Базова психологічна підготовка

 

Базова психологічна підготовка
Базова психологічна підготовка включає:
- розвиток важливих психологічних функцій та якостей: уваги, уявлень, відчуттів, мислення, пам'яті та ін;
- розвиток професійно важливих здібностей: координації, антиципації (передбачення), самокритичності, вимогливості до себе;      
- формування значущих моральних і вольових якостей: любові до спорту, цілеспрямованості, ініціативності;
- психологічну освіту: формування системи спеціальних знань про психіку людини, психічні стани, методи створення потрібного стану і способи подолання несприятливих станів;
- вироблення умінь регулювати психічний стан, зосереджуватися перед виступом, мобілізувати сили під час боїв, протистояти несприятливим діям (впливам).
Успіх змагальної діяльності значною мірою залежить від якості попереднього тренувального процесу. Тому, перш ніж готувати хортиста до стресових ситуацій змагань, треба підготувати його до важкої, часом одноманітної та довготривалої роботи.
Психологічна підготовка до тренувань передбачає вирішення двох основних завдань:
1. Формування вагомих мотивів напруженої тренувальної роботи;
2. Формування сприятливих відношень до спортивного режиму, тренувальних навантажень і вимог.
Психологічна підготовка до змагань починається до змагань, спирається на базову підготовку і повинна вирішувати такі завдання:
- формування вагомих мотивів змагальної діяльності;
- опанування методики формування стану бойової готовності до змагань, впевненості в собі, своїх силах;
- розробка індивідуального комплексу настроювальних і мобілізуючих заходів;
- вдосконалення методики саморегуляції психічних станів;
- формування емоційної стійкості до змагального стресу;
- відпрацьовування індивідуальної системи психорегулюючих заходів;
- збереження нервово-психічної свіжості, профілактика перенапружень.
Зважаючи на об'ємність завдань психологічної підготовки, доцільно спеціально планувати їх вирішення, спираючися на загальноприйнятий поділ річного циклу на періоди, етапи і мезоцикли.
 
Формування специфічних психічних властивостей.
Спеціалізованими сприйняттями у хортингу є: відчуття дистанції до супеника у обміні ударами, відчуття положення суперника при захваті у стійці і партері. Під час тренування даних відчуттів використовують метод контрастних завдань, суть якого у проведенні навчальних двобоїв з суперниками різного зрісту, різної ваги та сили; зі зниженим тиском повітря (до 90, 80, 70, 60%), у виконанні технічних прийомів, які суттєво відрізняються за структурою дії: довгий-короткий захват, дальня-ближня дистанції тощо. Під час формування "відчуття суперника" важливими є організація термінової інформації про результативність руху, повне зосередження уваги спортсменів на виконуваних діях, настанови на влучення у найуразливіші місця на тілі суперника з урахуванням його бойової стійки. Інші спеціалізовані сприйняття: "відчуття часу", "відчуття стійки" - є компонентами тактичного мислення.
Успішність тактичної діяльності хортистів залежить від адекватного функціонування уваги. При цьому велике значення має висока інтенсивність уваги, особливо у відповідальні, напружені моменти двобою, значний обсяг та широкий розподіл уваги. Увага відіграє особливу роль у захисних діях хортиста. Протягом двобою інтенсивність уваги значно коливається. У зв'язку з цим великого значення набуває вмяння своєчасно мобілізувати та розслабити увагу. Під час навчання тактики двобою хортингу, здійсненні тактичної підготовки хортистів треба застосовувати спеціальні вправи у тренуванні уваги як за правилами першого раунду, так і за правилами другого раунду комплексного двобою хортингу.
Тактичне мислення хортистів є однією з психічних якостей, що суттєво впливає на успішність тренувальної та змагальної діяльності. Тактичне мислення обумовлене двома чинниками:
- адекватним та своєчасним вибором потрібної бойової позиції в ситуації двобою, що пов'язане з розвитком "відчуття позиції" та "відчуття часу";
- адекватним та своєчасним прийняттям рішення щодо проведення технічної дії двобою (ударної або кидкової атаки, блокування удару, контркидка).
Для розвинення тактичного мислення слід використовувати вправи, виконання яких потребує уваги, контролю за ситуацією: обмежений майданчик двобою, навчальний двобій з двома суперниками, двобій із зав'язаними очима, гра у регбі двома м'ячами тощо.
 
Формування морально-вольових якостей, емоційної стійкості.
Для формування високого рівня морально-вольових якостей та емоційної стійкості юних хортистів потрібний насамперед особистий приклад тренера та здійснення ряду спеціальних заходів, що складають розділ виховної роботи (лекції, бесіди, диспути). З іншого боку на це спрямований спеціально організований тренувальний процес.
Тренеру слід вводити у тренування вправи з граничним напруженням м'язів, на досягнення максимальної швидкості рухів, високе напруження уваги, переборення негативних психічних станів (хвороба, втомлення). Такі вправи мають бути індивідуальними та груповими.
Підвищити емоційність і водночас інтенсивність вольових зусиль хортиста допомагають ігровий та змагальний методи.
У навчально-тренувальному процесі доцільно застосовувати спеціальні прийоми для виховання морально-вольових якостей, формування емоційної стійкості спортсменів:
1. Мобілізація сили хортистів шляхом різних ввідних у тренувальні двобої. Для підсилення даного прийому доцільно проводити серію двобоїв, даючи одному із суперників фору у дві три оцінки (декілька балів), що стимулює хортиста до дії з максимальним напруженням сили незалежно від досягнутої переваги, тим самим найбільш якісно проводячи кінцівки двобоїв.
2. Використання в послідовних навчальних двобоях спортсменів, які відпочили.
Для підвищення атакової активності хортиста доцільно проводити заміну спаринг-партнера. Це виконують декілька разів протягом двобою. Постійно відбувається загострення ситуацій двобою, підвищення темпу, активності, швидкості.
3. Створення умов, що максимально наближені до змагань.
Усі заплановані заняття мають виконуватися незалежно від будь-яких обставин та погодних умов, створюючи труднощі для хортистів: двобій в стані втоми, тренування на снігу, під дощем (виходячи з віку учасників тренування), несподіване збільшення часу двобою, "необ'єктивне" суддівство тощо.
4. Визначення проміжних завдань.
Під час застосування цього прийому для досягнення визначеної головної мети послідовно протягом тренувального процесу ставлять конкретні завдання, на виконання якого спрямовують зусилля спортсмена.
5. Повторні самонакази.
Перебороти втому допомагає переконання щодо необхідності й своєї спроможності повністю виконати завдання. Чим більшою стає втома, тим більшого значення набувають повторні самонакази, висловлені у категоричній формі. У найнапруженіші моменти їх можна вимовляти вголос.