Атестація в хортингу

Кваліфікаційна система хортингу направлена на самовдосконалення кожного спортсмена, надбання навичок самооборони, отримання знань хортингу, як традиційного старовинного бойового мистецтва українського народу, зокрема етнічного походження Придніпров'я та за традиціями Запорозької Січі, а також передачі істинних знань одноборства наступним поколінням. Хортинг є практичною системою єдиноборства, бойовим мистецтвом, що йде поруч зі спортом. Відділами спорту при обласних та міських державних органах підтверджуються визнані спортивні розряди, відповідність яких дає кваліфікаційна система хортингу своїм ступеням. Враховуючи інтенсивний розвиток хортингу, було вирішено ввести певного роду іспити, які називаються атестацією. Завдяки цим іспитам, визначається рівень підготовки тих, хто займається хортингом. За прийнятою традицією окрім спортивних змагань раз на півроку всі шанувальники цього напряму здають своєрідний іспит на підвищення кваліфікаційного ступеня (ранку хортингу). На ньому оцінюються ступінь майстерності претендента, володіння базовою технікою хортингу і його фізична підготовленість та психологічна стійкість. Немаловажною складовою для отримання наступного ступеня хортингу є дотримання етикету та моральне виховання. За результатами іспиту присвоюються ранки. Атестація на ранк в хортингу - неодмінний ритуал всієї організації. Це своєрідний іспит на фізичну, технічну та моральну підготовку майбутнього бійця. Іспит складається з тестувань фізичної, технічної, теоретичної та спарингової підготовки. Спортсмен, який заявлений на атестацію повинен мати певний стаж занять. Цей термін може бути за рішенням комісії скорочений при наявності високих результатів досягнутих на змаганнях. Кожен учень повинен перед атестацією отримати схвалення свого інструктора. Єдина гарантія успішного складання іспиту - серйозна цілеспрямована підготовка хортингіста. Атестація не передбачає перескакування через рівень (через ранк). Виключення робляться тільки для спортсменів, які показали високі результати на змаганнях не нижче регіонального рівня і виконали розрядні вимоги від 1 юнацького розряду. Атестація в хортингу - це багатогодинний марафон. Найбільш видовищна і найскладніша складова - повноконтактні спаринги, тобто контрольні двобої з декількома суперникам. За підсумками атестації практично всі її учасники повинні пройти двобої та отримати заповітні ранки. Невстигаючих чекає переекзаменування через півроку. Кожний учень хортингу, який став на шлях вивчення бойового мистецтва має можливість проходження навчально-тренувальних і атестаційних семінарів під керівництвом досвідчених інструкторів хортингу, скласти офіційний іспит і отримати відповідну кваліфікацію - ступінь хортингу (ранк).
Порядок організації іспитів на присвоєння учнівського та майстерського ступеня затверджується технічними комісіями при національних і, відповідно, Всесвітній федерації хортингу і постійно вдосконалюється по мірі розвитку єдиноборства. Екзаменаційні програми формуються на основі колективних знань і досвіду багатьох майстрів хортингу самого високого ранку. Кваліфікаційна програма завжди відповідає робочим планам, яких притримуються в окремих секціях, та орієнтовані на присвоєння того чи іншого ступеня майстерності. Програма є керівництвом для дій кожного тренера, і забезпечує єдине вивчення техніки хортингу, а також сприяє зростанню майстерності хортингістів, в якій би країні він не займався. Оскільки програма навчання для кожного ступеню сама по собі є одним цілим, вона виступає як частинка однієї системи навчання, відповідаючи принципам поступового підйому сходинка за сходинкою при повному освоєнню необхідної техніки. Присвоєння учнівських ступенів «ранк» знаходиться в компетенції національних федерацій хортингу. Вони дотримуються основного змісту і об'єму цих іспитів, але регулюють методику їх проведення, видають відповідні ліцензії, рекомендації і завдання дипломованим майстрам хортингу проводити іспити на ранки в країні. Взяти участь в іспитах є можливим лише тоді, якщо учень пройшов певний курс навчання, який він інтенсивно і успішно використав і має допуск тренера. Бути допущеним до іспитів – велика честь для учня, оскільки, як правило, в атестаційній комісії присутні майстри досить високого рівня. І те, щоб ці майстри дивилися, як учень виконують техніку, протягом цілого дня, а іноді навіть не одного дня, потрібно дійсно заслужити. Досвідчений тренер погано підготовлених учнів до атестації не допустить. Всі іспити на майстерські ступені хортингу відбуваються під наглядом представника Всесвітньої федерації хортингу і є в сфері компетенції тільки інтернаціональних атестаційних комісій з хортингу. Екзаменаційна програма для майстрів є дуже обширною і багатосторонньою, і включає в себе всі базові техніки, прийоми партеру, форми хортингу з включеними кидковими діями, які повинні виконуватися бездоганно. Чим вищий ступінь, тим вищий та ефективніший рівень виконання прийомів повинен продемонструвати претендент.
В разі успішного проходження тестів, учасник отримує документ, що підтверджує підвищену ним кваліфікацію хортингу у такій послідовності по мірі зростання вимог і ступеня хортингу:
Членські документи та посвідчення хортингу
- міжнародна залікова книжка спортсмена - "International Horting Passport";
- членська картка Міжнародної федерації хортингу;
- членський значок Міжнародної федерації хортингу.
Документи підтвердження учнівських ступенів хортингу
- свідоцтво початківця хортингу.
Перший учнівський рівень - група починаючих спортсменів:
- сертифікат - 1 учнівський ранк;
- сертифікат - 2 учнівський ранк;
- сертифікат - 3 учнівський ранк.
Другий учнівський рівень - група середнього рівня підготовки:
- сертифікат - 4 учнівський ранк;
- сертифікат - 5 учнівський ранк;
- сертифікат - 6 учнівський ранк.
Третій учнівський рівень - група спортивного вдосконалювання:
- сертифікат - 7 учнівський ранк;
- сертифікат - 8 учнівський ранк;
- сертифікат - 9 учнівський ранк.
Документи підтвердження викладацьких ступенів хортингу
- посвідчення інструктора хортингу.
Перший викладацький рівень - інструктор хортингу:
- сертифікат - 1 інструкторський ранк;
- сертифікат - 2 інструкторський ранк;
- сертифікат - 3 інструкторський ранк.
Другий викладацький рівень - майстер хортингу:
- сертифікат - 1 майстерський ранк;
- сертифікат - 2 майстерський ранк;
- сертифікат - 3 майстерський ранк.
Третій викладацький рівень - майстер хортингу міжнародного класу:
- сертифікат - 1 міжнародний майстерський ранк;
- сертифікат - 2 міжнародний майстерський ранк;
- сертифікат - 3 міжнародний майстерський ранк.
Документи підтвердження адміністративних ступенів хортингу
- посвідчення представника хортингу.
Третій адміністративний рівень - міський, районний представник організації:
- сертифікат підтвердження - офіціальний представник "Official Representative".
Другий адміністративний рівень - регіональний представник організації:
- сертифікат підтвердження - регіональний представник "Regional Representative".
Перший адміністративний рівень - національний представник організації:
- сертифікат підтвердження - національний представник "National Representative".
         Дані кваліфікаційні ступені хортингу та підтверджуючі них документи прийняті Міжнародною федерацією хортингу і є єдиними для організацій і клубів хортингу в всіх країнах світу, включаючи Україну.
Рівень хортингіста визначає наданий йому ранк – ступінь хортингу.
У цій залежності виділені всі вищенаведені ступені: з 1-го учнівського ранку по 3-й міжнародний майстерський ранк.
Ступені хортингу йдуть від учнівських до майстерських. Вони враховують загальний рівень технічних навиків, досвід і заслуги перед дисципліною. Ступені присвоюються комісією від організації в присутності тренера. Існує два способи присвоєння: екзамен і рекомендація.
Кандидати на отримання певного ступеня, в обов'язковому порядку повинні відповідати наступним двом вимогам:
- бути членом національної федерації хортингу;
- відповідати технічним вимогам (знати техніку, що відповідає цьому рівню);
- відповідати морально-етичним вимогам.
Особливі випадки: атестаційна комісія після обговорення і запропонування комітету з присудження ступенів, може змінити умови, якщо необхідно підтвердити ступінь призначений викладачем, і це також можливо, відносно особливо успішного учня, який володіє виключними пізнаннями в хортингу. Особи, які уповноважені відбирати кандидатів на отримання ступенів (в результаті екзамену або за рекомендацією) призначаються міжнародною атестаційною колегією хортингу на 5 років. До складу комісії повинні входити майстри, що мають ступінь не нижче 1 майстерського ранку, і які є членами національної федерації хортингу. Ступені на міжнародний майстерський ранк присуджуються комісією, що складається із майстрів самих високих ступенів та під керівництвом голови міжнародної атестаційної колегії з хортингу. Всі ці ступені повинні бути затверджені Всесвітньою федерацією хортингу. Особливі випадки – якщо особа, має виключні заслуги, національна федерація хортингу може присвоїти їй почесну майстерську ступінь за вагомий внесок у справу розвитку хортингу в країні.
До іспитів допускаються всі учні, які мають рекомендацію тренера, який несе відповідальність за дотримання дисципліни учнем під час проведення іспиту. Правильній поведінці, під час складання іспитів на ступінь, спочатку повинен навчити тренер. Єдиною причиною існування в хортингу іспитів на ранки є те, що вони дають можливість хортингістам оцінити рівень свого технічного прогресу, тому для учня під час іспиту важливим буде лише одне, зуміти повністю показати результати своїх тренувань. Під час іспиту виконання техніки повинно відповідати певній швидкості, точності і силі рухів. При цьому фізична сила і витривалість повинні демонструватися без зупинки. Не має бути ні страху, ні вагань. В кожному русі виконаної техніки повинно відчуватися єдність розуму і тіла. Сходинки ведуть вверх. Сходинка за сходинкою. Їх неможливо подолати одразу. Це слово містить у собі ідею розділення і вказує на метод, необхідний для того, щоб досягнути кінцевої цілі шляху хортингу. Саме таке просування по ступенях хортингу дає хортингісту відчуття справжнього шляху бойового мистецтва.
До іспиту на учнівську ступінь хортингу не допускаються особи, які мають негативну характеристику в спортивному колективі серед учнів: неврівноважені та аморальні люди; особи, які вживають горілчані напої; недовірливі люди та дискредитуючи колектив клубу хортингу; нетерплячі учні, не маючі поняття стабільності в житті; невдячні та невіддані учні.
До іспиту на майстерську ступінь хортингу не допускаються особи, які мають негативну характеристику в організації серед тренерів: обмежуються люди із негативною нестійкою психікою, а також з низьким потенціалом розумового рівня; люди, які не вміють самовдосконалюватися і не переслідують таку мету; тренери, які своїми діями пробують зробити дисбаланс в організації (можливе збільшення періоду підготовки без припинення занять). У суперечливих випадках, кандидату на підвищення ступеня завжди дозволяється практично підтвердити свій ступінь. Посмертні ступені можуть присвоюватися як виключні титули.
Така класифікація цілком розроблена засновником хортингу та поширюється в клуби хортингу по всьому світу. За виховною філософією хортинг - є шляхом самовдосконалення людини, яка хоче не тільки випробувати себе фізично і морально, але й постійно вести здоровий і гармонійний спосіб життя. Всі без винятку учні дотримуються такої системи класифікації. Проміжні ступені хортингу лише незначні нагороди для учнів, задовольняють їх завзятість і гордість, але справжній послідовник повинен дивитися у майбутнє і розглядати свій шлях якнайширше. Учень, нагороджений певним ступенем (ранком) відразу відчуває себе «присвяченим» в хортингу. Між володарями ранків хортингу існує певна ментальна дистанція, відповідно до знань та умінь спортсменів. 9-й учнівський ранк - це остання ступінь, яку має право присвоювати керівник гуртка. Далі він зобов'язаний представити свого учня, якого вважає гідним інструкторського ранку, атестаційній технічній комісії для перевірки фізичної підготовленості, технічних умінь та моральних якостей. Тут учневі належить кілька дуже складних іспитів. Потім, маючи офіційне підтвердження кваліфікаційної комісії, хортингіст отримує наступну бажану відзнаку – ранк хортингу. Але істинний прихильник хортингу на цьому не зупиниться. Якщо він дійсно любить це мистецтво, і якщо він бореться за свій шлях та ступінь не тільки для того, щоб вміти битися та викликати повагу оточуючих, він піде далі. Тепер, маючи міцну основу у вигляді високого ранку, цей хортингіст буде далі вдосконалюватися у своєму мистецтві, поки не досягне справжньої майстерності. Тому «майстерські ранки» діляться на 3 ступені: 1-й, 2-й, 3-й майстерський ранк. Міжнародним майстерським ранком (1, 2, 3) нагороджують лише абсолютно виняткових людей. Однак іспити на кожен з них також ускладнюються по мірі зростання ступеня, а отже, і час, що витрачається на підготовку, зростає. Так, наприклад, буде потрібно мінімум 6 років наполегливої роботи, щоб після одержання 1-го майстерського ранку заявитися на іспит на 3-й майстерський ранк хортингу. Не кажучи вже про те, що постав перед екзаменаційною комісією претендент повинен володіти винятковими природними даними. Що ж до 3-го міжнародного майстерського ранку, то він є винятковим, і присуджується як нагорода за все життя, цілком і без залишку віддане хортингу. Учні хортингу мають розуміти, що просування по шляху хортингу – це складний багаторічний процес навчання та виховання, а потім самопізнання та самовиховання. Іспити - це мета ваших зусиль, що допомагає оцінити ваш прогрес і шанс перевірити себе. Випробування на іспитах служать не для того, щоб досягати більш високого ступеня. Їх мета - це ваш власний прогрес. Колір кваліфікаційного шеврону на хортовці змінюється після того, як ви здали іспит. Для кожного учня це радісна подія. Але сенс радості не в тому, що ви здали, а в тому, що ваша наполегливість і витрачені зусилля на шляху до вашої мети знайшли своє відображення у здачі іспиту з хортингу. Важливо не те, що ви здали іспит, а те, як ви старалися, щоб його здати. Демонстрація вашої фізичної підготовленості, впевнене виконання техніки і виявлений дух під час проведення екзаменаційних контрольних двобоїв розкривають вчення вашими власними силами - це доказ старанної практики хортингу. І навіть якщо ви не здали іспит, але зрозуміли свої помилки, ви все одно отримуєте гарний досвід. Зазвичай, хортингісти, бажаючі здавати іспит, допускаються тренером до іспиту за умови, якщо він майже не сумнівається в його успішній здачі. В іншому випадку, тренер рекомендує учневі потренуватися ще деякий час до повної готовності. У будь-якій секції хортингу є учні, які володіють дуже добре деякими розділами підготовки, а деякими погано. Найчастіше це трапляється, коли учень не росте в секції з дитинства, а приходить у хортинг або підлітком, або дорослим. У цих випадках, осягнути специфічну бойову техніку, вивчити на високому рівні всі розділи хортингу можна лише глибоко занурившись у тренування, що майже не представляється можливим для більшості сучасних людей. Тому тренер для хортингіста зміщує акцент підготовки. Наприклад, найчастіше, спостерігається те, що учень якісно освоює коротку прикладну роботу, що, перш за все, необхідно для самооборони і найбільше вивчається в прикладній секції, і вельми слабо освоює складну класичну базову техніку хортингу. Для таких учнів також передбачається проведення атестацій, але не по повній школі хортингу, а за спрощеною програмою вільного стилю. Тобто, тільки по змагальної роботі: учні здають необхідну для атестації кількість двобоїв. У деяких виключних випадках атестація присвоюється без іспиту переможцям та призерам контактних чемпіонатів з хортингу високого рівня, але з наступним підтвердженням знання розділів хортингу в достатньому обсязі. Всі ці умови проведення атестації надають можливість хортингісту на даному етапі реально оцінити свою технічну підготовленість в хортингу, а також особисто планувати подальшу навчально-тренувальну діяльність.
 
"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
3 р.