Розвиток фізичних якостей хортингіста як єдиний процес

Раціонально організована фізична підготовка дозволяє спортсменові досягти необхідного рівня підготовленості, який забезпечить максимальні спортивні успіхи. Основними компонентами фізичної підготовки хортингіста є сила, швидкість, спритність, координація і рівновага. Крім цих складових загальної фізичної підготовки, спортсмени повинні розвивати такі якості, як гнучкість, точність, реакцію, почуття часу, витривалість і психічну стабільність. Розвиток цих якостей характеризує збалансований тренувальний план. Якщо спортсмен перебуваєте в хорошій фізичній формі, йому легше вивчати нові технічні прийоми. Коли ж фізично непідготовленому хортингісту доводиться одночасно займатися фізичною підготовкою й удосконалювати технічну майстерність, він витрачаєте на це вдвічі більше зусиль, ніж тренований спортсмен. Досягнення високих спортивних результатів у хортингу нерозривно пов'язане з розвитком великої фізичної сили, швидкості технічних і тактичних дій, здатності вести двобій у високому темпі, гнучкості та спритності рухів. У двобої всі ці фізичні якості проявляються в комплексі, і недоліки в розвитку одного з них можуть зробити вирішальний вплив на результат сутички. Часто доводиться спостерігати, як хортингіст володіє великою фізичною силою, але недостатньою витривалістю, наприкінці двобою втрачає всю свою перевагу, завойовану на початку двобою, і програє менш сильному, але більш витривалому спортсмену. Буває і так, що витривалий, але недостатньо сильний спортсмен виявляється слабким у двобої з сильним суперником, який легко перемагає свого противника.

Тому хортингіст повинен постійно працювати над розвитком своїх фізичних якостей, приділяючи особливу увагу вдосконаленню тієї якості, яка у нього розвинена менш сильно.

Безсумнівно, що всі фізичні якості спортсмена, кожна окремо і всі в комплексі, розвиваються і виховуються безпосередньо в ході навчально-тренувальних занять. Однак, для досягнення гармонійного розвитку фізичних якостей хортингіста, вдосконалення найменш розвинених, відстаючих якостей необхідна систематична, цілеспрямована робота з використанням специфічних засобів, що сприяють розвитку тієї чи іншої якості спортсмена.

Щоб перемогти суперника на хорті, необхідно подолати його опір, провести прийом або контрприйом, узяти противника на утримання, больовий, задушливий прийом або добитися переваги за кількістю балів. Без достатньої фізичної сили зробити це не вдасться. Бажано, щоб хортингіст володів рівномірно розвиненою мускулатурою всього тіла. Але таке буває не часто. У одних спортсменів сильніше розвинені м'язи рук, у інших дуже сильні ноги, у третіх розвинена спина. Ось чому в тренувальних заняттях потрібно підбирати крім інших вправ і такі, які ефективно сприяли б розвитку найбільш слабких і відстаючих груп м'язів.

Вправ для розвитку сили дуже багато, і всі вони характерні великим напруженням м'язів. Деякі вправи відрізняються багаторазовим повторенням. Разом з тим найкраще застосовувати вправи, які за своїм характером і структурою будуть подібними з рухами, виконуваними в двобої. Кількість повторень вправи може зменшуватися, якщо обтяження або протидія досить велика. Якщо вправи виконуються з невеликими обтяженнями, то потрібно проробляти їх з максимальною швидкістю і багаторазово. У цьому випадку поряд з розвитком сили розвивається і швидкість рухів. Здатність до тривалих силових зусиль виробляється при повтореннях вправ з невеликими або середніми обтяженнями до появи втоми, яка не дозволяє виробляти подальшу роботу, тобто, до відмови. Потрібно неодноразово повторювати ці вправи. Якщо вправи не викликають потужних напруг м'язів і втоми, то ефект від їх виконання буде незначним. З ростом сили і тренованості спортсмена вправи, що виконувалися раніше з великими зусиллями, виявляться легкими і не будуть викликати колишніх напруг. Необхідно ускладнювати їх, збільшувати обтяження, кількість повторень, швидкість виконання тощо.

Проте захоплення тільки силовою підготовкою може призвести до огрубіння м'язів, втрати їх еластичності, гнучкості в суглобах. Може з'явитися скутість рухів і втрата швидкісних якостей. Особливо часто це буває при надмірному захопленні вправами з різними обтяженнями, гантелями, штангами. Розвиток сили потрібно поєднувати з розвитком інших фізичних якостей, таких як швидкість, спритність і гнучкість. Молодим спортсменам притаманні різкі і швидкі рухи, а правильно побудованим систематичним тренуванням швидкість можна зберегти і збільшити. Домагаючись швидкості у виконанні будь-якого руху, потрібно багато разів повторювати його в тренуваннях. Хортингіст повинен проводити його легко, без скутості, невимушено, так як скутість заважає швидкості. Крім спеціальних вправ хортингу для розвитку швидкості, застосовуються вправи з інших видів спорту, як наприклад легка атлетика, баскетбол, футбол, та інші. Тут, крім виникнення позитивних емоцій, що сприяють підвищенню загального стану організму, розвиваються необхідні фізичні якості, у тому числі і швидкість, така необхідна при проведенні двобою хортингу.

Крім того, слід звернути особливу увагу на розвиток спритності. Чим з більшою кількістю рухів знайомий хортингіст, тим легше йому перейти від однієї дії до іншого, тим вище його спритність. Спритність у хортингу має важливе значення. Якщо простежити протягом декількох років за одним і тим же спортсменом, неважко побачити, як росте багатство його рухів, вміння користуватися ними. Найкраще розвивати спритність у тренувальних двобоях з партнером. Розвитку спритності також сприяють заняття акробатикою, гімнастикою, спеціальними вправами з партнером і без нього, імітаційні вправи.

Важливе значення для хортингіста має гнучкість. Добре розвинена гнучкість дозволяє з великим ефектом проявляти силу, спритність і технічну майстерність. Вона дозволяє розширити тактичні можливості спортсмена. Вправи, що розвивають гнучкість, повинні застосовуватися в продовженні всього часу тренувальних занять. До них відносяться вправи акробатичного характеру, вправи на розтягування, вправи з широкою амплітудою рухів. Вправи для розвитку гнучкості повинні виконуватися щодня і на кожному тренувальному занятті.

Цілеспрямований вплив на розвиток одного з фізичних якостей, впливає і на розвиток інших. Характер і величина такого впливу залежать від рівня фізичної підготовленості хортингіста, а також від величини і характеру застосовуваних навантажень. У спортсмена-початківця, який має низький рівень загальної фізичної підготовленості, вправи, що вимагають прояву переважно однієї фізичної якості, пред'являють значні вимоги і до прояву інших. При цьому найбільший вплив на організм надають вправи на швидкість, що застосовуються у вигляді рухів максимальної інтенсивності. Такі вправи роблять одночасно значний вплив як на розвиток анаеробних, так і аеробних можливостей. На останні вплив виявляється вже у відновному періоді між повтореннями в процесі ліквідації кисневого боргу, що призводить до підвищення рівня розвитку витривалості. Ці вправи вимагають і значного прояву сили, тому відбувається збільшення і силових показників. У таких випадках вправи тільки на силу або тільки на загальну витривалість, надають менш широкий і комплексний вплив. Проте надалі, при досягненні певного рівня розвитку фізичних якостей, подібний паралельний приріст показників припиняється. Це відбувається тому, що швидкісні вправи вже будуть пред'являти дуже малі вимоги щодо сили і витривалості. Відбувається, так звана, дисоціація фізичних якостей. Цей процес полягає в тому, що вправи, які раніше викликали розвиток всіх основних фізичних якостей, починають чинити вплив на хортингіста, який тренує лише деякі з них. У подальшому можуть проявитися навіть негативні взаємини між окремими фізичними якостями хортингіста, наприклад, між максимальною силою і гнучкістю, максимальною силою і витривалістю у двобої. Дуже важливо також враховувати, що найвищі показники у розвитку однієї з фізичних якостей можуть бути досягнуті лише при певному рівні розвитку інших. Тому розвиток фізичних якостей завжди має носити комплексний характер, забезпечуючи їх гармонійний розвиток в необхідному співвідношенні. Разом з тим ця вимога зовсім не припускає однаково інтенсивного впливу на всі фізичні якості одночасно. Воно завжди повинно передбачати акцентований вплив на одну з них, що здійснюється відповідно до найбільш сприятливого вікового періоду їх природного розвитку. При цьому за методикою хортингу завжди особлива увага має приділятися розвитку силових здібностей, як базових по відношенню до інших фізичних здібностей спортсмена.

 

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


 (576x30, 4Kb)