Як уникнути конфліктів із власною дитиною?

Часто ми спілкуємося з дітьми приказним тоном: "Іди спати! Почисть зуби! Сядь рівно!" Ми читаємо їм лекції, критикуємо, загрожуємо: "Не забереш іграшки - не вийдеш на вулицю!" Наше поводження настільки передбачувано, що діти найчастіше знають, що ми їм скажемо, і не слухають,точніше, "не чують" нас. По суті, ми ведемо щоденну боротьбу із власними дочками й синами, у якій немає переможців!

Чи можна поліпшити взаємини з дітьми? Чи можна не дратуватися, не сваритися? Звичайно. Просто потрібно дотримуватися всього трьох правил: любитиВам допоможуть кілька практичних порад. Спробуйте застосувати їх у спілкуванні з Вашим малям, і Ви переконаєтеся, наскільки вони діючі. їх (що ми й робимо), поважати (що робимо дуже рідко) і створювати умови для співробітництва (чого робити не вміємо). Іншими словами, треба прислухатися до думки дитини й контролювати свою реакцію на його поводження. У цьому
Правило "одного слова"
Якщо Ви хочете, щоб дитина Вас "почула", не висловлюйте всього, що думаєте про його поводження. Використайте "правило одного слова", що характеризувало б ситуацію. Можливо, його прийдеться повторити кілька разів, але це краще, ніж кричати й загрожувати. Наприклад, перед сном маля повинен скласти свої іграшки. Якщо Ви скажете : "Скільки разів я тобі говорила, що іграшки треба забирати! Ти така велика, а дотепер не можеш цього запам'ятати", - дитина вже після першої фрази перестане сприймати сказане. Спробуйте замість гнівної тиради вимовити (тільки не в приказному тоні) одне слово: "Іграшки!" Воно стане своєрідним паролем збирання.
Результати неслухняності
Пригадайте, скільки разів протягом дня Вам доводиться говорити своєму синові або дочці: "Зроби математику, а то одержиш двійку", "Іди снідати, інакше їжа охолоне", "Не випереш носочки - підеш у брудних"? Чи спрацьовують Ваші вказівки? Чи не краще кілька разів дати дитині можливість переконатися, до чого приводить неслухняність і які її наслідки. Якщо Сашко не зробить математику, то завтра на уроці він дійсно одержить двійку. Якщо Світла не прийде вчасно до стола - буде їсти холодний суп. Якщо Катя не випере носочки - ранком надягне брудні.
Ця важлива фраза "як тільки"
Є кілька слів, які Вам треба намагатися не вживати: "якщо", "чому", "ти ніколи..."
Ці слова "якщо", як правило, починаються погрози: "Якщо ти не будеш чистити свої туфлі, я ніколи не куплю тобі нових". У дитини відразу ж виникає відповідна негативна реакція, мол, ну й не треба.
"Чому" - звичайний початок обвинувачення. Після фрази: "Чому ти не кладеш речі на місце?" - Ваше маля, швидше за все, почне оборонятися, а не забирати.
Словосполучення "ти ніколи" сприймається в штики. "Ти ніколи не підмітаєш у кімнаті..." - звучить як обвинувачення, а не спонукання до дії. Краще сказати: "У кімнаті багато пилу. Настав час підмести підлогу".
Якщо Ви хочете, щоб дитина виконала не занадто приємну для неї роботу, спробуйте побудувати фразу так: "Як тільки кімната буде прибрана, ти зможеш подивитися телевізор".
Воля вибору
Кожний з нас має свої пристрасті, смаки, судження. І Ваша дитина, якою би маленькою вона не була, - не виключення. Не ущемляйте її права, адже вона - особистість. Маля в стані вирішити самостійно, яку їжу й одяг вибрати й у якій послідовності виконувати доручену йому роботу. Запитайте в нього, що він буде їсти на сніданок бутерброд із сиром або з ковбасою. Перед тим як зшити або купити дочки плаття, обговоріть з нею тканину й фасон. Під час вбирання у квартирі запропонуйте дитині на вибір: вимити підлогу або підмести.
Попередження про неприємності
Відвідування лікарів і інші неприємні для дитини події будуть сприйматися інакше, якщо поговорити з нею заздалегідь: "Я розумію, що тобі не хочеться, але йти треба".
Часто буває так: Ви збираєтеся з дочкою в гості. Там Ваше маля настільки захоплюється грою з подружкою, що його ніякими силами не повести додому. Домовтеся з ним: "Давай поставимо годинник на такий-то час. Коли він задзвонить, ми підемо додому".
Право на бажання
Ваша дитина голосно вимагає в магазині машинку. Ви можете відреагувати на це по звичці: "Тобі все мало! У тебе ж вдома п'ять машинок!" І витягти дитину, що репетує, з магазина. А можете не купувати іграшку, але визнати право дитини хотіти її: "Я розумію тебе, машинка дійсно гарна, але сьогодні в мене немає грошей". І дитина заспокоїться, навіть не одержавши заповітний автомобіль.
Відмова від критики
Критикувати - виходить, судити, оцінювати, таврувати ганьбою. Критика викликає в дитини опір. Згадаєте, як Ви самі реагували на зауваження батьків, і зрозумієте, чому Ваші діти "обороняються". Син не може вирішити завдання? Простіше всього його висміяти: "Це ж легке завдання! Ми ж з тобою все розібрали вчора! Як можна таке не зрозуміти?!" Реакція дитини буває різною від: "Я - тупиця" до "...і не буду робити". Але Ви допоможете їй, якщо скажете: "Так, це нелегко. Але я думаю, що ти впораєшся. Подумай ще".
Звичайно, ці ради не універсальні. Не сподівайтеся, що в будинку відразу запанує тиша та благодать. Будьте готові до того, що діти можуть віднестися з підозрою до Вашого "нового" поводження. Але якщо за день Ви хоч раз зумієте запобігти конфлікту, виходить, Ви на вірному шляху.
Кожна дитина неповторна, і Вам вирішувати, які методи застосовувати в тій або іншій ситуації.
Пробуйте, шукайте, підходьте до виховання дитини творчо. Час і сили, витрачені на відновлення миру в родині, варті того.