Методика розвитку швидкості

Під швидкістю розуміють здатність здійснювати рухи і дії з певною швидкістю завдяки високій рухливості нервово-м'язових процесів. Розрізняють комплексні та елементарні форми прояву швидкості. Людина отримує інформацію через рецептори органів чуття - зору, слуху, смаку, нюху, дотику, рецептори м'язового почуття у м'язах, тобто пропріорецептори, сухожиллях і суглобово-зв'язковому апараті, рецептори вестибулярного апарату, що сприймають зміни положення і рух тіла в просторі. По чутливому доцентровому нерву збудження передається від рецептора в центральну нервову систему. В результаті імпульсу, що надійшов з центральної нервової системи, в робочому органі виникає специфічна для нього рефлекторна діяльність, припустимо, скорочення тієї чи іншої м'язи або групи м'язів. Відповідна реакція на подразник в цей момент характеризується та повністю залежить від швидкості надходження імпульсу.
Якість швидкості в хортингу включає три компоненти:
- швидкість рухів;
- частота рухів;
- швидкість рухової реакції.
Важливу роль у швидкості рухів і дій грають вольові зусилля хортингіста, його психологічна налаштованість. Швидкість хортингіста характеризується його здатністю до ефективного здійснення простих швидкісних дій і складної реакції. Сила і швидкість хортингіста - дві фізичні якості, тісно пов'язані між собою. Нестача фізичної сили завжди гальмує швидке і чітке виконання того чи іншого прийому. У свою чергу велике фізичне зусилля, проведене недостатньо швидко або несвоєчасно, дає можливість противнику відновити втрачену рівновагу, прийняти захист або провести відповідний прийом. Тому вправи для розвитку сили і швидкості завжди повинні проводитися в комплексі. У той же час слід враховувати, що розвиток швидкості руху відбувається більш повільно, ніж розвиток сили або витривалості.
Швидкість рухів хортингіста завжди проявляється в конкретних ситуаціях двобою, під час якого хортингіст повинен вміти миттєво оцінити обстановку і вибрати найбільш раціональні для даної ситуації дії. При проведенні двобою в стійці це може відобразитися в правильному виборі моменту для проведення того чи іншого прийому, наприклад удару або підсічки, в той час, коли супротивник, починаючи рух уперед або назад, переносить вагу свого тіла з однієї ноги на іншу, але ще не встиг повністю перенести її на опорну ногу, або у швидкому раптовому підворіть під супротивника, що рухається вперед, або раптовим проведенням контрприйому в той момент, коли супротивник знаходиться в нестійкому положенні. Проста реакція в хортингу відбувається як відповідь заздалегідь відомим рухом на заздалегідь відомі, але раптові дії противника. Під час проведення двобою проста реакція майже не зустрічається, а тільки в процесі навчання і тренування, коли дії хортингістів обумовлюються. У двобої проявляються складні реакції двох типів: реакція на рухомий об'єкт, тобто на супротивника, і реакція вибору. У першому випадку в долі секунди треба діяти ударами по противнику, який пересувається, виконувати швидкісні захвати, готуючи прийом, а отже, знаходити потрібну дистанцію, вибирати певні технічні засоби і разом з тим самому безперервно рухатися. У другому випадку хортингіст реагує своїми діями на дії противника, причому, як правило, успіх залежить від переваги в швидкості, а складність реакції вибору - від ситуацій, створюваних діями хортингістів. В обстановці запеклого двобою хортингу вимоги до складної реакції дуже великі, так як дії відбуваються швидко і часто з відчутним результатом для хортингістів. Перевагу має той спортсмен, який раніше виявить задум свого супротивника, швидше зреагує на його дії.
Швидкість хортингіста залежить від наступних факторів:
- лабільність - швидкість протікання процесів збудження в нервових і м'язових клітинах;
- рухливість нервових процесів - швидкість зміни в корі великих півкуль збудження гальмуванням і навпаки;
- співвідношення швидких (білих) і повільних (червоних) м'язових волокон у скелетних м'язах;
- пропускна здатність мозку - кількість інформації, що переробляється за одиницю часу;
- екстраполяція - здатність передбачати можливі дії з боку суперника.
Здатність виконувати рухи і дії швидко - одна з найважливіших якостей хортингіста. Всі його дії є комплексом рефлекторних реакцій, що чергуються одна за одною. Припустимо, хортингіст побачив, що його партнер при нанесенні прямого удару лівою рукою в голову опускає праву руку на якусь мить вниз і цим відкриває нижню щелепу - саме чутливе місце на голові. Спортсмен отримує через зоровий аналізатор інформацію, в корі головного мозку виникає рішення нанести зустрічний прямий удар лівою рукою у відкрите місце, команду приймає руховий нерв, і кістково-м'язовий апарат виробляє дію, контрольовану центральною нервовою системою. Чим швидше відбувається замикання цієї рефлекторної дуги, тим швидше виконується дія - випередження ударом. Швидкість рухів хортингіста розглядають завжди стосовно до виконання ним раціональних прийомів і дій. Поспішні та уривчасті рухи, виконані нераціонально, ні в якій мірі не сприяють швидкості дій хортингіста в двобої. Тому, працюючи над розвитком швидкості, підбирають вправи, тісно пов'язані з технікою виконання прийомів і дій, застосовуваних у двобої. Точність реакції на рухомий об'єкт вдосконалюють паралельно з розвитком її швидкості. Може бути й так, що інформація в мозок на виконання прийому надходить блискавично, рішення приймається швидко, а прийом виконується уповільнено. Це може визначатися якістю м'язів, скорочення або розслаблення яких залежить від протікання біохімічних реакцій, вмісту речовин харчування і швидкості їх розщеплення, від швидкості передачі нервового імпульсу органів-виконавцям тощо. Слід мати на увазі, що швидкісні здібності кожної людини специфічні. Хортингіст може дуже швидко робити ухил назад і запізнюватися з ухилом в бік або швидко наносити прямий удар і значно повільніше бічний.
Засоби розвитку швидкості. Основним засобом розвитку швидкості служать імітаційні та спеціальні підготовчі вправи. При виконанні цих вправ поступово збільшують швидкість руху, дотримуючись правильної техніки виконання прийому або дії. При цьому враховують, що при багаторазовому виконанні імітаційних та спеціальних підготовчих вправ можуть вироблятися і неправильні навички, які в подальшому з великими труднощами піддаються виправленню. Для розвитку швидкості найбільш широко використовуються вправи з партнером, під час виконання яких відпрацьовуються способи виведення з рівноваги в різних напрямках, підготовки до проведення прийомів, початкова фаза прийому без кидка противника. Всі ці вправи виконуються багаторазово - 30 - 40 разів поспіль з поступовим збільшенням швидкості руху і доведенням її до максимальної. Спочатку партнер не робить великого опору, даючи можливість виконати прийом швидко і правильно, надалі опір збільшується, але не доводиться до максимального. В обстановці двобою вимоги до складної реакції спортсменів дуже великі: противник завдає різні удари як лівої, так і правою рукою в непередбачуваній послідовності. Для досягнення високої швидкості складної реакції у навчанні та тренуванні слід дотримуватися педагогічного правила: від простого до складного, поступово збільшуючи кількість вправ. Наприклад, спочатку навчають захисту у відповідь на заздалегідь обумовлений удар, потім учневі пропонується реагувати на одну з двох можливих атак, потім трьох і т.д. Для закріплення навичок у швидких рухах можна рекомендувати проведення навчально-тренувальних двобоїв з партнерами більш легкої ваги.
Ефективним засобом розвитку швидкості є допоміжні види спорту: легка атлетика, баскетбол і футбол, які спортсмени досить широко використовують у тренуванні, причому ігри проводяться за спрощеними правилами. Широко застосовуються також різного роду акробатичні вправи і вправи з невеликими обтяженнями, що виконуються з максимальною швидкістю.

 

Вправи для розвитку швидкості рекомендується включати в ранкову фізичну зарядку і в кожне заняття з фізичної та спеціальної підготовки. У цьому випадку вправи виконуються невеликими серіями з достатнім інтервалом для відпочинку. Вони, як правило, проводяться на початку навчально-тренувального заняття, поки хортингіст не втомився. Однак періодично вправи на швидкість можна проводити і на тлі великої втоми. Перед виконанням вправ для розвитку швидкості хортингіст має проводити гарну розминку, в іншому випадку можливі серйозні травматичні ушкодження. В хортингу швидкість пов'язана з вибуховими діями, а вони залежать від силових якостей. Ці дві якості взаємодіють, частота вибухових дій визначається швидкісною витривалістю. Швидкому виконанню дій перешкоджає зайва напруга, яка виникає на початку формування навичок. Потім, у міру їх вдосконалення, швидкість збільшується. При втомі також виникають зайві напруги, що уповільнюють виконання вже гарно знайомих та вивчених прийомів. Для розвитку швидкості доцільно чергувати прискорене виконання прийому з більш плавним. Наприклад, нанесення серії ударів руками чи ногами з одним або двома акцентованими. Розвиток і вдосконалення швидкісних якостей є однією з першорядних завдань у практиці підготовки хортингістів.

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.


 (576x30, 4Kb)