Єрьоменко Е.А. Філософсько-методологічні засади поліцейського хортингу як підготовча база працівників поліції в Україні

Поліцейський хортинг заснований для поліпшення професійної підготовки працівників силових структур. Говорячи про поліцейський хортинг як вид професійної діяльності, призначеної для підготовки спортсменів високого рівня майстерності, які здатні виконувати воєнізовані та охоронно-прикладні завдання, потрібно підкреслити, що це насамперед полігон для випробування і відбору найбільш ефективних прийомів в жорстких умовах конкурентної боротьби як на спортивному хорті, так і в реальних сутичках з озброєними та неозброєними порушниками закону.

Турніри, що проводяться Міжнародною федерацією поліцейського хортингу, сприяють найбільш ефективній підготовці співробітників правоохоронних органів. Також приділяється велика увага підростаючому поколінню. Тому діяльність федерації направлена не тільки на накачування м'язів та освоєння бойовий навичок, це ще й військово-патріотичне виховання молоді. Хлопці, які займаються даним спортом, підвищують фізичні, моральні та вольові якості. Організація вже нараховує регіональні відділення в усіх областях України та декількох країнах Європи й Азії, а також дальнього зарубіжжя.

Поліцейський хортинг включає в себе спортивно-прикладну і практично-бойову версії. Перший напрям розроблено спеціально для розвитку спорту, залучення дітей та учнівської молоді у спортивні зали, підтримання позитивного іміджу української поліції та інших силових органів серед населення. На заняттях із початківцями учні вчаться наносити удари і захищатися від них, не отримуючи при цьому навіть мінімального травматизму. Але це не означає, що зразу проводиться навчання спеціальним прийомам, які ефективно застосовуються в українській поліції.

Тренування починаються з ознайомлювальних і профілактично-виховних бесід, потім переходять до загальнофізичної частини, на якій інструктори-викладачі навчають загальнозміцнювальним вправам, правильному диханню, пластиці, координаційним елементам. Далі йде практична частина, тобто безпосередньо техніка нанесення ударів, захисту від них, вивчення кидкової техніки. Особливою методикою вважається імітаційний ігровий двобій з уявним супротивником, під час якого майбутні поліцейські відпрацьовують весь вивчений матеріал, і тільки після цього початківці приступають до спарингів. Будь-який співробітник української поліції просто зобов'язаний оволодіти первинним набором прийомів самооборони, які однозначно допоможуть у службі.

Окрім цього, поліцейський хортинг є універсальною системою ефективної самооборони і справжнього рукопашного двобою, що розроблена для армії і секретних служб України. Дана система підготовки суттєво відрізняється від усіх інших видів бойових мистецтв, вона надзвичайно проста і ефективна, всі рухи спрямовані виключно на практичну складову, не вимагають багаторічних завчених вправ і індивідуально адаптуються до рівня фізичної підготовки як учня-початківця, так і професійного поліцейського, будь то спецназівець, співробітник охорони, працівник постової служби. Все залежить лише від програми навчання і тих цілей, які ставить перед собою людина.

Поліцейський хортинг як прикладну бойову систему, розроблену для силових структур, можна застосувати і для використання цивільним населенням. Так чи інакше, але в результаті формування підрозділів сил оборони України, як в будь-якій силовій структурі, питання про методи ведення рукопашної сутички й спеціальної підготовки постало досить гостро. Українській поліції потрібна бойова система, що відповідає кільком основним вимогам. Вона повинна бути легкою у вивченні і застосуванні, щоб і солдат, і службовець контори, і боєць спецпідрозділу змогли добитися успіху в навчанні за можливо короткий проміжок часу, а також підтримувати надбані навички. Також необхідно, щоб навички і прийоми відпрацьовувалися за мінімальні повторення, в короткий термін, мали як виховний, так і практичний зміст. Ще більш важливим є те, щоб прийоми ведення сутички були легко застосовні в умовах максимального стресу, який часто трапляється в роботі поліцейського.

Практично-бойовий напрям поліцейського хортингу - це більш серйозна й закрита дисципліна, призначена для співробітників, які мають спортивні досягнення, вивчили правила єдиноборства і мають спортивний розряд не нижче кандидата у майстри спорту з хортингу або іншого виду повноконтактного бойового мистецтва. Ці спортсмени виступають на різних змаганнях і турнірах з метою випробування ефективності різних видів єдиноборств і окремих прийомів в екстремальних умовах.

Побачивши переваги інструкторів з хортингу у веденні рукопашного двобою, деякі силові органи держави, вже приймають цих спеціалістів у якості інструкторів для елітних підрозділів загонів опору.
Спочатку бійці проходять підготовку за добре відомими їм дисциплінами: загальною фізичною підготовкою, спеціальною кросовою підготовкою з перешкодами, плавання, використання ножа і обороні від нього. Але вже через короткий час службовці займаються спеціальною фізичною підготовкою, марш-кидками по пересіченій місцевості, відпрацюванням прийомів у рукопашних сутичках без зброї та зі зброєю, прийомів самозахисту без одягу й у захватних хортовках. У подальшому вони служать у діючих підрозділах і вдосконалюють свої унікальні методи самозахисту і ведення рукопашного двобою.

Поліцейські патрульних служб отримують знання про забезпечення дійсності вогню при роботі в приміщенні або в громадських місцях. Те, що можна назвати тактикою перестрілки, тактикою маневрування в групі людей. Існують вже розроблені базові алгоритми дій для патрулів у вказівному, а не рекомендаційному порядку.

Далі постає питання: хто повинен вчити на практиці? У теорії фізичного виховання визначена послідовність: розповідь, показ, тренування. На сьогоднішній момент в системі Міністерства Внутрішніх Справ організована підготовка фахівців-снайперів, техніків по вибухівці, альпіністів та інших. Але не кожен вузький фахівець технічних профілів може донести рукопашні знання слухачам. Є велика різниця між тим, чому вчити, і тим, як вчити. У цьому сенсі треба ще багато зробити, потрібно створювати інститут кваліфікованих інструкторів з поліцейського хортингу. Ними можуть бути тільки досвідчені співробітники, які пройшли спортивні змагання, службову практику поліцейського і мають педагогічні здібності та володіють спеціальними методичними прийомами. Вони також повинні брати участь у службових і бойових заходах, постійно відчуваючи на собі динаміку робочого процесу в українській поліції.

Зараз поліцейських навчають великій кількості прийомів. Не всі вони ефективні, тим більше без постійних тренувань. На заняттях з поліцейського хортингу, відповідно до конституції тіла службовця, дається три-чотири універсальних прийоми, зате вони вигострюються до автоматизму. Їх буде цілком достатньо для того, щоб знешкодити і затримати злочинця. Знання цих прийомів не тільки реально захистить життя правоохоронця, але й убезпечить громадян, яких йому довірено охороняти. Методика не зовсім звична, але вона сприяє ефективному набуттю умінь і навичок, необхідних для ведення реального рукопашного двобою без використання зброї. Причому зменшується можливість отримання травм у порівнянні з іншими військово-прикладними єдиноборствами. Наскільки ефективні будуть вивчені прийоми поліцейського хортингу в реальній ситуації? Це питання важливе, оскільки невдале застосування прийому може істотно погіршити і без того критичну ситуацію, збільшити небезпечність становища, в якому опинився непідготовлений поліцейський. І тут ми встаємо перед наступною дилемою - короткострокові курси дають службовцю лише початкові навички ведення сутички, надійність яких нижче, ніж хотілося, а отримання надійних навичок і вмінь є справою тривалих і важких тренувань. Виходить, що службовці або повинні задовольнятися ненадійною системою, або витрачати роки на придбання високого рівня навичок поліцейського хортингу, які їм, цілком ймовірно, ніколи не знадобляться в житті. У цьому випадку, зміщуючи акценти у бік самооборони, методика поліцейського хортингу не забуває, що бойові мистецтва - це особлива культура з величезним потенціалом, де всі складові настільки тісно переплетені, що не можна вихопити з цілого якийсь один аспект, зберігши при цьому цілісність системи хортингу.

Що ж може дати поліцейський хортинг самому поліцейському? Це прекрасний спосіб отримання фізичної підготовленості й здоровя. Дійсно, тут сформувалися найрізноманітніші методи загальної та спеціальної фізичної підготовки, спрямовані як на власний розвиток тілесних здібностей, так і на оздоровлення організму. Важко сперечатися з тим, що ефективне застосування такої бойової системи передбачає наявність у її адепта певних фізичних якостей, умінь, здібностей тощо. Для ефективного використання ударів необхідно мати загартовані кінцівки і м'язи, що дозволяє наносити удари руками без ризику вибити зап'ястя; боротьба вимагає неабиякої фізичної сили; фехтувальні системи зі зброєю потребують швидкості та реакції. Список якостей можна продовжувати до нескінченності. Природно, що в арсеналі поліцейського хортингу є методи тренінгу, які дозволяють цілеспрямовано розвинути необхідні якості, і без яких бойова система суттєво втратить свою ефективність. У поліцейському хортингу існують методи, спрямовані на психологічну перебудову, на формування тих чи інших внутрішніх якостей. Дана бойова система передбачає наявність у свого послідовника як фізичних, так і деяких психологічних якостей: агресивності, нечутливості до болю, жорсткості або, навпаки, податливості, спокою, розслабленості тощо. Перевагу тих чи інших якостей перед іншими диктує насамперед передбачувана тактика двобою, що визначає широкий технічний арсенал і методи фізичного та психологічного тренінгу. Відповідно, перед практикуючим поліцейським відкриваються широкі можливості для саморозвитку та спортивно-прикладної самореалізації.

Не можна не враховувати і духовну складову поліцейського хортингу, який розвивається в тісному зв'язку з духовними і культурними традиціями українського народу. Крім ефективного фізичного розвитку, поліцейський хортинг має величезний оздоровчий потенціал, але головне те, що це бойове мистецтво, як справжній воїнський шлях сприяє розвитку особистості людини. Тобто, це та опора, та професійна діяльність, що сприймається людиною в якості основної справи свого життя. Звичайно, ідеальний варіант у цьому випадку - викладання, що дозволяє поєднувати захоплення і професію. Хоча і це не обов'язково, набагато важливіше, що серйозна практика поліцейського хортингу визначає весь спосіб життя самого поліцейського. Такий спосіб життя використовується як засіб виживання в суспільстві або як зброя застосовується в професійній діяльності поліцейського. З перерахованого випливає, що практика даного бойового мистецтва з самого початку занять дає можливість компенсувати багато недоліків, що диктує сучасна культура і сучасний спосіб життя. Адже, всі сфери життя взаємопов'язані і не можна взагалі позбутися бійцівських якостей по закінченні тренування.

Неможливо розвинути спокій духу, що виявляється виключно в межах тренувального залу. Все, придбане поліцейським у процесі практики тренувань, переноситься в повсякденне життя, даючи можливість підвищити його якість, а при необхідності, і захистити життя від злочинного посягання. Скористатися цією можливістю може кожен службовець, але це його особистий вибір. В даний час найбільший інтерес для спецслужб представляє саме ця система, бо вона поєднує в собі реальність бойового застосування і можливість максимально розкрити потенціал поліцейського у фізичній і психологічній сфері.

Торкаючись філософського та виховного підґрунтя поліцейського хортингу відповідно до його службово-прикладної специфіки, можна констатувати те, що на відміну від багатьох інших бойових мистецтв у реальних практиках поліцейського хортингу не існує ні строго певного зводу правил, властивих тільки цьому стилю, ні набору технічних прийомів, що були б характерні тільки для поліцейського хортингу. Він – специфічний, незалежний, він – вільний для творчості й активного використання всього нового й практичного. Увібравши в себе дух всіх прикладних бойових мистецтв, філософію українського хортингу, цей стиль не став бранцем жодного з них. Поліцейським, хто розуміє сутність поліцейського хортингу, він дарує силу звільнення, стаючи дзеркалом їх самопізнання. Його можна описати як оригінальний стиль за допомогою звичних термінів, його методики можна по-різному називати, але всі вони відтворюють реальні ситуації вуличних сутичок, показують повне розуміння сутності цього стилю і того, чим керувалися його засновники.

Концепція поліцейського хортингу просто не може реалізуватися в рамках однієї системи. Щоб зрозуміти це, треба усвідомити, що насправді, на певному рівні тренування не відрізняються одне від одного. Але всі вони течуть одне за одним як річка. Сходинка за сходинкою, вершина за вершиною, від маленької перемоги – до великої! Повне розуміння поліцейського хортингу випливає від інтуїтивного розуміння цієї єдності, постійної жаги до кроку вперед. Знання в поліцейському хортингу, в кінцевому рахунку, означає самопізнання. Інструктор бачить своє завдання у тому, щоб звільнити своїх послідовників від сліпої залежності від будь-якого стилю, будь-яких зразків або систем і керуватися в небезпечній ситуації природними відчуттями.

Поліцейський хортинг - це дзеркало, що відображає професійну здатність поліцейського, - ось ключ до правильного підходу в навчанні й тренуванні.  Кожен службовець має сприймати поліцейський хортинг як складову його бойових навичок через багатоплановість та ефективність прийомів. Можна сказати, що цей вид настільки відсторонений від існуючих бойових систем, але внутрішньо пов'язаний з усіма ними. Так як поліцейський хортинг синтезує всі використовувані методи і прийоми в єдиний абсолютно ефективний стиль, можна вважати, що він нейтральний.

Хороший практикуючий боєць поліцейського хортингу керується у двобої тільки підказкою власної інтуїції. Згідно з концепцією хортингу, бойовий стиль не повинен бути подібний науці, чиї принципи і закони не можуть бути порушені ніде і ніколи. Завжди існують відмінності між особистостями бійців, рівнями їх фізичної та духовної підготовки, тренованості, здатності орієнтуватися в навколишньому середовищі, їх симпатії й антипатії. Той інструктор, для якого важлива кількість учнів, міг би піти шляхом створення школи або організації, але для професійного поліцейського немає в цьому необхідності. У таких школах з усе зростаючою кількістю учнів були б встановлені жорстко закріплені склепіння обов'язкових правил, що заміняють індивідуальну роботу з бійцем. У результаті більшість учнів були б загнані в рамки строго певної системи і рівень їх майстерності занадто залежав би від систематичних тренувань. Знаючи слабкі місця поліцейського, інструктор спонукає його до зовнішнього і внутрішнього самодослідження, щоб, врешті-решт, він міг досягти внутрішньої досконалості.

Поліцейський хортинг, як і саме життя поліцейського, перебуває в потоці інформації, в русі, постійно змінюючись. Бути в руслі цих змін дуже важливо. Службовець, який говорить, що поліцейський хортинг є всього лише бойовим мистецтвом, насправді не відчуває його внутрішньої суті. Він все ще боїться увійти до нього, злитися з ним, намагаючись триматися за визубрені зразки і прийоми старої системи тренування під рахунок, він бранець власної обмеженості. Така людина не в змозі усвідомити той простий факт, що істина існує поза всіх уявлень чи зразків. Пошук істини не може закінчитися. Поліцейський хортинг для спортсмена - лише човен, на якому можна переплисти річку, а далі йти прийдеться пішки, і можливо самому. Поліцейський повинен не тільки засвоїти техніку прийомів, але й отримати різноманітний досвід. Іншими словами, боєць, який ніколи не боксував, повинен провести спаринг з боксером. Що він отримає від цього досвіду - залежить тільки від нього. Інструктор поліцейського хортингу не дає готової істини, він тільки дає напрямок до істини, яку кожен поліцейський має знайти сам. Він повинен знайти свій власний шлях до істини. Істина вчителя - не істина учня, але шлях і напрям відданий учень має взяти за вчителем інстинктивно.

Використовуючи тренувальне спорядження і систематичний підхід, учень розвиває швидкість, силу, координацію, витривалість, роботу ногами, відпрацьовує бойову дистанцію. Але поліцейський хортинг не є самоціллю. Це просто побічний результат власних занять поліцейського бойовими мистецтвами, його власний засіб для саморозкриття. Поліцейський хортинг має бути основою для зростання особистої майстерності спортсмена, його особистим розумінням внутрішньої свободи, що дозволяє діяти єдиним чином доцільно і ефективно не тільки у двобої, а й у житті. Людина бере в житті те, що корисно, відкидає марне, формуючи і збагачуючи свій неповторний життєвий досвід. Так інструктори поліцейського хортингу завжди налаштовують своїх послідовників на вивчення усіх доступних видів бойових мистецтв, радять їм досліджувати національні системи саморозвитку, подібні козацькому чи військово-спортивному хортингу, додати до свого досвіду елементи оздоровлення, характерні особливості дихальних систем. Учень має сам осягнути переваги і недоліки кожного методу, який випробував на собі й порівняти його з методиками поліцейського хортингу – виду, яким професійно займається.

Ніяке мистецтво не може бути вище або нижче будь-якого іншого. Об'єктивний досвід поліцейського хортингу рекомендує бути вільним від уподобань, бути вільним у двобої, щоб використовувати природні інстинкти як відсутність стилю, працювати та відчувати все без будь-яких обмежень. Говорячи з точки зору основної філософії хортингу: "під дощем не може бути краще або гірше. Є – як є". Реальну рукопашну сутичку неможливо змоделювати в рамках одного виду єдиноборств, так як вона може переслідувати різні цілі і проходити в різних умовах. Усі ці моменти були враховані, злиті воєдино, перевірені на практиці.

Велику цінність в даній системі має розділ психологічної підготовки, що дозволяє поліцейському зміцнити дух, навчитися йти до результату в абиякій справі. Для цього використовуються спеціальні методи, мета яких відтворити ситуацію, коли людина повинна боротися за своє життя. Навчання включає вироблення вміння оцінки ситуації, місцевості і потенційно небезпечних обставин ще до початку двобою. Учням показуються фізичні та вербальні методи уникнення насильства там, де це можливо. У багатьох випадках у поліцейському хортингу не існує відмінності між тренуваннями для чоловіків і жінок, молодих і людей в похилому віці, оскільки в навчанні ставиться акцент на природні рефлекторні рухи тіла людини. Адже загроза життя завжди обумовлює захищатися. Тому навчання побудовано дуже просто і логічно, що дозволяє надзвичайно швидко засвоювати досліджуваний матеріал. Система підготовки українських поліцейських заслужила позитивні оцінки і отримала рекомендації від іноземних фахівців як в області єдиноборства і професійних бійців, так і від офіцерів закордонних армій і поліції за її надзвичайно практичне застосування. Водночас, вона придатна і для початківців своїм простим, логічним і реалістичним підходом у забезпеченні особистої безпеки. Для успішного ведення рукопашного двобою без застосування зброї необхідно володіти ударами рукою і ногою, вміти захищатися від них, володіти навичками звалювання опонента з ніг, звільнення від захватів і обхватів, впливу на супротивника за допомогою больових прийомів.

Поліцейський хортинг не містить у собі жодної негативної або фанатичної ідеології, направленої на скоєння злочинних дій, а його основи випливають з ефективності та природності спортивних і прикладних прийомів, що використовуються для фізичної підготовки людей, чия професійна діяльність носить правоохоронний характер. Таким чином, основна ідеологічна спрямованість поліцейського хортингу носить захисний характер, а його основний моральний принцип – готовність і прагнення допомогти людині.

"Енциклопедія хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 201
5 р.