Зубалій М.Д. Історія становлення і розвитку національного єдиноборства хортинг. Наукова стаття до видання у фаховому журналі Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України, січень 2014 року

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА
Зубалій Микола Дмитрович
 
Старший науковий співробітник лабораторії фізичного розвитку Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, кандидат педагогічних наук, Член-кореспондент Національної академії наук України
ПОСИЛАННЯ НА СТАТТЮ У СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДЛЯ АВТОРІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

1. Зубалій М.Д. Історія становлення і розвитку національного єдиноборства хортинг / М.Д. Зубалій // Науковий журнал Інституту інноваційних технологій та змісту освіти. Науково-педагогічні проблеми фізичної культури. Випуск 12. – К.: вид-во, 2013. – С. 39 – 47.

ПОСИЛАННЯ НА СТАТТЮ В ОФІЦІЙНОМУ САЙТІ ФАХОВОГО ВИДАННЯ
URL (ідентифікатор ресурсу)
 
Файл у форматі PDF: 
ПОСИЛАННЯ ДЛЯ КОПІЮВАННЯ НА ЗОВНІШНІ РЕСУРСИ
Зубалій М.Д. Історія становлення і розвитку національного єдиноборства хортинг. Наукова стаття до видання у фаховому журналі Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України, січень 2014 року
РЕЦЕНЗІЯ НА СТАТТЮ
Коновець Світлани Володимирівни
доктора педагогічних наук, старшого наукового співробітника лабораторії морального та етичного виховання Інституту проблем виховання НАПН України

УДК: 37.037 (091)

Микола Зубалій,
кандидат педагогічних наук,
старший науковий співробітник
Інституту проблем виховання НАПН України 

ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ЄДИНОБОРСТВА ХОРТИНГ

Анотація. У статті розкрито історичні аспекти виникнення, становлення й розвитку національного виду спорту хортинг в Україні. Автор указує, що назва єдиноборства хортинг походить від назви відомого в світі острова Хортиця на Дніпрі. В даний період хортингом займаються діти, учні й дорослі в Україні та в багатьох країнах Європи і світу.

Ключові слова: історія, спорт, хортинг, змагання, Хортиця, програма, єдиноборство, федерація, турнір, майстер спорту.

Аннотация. В статье раскрыто исторические аспекты возникновения, становления и развития национального вида спорта хортинг в Украине. Автор указывает, что название единоборства хортинг походит от названия известного в мире острова Хортица на Днепре. В данный период хортингом занимаются дети, учащиеся и взрослые в Украине и во многих странах Европы и мира.

Ключевые слова: история, спорт, хортинг, соревнования, Хортица, программа, единоборство, федерация, турнир, мастер спорта.

Summary. In the article describe historical aspect of foundation and  development national kind of sport “horting” in Ukraine. The author points out that the name comes from the arts horting famous names in the world of the island on the Dnieper River Khortytsia. During this period horting engaged children, students and adults in the Ukraine and in many countries of Europe and the world.

Key words: history, sport, horting, competition, Khortytsia, program, martial art federation, tournament, master of sports.

Актуальність. Проблема історії виникнення, становлення й розвитку нових видів національних єдиноборств завжди викликала підвищений інтерес у науковців, практичних працівників, учителів фізичної культури, тренерів і спортсменів. Це пояснюється, насамперед тим, що дана проблема має історичне, теоретичне й практичне значення. Глибоке знання історії виникнення спортивних єдиноборств позитивно впливає як на розвиток теорії і методики національних видів спорту так і на пошук ефективних форм залучення й підготовки підростаючого покоління до регулярних занять народними видами єдиноборств, які мають давню історію підготовки підростаючого покоління до захисту рідної землі від ворога.

Аналіз наукових досліджень. Вивчення праць дослідників історії Запорозької Січі Ю.Д. Руденка, Ю.Л. Мельничука, Є.Н. Приступи, В.І. Сергійчука, Д.І. Яворницького та інших засвідчує, що в системі психофізичної підготовки українських козаків велика роль від­водилася бойовим мистецтвам. Це пов’язано з тим, що козаки постійно перебували в суворих умовах бойових дій, у тривалих військових походах, екстремальних ситуаціях виживання в надзвичайно складних життєвих обставинах та змаганнях із стихійними силами природи. Суворий час вимагав напруження фізичних і психічних сил та дотримання жорсткої дисципліни в процесі бойової підготовки молоді й формування в неї готовності захищати рідну землю від ворога. Для цього в Запорозькій Січі впроваджувалася спеціальна система фізичного і психофізичного загартування молоді, яка поступово ускладнювалася згідно військових умов. Продовжуючи традиції старших козаків, молодь на народні свята регулярно проводила змагання на силу, швидкість, спритність, точність попадання в ціль, у перегонах тощо. Велике пізнавальне й виховне значення для молодих козаків мали козацькі єдиноборства. Важливі їх елементи ввійшли в основу козацьких бойових комплексів, спеціальних фізичних вправ, оздоровчих та лікувальних методик, які почали культивуватися ще в наших пращурів – волхвів. У той складний період вони не мали права носити зброю, тому були змушені застосовувати різні способи самозахисту від ворога за допомогою свого тіла, рук і ніг. Мистецтво волхвів у пізніші часи, зазначають автори монографії “Козацько-лицарське виховання учнівської і студентської молоді”, перейняли запорозькі козаки. Молодим козакам-воїнам було легше оволодівати прийомами одноборства під наглядом наставників – старших козаків. Ця система різноманітних бойових прийомів, рухів і лікувальних методик дійшла до нас у вигляді спеціальних бойових комплексів без зброї та зі зброєю, оздоровчих зміцнювальних вправ на силу, спритність, швидкість, витривалість та гнучкість. Українські бойові комплекси, що застосовуються в даний час у методиці підготовки хортингістів, втілюють у собі численні практичні комбінації прийомів, специфічні фізичні вправи та психофізичні прийоми, які є природні, самобутні й виразно національні. Їх порівняльний аналіз показує, зазначають автори монографії, “що багато рухів, прийомів, немає в єдиноборствах і подібних фізичних тренувальних методиках інших народів” [8, с. 20].

Метою статті є вивчення і аналіз історичних основ відродження оздоровчих, культурних і військових традицій Запорозької Січі, й зокрема, козацького характерництва та створення на їх основі сучасного бойового єдиноборства хортинг.

Результати дослідження. Вивчення і аналіз літературних джерел [1; 5; 6; 8] засвідчує, що вершиною бойових єдиноборств у козаків була система козацького характерництва. У наро­ді це мистецтво відоме під наз­вою «господар ночі». В народній пам'яті боротьба характерників овіяна нев'янучою славою, оре­олом легендарності й поваги. Де­які козаки-характерники настіль­ки розвивали свої фізичні якості, внутрішні психічні сили й мож­ливості, що досягали надзвичай­них успіхів у розвитку індивідуальних здібностей. Багато їхніх сучасників були переконані в то­му, що у характерників «вселяла­ся» якась надприродна сила. Свою надзвичайну силу й енергію коза­ки-характерники в основному застосовували лише за потребою: у боротьбі з ворогом, під час сти­хійних лих, герців тощо. Вони володіли уміннями, які в наш час демонструють, наприклад, квалі­фіковані екстрасенси. Були в Запорозькій Січі й козаки-чаклуни, які досконало воло­діли прийомами впливу на психі­ку ворога, «зачаровували» або «за­ворожували» його й тим часом ви­питували в нього військові та ін­ші таємниці. Відмінна психофізична підго­товка, розвинута духовна сфера допомагали козакам-характерникам заляку­вати ворога навіюванням йому ін­формації про свою надзвичайну силу й непереможність, а також про те, що їх не беруть ні шабля, ні вогонь, ні вода, ні куля, окрім срібної.

Вороги Запорозької Січі нерідко вірили, що ко­заки могли брати голими руками розпечені ядра, обминати кулі, без ключів відкривати замки, ба­чити за кілька верст навколо се­бе, замовляти себе від ворожої зброї, руками ловити кулі тощо. Досвідчені козаки-характерники  також уміли навіюва­ти на ворогів «ману» так, щоб їм увижалося зовсім не те, що на­справді робилося. Такі козаки могли швидко проникати непоміченими у ворожий табір, наробити там лиха й живими та неушкодженими повертатися до своїх. Їхня психофізична під­готовка допомагала визначати най­кращі шляхи проникнення у ворожий тил, швидко збирати там потрібну військову інформацію, кваліфіко­вано вести розвідку, визначати вразливі місця для нападу на ворога тощо [5].

У літературних джерелах [5; 8; 11] є правдива інформація й про те, що козаки-характерники спе­ціальними вправами досягали неймовірного ефекту, коли «тіло грає» й больові удари супротив­ника не відчуваються. Такі козаки вміли миттєво концентрувати внутрішню енергію в тій частині свого тіла, куди спрямовувався удар нападника. Подібні явища притаманні й відомим сучасним майстрам східних систем боротьби, наприклад, мис­тецтву тибетських ченців катеда, «школі залізної сорочки» в кунгфу та карате. Подібними психофізичними якос­тями володіють і деякі відомі сучасні борці, боксери та важкоатлети. Ці дивовижні факти визнає су­часна психологічна й спортивна наука, хоча переконливе їх пояснення й обґрунтування на­лежить глибоко дослідити вченими в майбутньому.

Постійно самовдосконалюючись, козаки-характерники та­кож оволодівали специфічними дихальними вправами, показува­ли, подібно до йогів, справді не­вичерпні можливості людського організму. Дослідник історії за­порозького козацтва академік Д. І. Яворницький писав, що по­між козаків були справжні велет­ні тіла і духу. «Вони товсті мета­леві смуги, як снопи в полі, нав­коло шиї ляхів скручували. Дуже тугі луки, над якими в Польщі кілька чоловік даремно силились, натягували, граючись. У них у Сі­чі серед інших богатирів жив Васюринський козарлюга, то був такий силач, що коли він прича­щався, то чотири чоловіки підтри­мували священика, щоб він не впав від одного духу богатиря, тому що як тільки він дихне, то від того подиху людина падала з ніг. А коли руйнували Січ, то там був такий силач, котрий одним подихом міг убити людину» [11, с. 236].

Як бачимо, в Запорозькій Сі­чі козацьке характерництво було вершиною бойових мистецтв. Во­но утворилося й розвивалося вна­слідок високих вимог українських козаків до своєї психічної і фізичної підго­товки. Їхнє вміння, всебічна психофізична під­готовленість і морально-вольова вихованість високо цінувалися як серед козацької старшини, так і серед рядових козаків, про що свідчать історичні джерела. У ни­нішній час, коли йде відродження національної фізичної культури та спорту, особливо актуально показувати сучасній молоді позитивний досвід наших предків, їхнє прагнення регулярно займатися фізичною підготовкою, вести здоровий спосіб життя, всебічно розвивати свої природні якості й незвичайні психофізичні здібності.

У цьому плані цікавим і перспективним є український національний вид спорту хортинг, розроблений на основі козацьких бойових мистецтв та єдиноборств заслуженим майстром спорту України Е.А. Єрьоменком. Новий вид спортивної боротьби заснований у 2008 році на культурних, оздоровчих і бойових традиціях українського народу, як освітня складова на виконання Державної програми “Інформаційні та комунікаційні технології в освіти і науці” та Державної цільової програми роботи з обдарованою молоддю на 2007 – 2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1016 від 8 серпня 2007 року. Цей вид спортивної боротьби базується на принципах багаторічної, цілорічної, спеціально організованої підготовки дітей і молоді й спрямований на всебічний розвиток, морально-етичне та патріотичне виховання учнів. Він є визнаним видом спорту в нашій державі за наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту  № 3000 від 21 серпня 2009 року, виданому до Дня незалежності України. Робочі програми фізкультурно-оздоровчих занять з хортингу для дітей затверджені Рішенням експертної комісії з програмно-методичного забезпечення фізкультурно-оздоровчої і спортивної діяльності Національного університету фізичного виховання і спорту від 18 червня 2005 року. Всеукраїнські, регіональні та місцеві навчально-виховні заходи з хортингу спрямовані на реалізацію Указу Президента України № 244 від 20 березня 2008 року “Про додаткові заходи щодо  підвищення якості освіти в Україні” [4, с. 5].

Назва виду спортивної боротьби “хортинг” походить від назви відомого у світі острова Хортиця на Дніпрі, де була розташована Запорозька Січ. Вона активно діяла й відіграла прогресивну роль в історії українського народу. Тому “ідея виникнення Хортингу, як комплексної системи самовдосконалення особистості, заснованої на фізичному, морально-етичному та духовному вихованні, пов’язана з відродженням давніх народних традицій, що передавалися з покоління в покоління” [4, с. 5]. Система підготовки, виховання характеру, вдосконалення майстерності та надбання змагального духу українських козаків лягли в основу хортингу, як виду спорту, створеного в Україні. Він має регламентовані правила змагань, за якими за бажанням можуть змагатися учні загальноосвітніх навчальних закладів у різних вікових категоріях та вікових групах. Як вид оздоровчого та бойового мистецтва хортинг має поступово ускладнену програму підготовки молодої людину, поділену на кваліфікаційні рівні (ранки), де кожний ступінь відповідає певному рівню загальної та спеціальної фізичної підготовки. Обов’язковою умовою хортингу є знання й виконання хортингістами елементів техніки самозахисту та інших необхідних складових з підготовки фізично розвиненої особистості. Важливе значення в програмі з хортингу відводиться виховним вимогам, які включають дотримання вимог етикету, суворої дисципліни під час проведення тренувальних занять, технічних функціональних та вольових аспектів підготовки хортингістів. Підвищена дисципліна та етикет поведінки учня, вважає автор, є системою впливу на формування характеру особистості, допомогою батькам дітей, які займаються в гуртках з хортингу в загальноосвітніх навчальних закладах, адже вони виховуються й розвиваються не тільки сильними, а й здатними захистити себе й близьких людей у небезпечних ситуаціях. Під час занять в гуртках в учнів також формуються здорові звички до самовдосконалення, розвиваються вміння гідно поводити себе в школі, сім’ї та за місцем проживання [4].

Велике значення у ставленні й розвитку українського виду спорту хортинг мали навчально-тренувальні семінари, які організовувалися Українською федерацією хортингу. Перший семінар з участю 65 тренерів, інструкторів і спортсменів із 14 областей України проводився в Києві 20 вересня 2008 року. Наступні навчально-тренувальні семінари були проведені 25–27 вересня 2008 року в Дніпропетровську, 28 вересня – в Запоріжжі, 10–12 жовтня – в Донецьку, 18 жовтня – в Рівному, 27–28 жовтня – в Трускавці Львівської області. Після проведення цих семінарів були організовані перші спортивні змагання,  на яких апробовувалися правила змагань з українського єдиноборства хортинг. Вони були проведені 1 листопада 2008 року на базі загальноосвітньої школи № 214 м. Києва. В змаганнях взяли участь понад 100 учасників. Після організації цих змагань продовжилося  проведення навчально-тренувальних семінарів, які стали стабільнішими, організованішими й пліднішими. Так, 1 листопада 2008 року семінар було  проведено в Броварах Київської області, а 17–18 січня 2009 року – в Лубнах Полтавської області. В цих семінарах взяла участь велика кількість молоді, яку цікавили форми й методи навчання, тренування й проведення змагань.

Проведення в Україні серії навчально-тренувальних семінарів та перших змагань з хортингу дозволи 1 березня 2009 року організувати перший відкритий чемпіонат Автономної Республіки Крим у смт Кіровське, а 3 – 4 березня провести навчально-тренувальний семінар у Судаку. Після цього відбулася офіційна реєстрація хортингу в Україні. 25 березня 2009 року Міністерство юстиції України видало свідоцтво № 3076 про реєстрацію Української федерації хортингу. Її головою було призначено видатного українського спортсмена, випускника Дніпропетровського державного інституту фізичної культури Е.А. Єрьоменка. Після цього 29 березня 2009 року в смт Пуща-Водиця  Київської області пройшов перший Всеукраїнський турнір з хортингу серед юнаків, кадетів та юніорів, у якому взяли участь 96 спортсменів із різних областей України. Головним же заходом з хортингу в ці роки вважається перший Всеукраїнський турнір серед дорослих, який було проведено 10 травня 2009 року на спортивній базі загальноосвітньої школи № 104 Оболонського району м. Києва.

Важливою історичною подією в розвитку хортингу як виду спорту було рішення колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1/5.3.3 від 9 лютого 2010 року про внесення хортингу до переліку визнаних видів спорту в Україні. На підставі рішення колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України “Про внесення змін до переліку видів спорту, що визнані в Україні”, наказом № 306 від 9 лютого 2010 року, хортинг було внесено за № 71 до переліку видів спорту, що визнані в Україні. Даний наказ було зареєстровано Міністерством юстиції України за № 186/17481 від 25 лютого 2010 року. Це свідчить про те, що хортинг було визнано в Україні як самостійний вид спорту. Отримавши державну підтримку, хортинг за короткий час набув масовості й великої популярності серед дітей, молоді та дорослих. Тобто хортинг став національним видом спорту української держави.

Не залишився без уваги хортинг і серед фахівців зарубіжних країн. Ним зацікавилися закордоні тренери й спеціалісти єдиноборств. Їх було включено до складу організації, яка провела перші міжнародні змагання з хортингу в Києві. Цей міжнародний турнір з хортингу було присвячено Дню Перемоги й проведено в Києві 9 травня 2010 року. В змаганнях взяли участь дві команди з Росії (з Рязанської області та Республіки Чувашія), одна команда з Туркменістану й багато команд з різних областей України. Це дало підстави для заснування відділень Української федерації хортингу за кордоном. 31 січня 2011 року Міністерство освіти і науки, молоді  та спорту України також затвердило навчальну програму й дало дозвіл на відкриття відділень хортингу в дитячо-юнацьких спортивних школах та спеціалізованих дитячо-юнацьких школах олімпійського резерву. Для дитячо-юнацьких спортивних шкіл фахівцями Української федерації хортингу була розроблена навчальна програма з хортингу з урахуванням вікових особливостей учнів [11]. Це дало можливість вивчати хортинг як універсальну систему змішаного єдиноборства, яке втілило в собі найбільш ефективні прийоми спортивних і прикладних єдиноборств та бойових мистецтв.

Вивчення літературних джерел [1; 4] засвідчує, що перший офіційний чемпіонат України серед чоловіків та жінок відбувся 26–27 березня 2011 року у м. Бровари Київської області. Змагання проводилися на спортивній базі Економіко-технологічного університету з участю понад 120 учасників із 16 областей України. За підсумками проведених змагань переможцям уперше були присвоєні спортивні звання “Майстер спорту України”. Першим майстром спорту України з хортингу став студент Національного університету фізичного виховання і спорту Олександр Милов (тренер В. С. Шевчук). Другий чемпіонат України серед чоловіків і жінок відбувся у Київському палаці спорту 22–23 березня 2012 року. В ньому взяли участь збірні команди з 18 областей України в складі 157 спортсменів. У 2012 році було успішно проведено відкритий Кубок України з хортингу в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, в якому взяли участь понад 30 команд України та Росії. У змаганнях виступали 172 хортингісти з 22 областей України й збірна команда з хортингу Російської Федерації.  Третій чемпіонат України з хортингу Українська федерація хортингу провела в Київському палаці спорту 22–23  березня 2013 року. В змаганнях узяли участь збірні команди з 21 областей України, Києва та Автономної Республіки Крим.

Велике значення для розвитку хортингу серед учнів мало введення хортингу в якості варіативної частини до навчальних програм з фізичної культури для 5–9 і 10–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Ці навчальні програми з грифом “рекомендовано” офіційно введено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (листи-розпорядження за № 1/11–8601 і № 1/11–8604 від 15 вересня 2011 року). Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України також рекомендувало відкрити відділення хортингу у вищих навчальних закладах IIV рівнів акредитації та запровадити спеціалізацію з національного виду спорту хортинг у вищих навчальних закладах (лист-розпорядження за № 1/11–10420  від 9 листопада 2011 року). В наступному році Міністерство освіти і науки, молоді та спорту прийняло рішення про введення хортингу в позашкільні навчальні заклади, а також видало лист-розпорядження за № 1/11–19310  від 14 грудня 2012 року про схвалення навчальної програми з хортингу для позашкільних навчальних закладів та надання грифа “Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України”. Це свідчить про те, що за короткий час хортинг було впроваджено в багатьох позашкільних навчальних закладах. У даний час спортивні клуби з хортингу працюють в усіх областях України, Автономній Республіці Крим, Києві та Севастополі. Цей вид спорту має свої відмітні атрибути, емблеми виду спорту, прапор, гімн і марш хортингу. Відомі художники створили картини на тематику хортингу, а видатні українські поети й музиканти склали вірші й написали багато пісень про новий вид спорту  в Україні.

Велику популярність отримав хортинг і за кордоном. Керує його розвитком у зарубіжних країнах Міжнародна федерація хортингу (World Horting Federation), яка заснована в Україні 2009 року розробником хортингу, майстром спорту України міжнародного класу Е. А. Єрьоменком. Міжнародна федерація хортингу створена як міжнародна громадська організація фізкультурно-спортивного спрямування, що культивує й розвиває хортинг у світовій класифікації змішаних спортивних єдиноборств. Основною метою федерації є реалізація комплексної програми популяризації хортингу як самостійного виду спорту на міжнародній арені в зарубіжних країнах. У міжнародних правилах хортингу є декілька різнопланових розділів спортивних змагань. Основним серед них вважається двораундовий комплекс спортивного двобою. Він охоплює ввесь природний арсенал прийомів самозахисту спортсмена, які включені в спортивну змагальну програму.

Новий український вид спорту хортинг сформувався як спортивне єдиноборство в результаті узагальнення багаторічного національного й міжнародного досвіду та творчих підходів до занять тренерів, учених, відомих спортсменів. З упровадженням хортингу в багатьох країнах світу його техніка значно збагатилася, бо до неї були включені найбільш ефективні й раціональні прийоми, що сприяють кращим досягненням у спортивному єдиноборстві. Тому хортинг є у світовому спортивному співтоваристві новим напрямом комплексного змішаного єдиноборства (MMA Horting). Проте два його різнопланові раунди двобою суттєво відрізняють цей український вид спорту від зарубіжних єдиноборств завдяки розробленим Міжнародним правилам змагань, які в світовій спортивній практиці до цього часу не застосовувалися. Цей спортивний винахід дозволяє залучати тепер до спортивних змагань з хортингу спортсменів із різних вітчизняних і зарубіжних видів спортивних єдиноборств, що сприяє масовій участі єдиноборців на спортивних змаганнях з українського хортингу.

Вивчення офіційних документів засвідчує, що міжнародна громадська організація Міжнародна федерація хортингу зареєстрована в Україні Міністерством юстиції України 6 серпня 2009 року (свідоцтво № 3162) за поданням 7 країн: України, Росії, Куби, Греції, Литви, Грузії і Туркменістану. Членами Міжнародної федерації хортингу на початку 2012 року були представники 26 країн: України, Російської Федерації, Греції, Грузії, Куби, Туркменістану, Литви, Сполучених Штатів Америки, Китайської Народної Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Великобританії, Франції, Словацької Республіки, Угорщини, Бангладеш, Азербайджану, Алжиру, Тунісу, Узбекистану, Молдови. Офіційно зареєстрованими Міністерствами юстиції інших держав є національні спортивні федерації хортингу в Україні, Росії, Латвії, Словаччині та Вірменії. У зв’язку з великою популярністю хортингу за кордоном постійно зростає й діяльність Міжнародної федерації хортингу щодо реєстрації в даних країнах національних спортивних федерацій хортингу.

Практика засвідчує, що найбільш динамічно розвивається хортинг в Україні, Росії, Словаччині, Великобританії, Румунії, Франції, Німеччині, Ірані, Вірменії та Азербайджані. Він набуває розвитку завдяки проведенню міжнародних навчально-тренувальних семінарів, програм, у яких містяться питання організації і проведення тренувального процесу, підвищення рівнів підготовленості спортсменів, організації міжнародних змагань, суддівської практики та ін. У календарних планах Міжнародної федерації хортингу раз на два або три роки плануються офіційні міжнародні змагання серед дорослих, юнаків, юніорів, учнівської молоді. Це, насамперед, чемпіонати світу, кубки світу, чемпіонати Європи, кубки Європи, відкриті міжнародні турніри тощо. Планування всеукраїнських і міжнародних заходів здійснюється в тісному співробітництві з Міністерством молоді та спорту України.

Висновки. Таким чином, вивчення і наліз історії становлення й розвитку козацьких єдиноборств засвідчують, що серед них найпопулярнішим є хортинг, який сьогодні оформлено в Україні національним видом спорту. Він є також одним із найпопулярніших і наймасовіших видів бойових мистецтв. У даний період хортингом займаються провідні фахівці спорту з різних міст і областей України, переважна більшість з яких має вищу спеціальну освіту і є спеціалістами та магістрами з фізичного виховання. В даний період хортинг включено до єдиної спортивної класифікації України. За результатами проведення офіційних спортивних змагань з хортингу державними органами з фізичної культури та спорту понад 60  спеціалістам Української федерації хортингу присвоєна кваліфікація “Тренера вищої категорії”, понад 40 суддям присвоєно звання “Суддя національної категорії”, а понад 100 спортсменам з різних областей України присвоєно почесне спортивне звання “Майстер спорту України”. Їхня активна робота сприяє охопленню заняттями хортингом і оздоровчою діяльністю різні верстви населення України від маленьких дітей до людей старшого віку. Популяризуючи фізичну культуру і спорт серед молоді, залучаючи дітей та юнацтво до здорового способу життя, вони попереджають шкідливі звички, сприяють вихованню особистості в дусі добропорядності, патріотизму та любові до своєї Батьківщини. Беззаперечним є  й те, що основним стрижнем розвитку  в Україні хортингу являються багатовікові традиції, що передавалися  з роду в рід, від покоління до  покоління, від часів сарматів до Київської Русі й до запорозьких козаків. У даний період хортинг в Україні є важливою складовою загальнодержавної системи фізичної культури і спорту, патріотичного й духовного виховання молоді, відродження та розвитку українських бойових традицій. Заняття хортингом сприяють зміцненню здоров’я, розвитку фізичних, морально-вольових якостей та інтелектуальних здібностей молоді шляхом залучення її до регулярних тренувань, участі в спортивних змаганнях, навчально-тренувальних семінарах та інших фізкультурно-оздоровчих заходах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Єрьоменко Е. А. Тренування в хортингу: навчально-методичний посібник / Е.А. Єрьоменко. – К.: Паливода А.В. – 2009. – 227 с.

2.    Єрьоменко Е. А. Принципи виконання й методика вивчення базових технічних елементів хортингу: методичний посібник / Е.А. Єрьоменко. – К.: Паливода А.В. – 2009. – 87 с.

3.    Міжнародна спортивна програма хортингу / Е.А. Єрьоменко. – К.: Паливода А.В., 2009. – 24 с.

4.    Навчальна програма гурткової (секційної) роботи “Хортинг” для учнів 1 – 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів: навчальне видання / Е.А. Єрьоменко. – К.: Паливода А.В., 2012. – 268 с.

5.    Остапенко О. Характерництво – ефективна форма фізичної підготовки запорозьких козаків / О. Остапенко, М. Зубалій // Фізичне виховання в школі. – 2000. – № 2. – С. 48.

6.    Приступа Є. Н. Традиції фізичної культури / Є. Н. Приступа. – К.: ІЗМН, 1997. – С. 135-138.

7.    Руденко Ю. Козацько-лицарське виховання учнівської і студентської молоді: монографія / Ю. Руденко, Ю. Мельничук. – К., 2011. – 415 с.

8.    Савчук Б. Збройні сили України: етапи вічного походу / Б. Савчук. – Рівне: Державне редакційно-видавниче підприємство, 1992. – С. 8-9.

9.    Сірополко С. Історія освіти на Україні / С. Сірополко. – Львів, 1937. – С. 55.

10.  Хортинг. Навчальна програма для дитячо-юнацьких спортивних шкіл / Е. А. Єрьоменко. – К. : Паливода А.В., 2010. – 108 с.

11.  Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків: у 3-х т. / Д. І. Яворницький. – К.: Наукова думка, 1990. – Т.1. – С. 236-237.