовувати різноспрямований технічний арсенал кидкової техніки хортингу в умовах однойменної і різнойменною взаємних стійок в проекції на горизонтальну площину кожен силовий рух тулубом повинен містити техніку однотипних кидків за допомогою різних захватів. Для успішного засвоєння техніки кидків в умовах ранньої спеціалізації при недостатньо розвиненому кістково-м'язовому апараті і ще не сформованому механізмі сенсорних корекцій необхідно враховувати поступовість координаційного ускладнення при наданні інформації хортингістам, які навчаються, невеликого та поступового ускладнення структури кидків і їх фізичної складності за рахунок:
- вивчення кидків з двохопорного старту (стоячи на обох ногах) з переходом до кидків, проведених з одноопорного старту (з впливом на ногу супротивника ногою);
- вивчення кидків на ближній дистанції без власного падіння з переходом до вивчення однотипних кидків з власним падінням при захваті на середній дистанції;
- вивчення кидків з горизонтальним виведенням супротивника з рівноваги.

 
"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.
 

 (590x100, 5Kb)